Рішення

від 02.04.2024 по справі 910/17522/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2024Справа № 910/17522/23За позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогарантія»

про стягнення 7 108 552, 06 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Банк Альянс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогарантія» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 7 108 552,06 грн, з яких: 5 201 865,20 грн сума відшкодування по сплаченій вимозі, 42 755,06 грн заборгованість за процентами, 49 805,48 грн заборгованість за комісією, 1 135 859,33 грн пеня, 73 538,69 грн 3% річних, 501 043,70 грн інфляційні втрати та 103 684,60 грн витрати пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви по справі №910/5805/23.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 527, 530, 549, 551, 560, 563, 569, 599 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором про надання гарантії №1603-22 від 27.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

27.11.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/17522/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2024.

10.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 10.01.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання в справі 20.02.2024 та в порядку ст.74 ГПК України повторно витребувано в позивача документи.

23.01.2024 від представника позивача, на виконання вимог суду, надійшли витребувані документи.

19.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із зайнятістю в інших судових справах.

У підготовче засідання 20.02.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 відкладено підготовче засідання на 19.03.2024.

У підготовче засідання 19.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.032024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2024.

26.03.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У судове засідання 02.04.2024 представники сторін не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2022 між позивачем (гарант чи банк) та відповідачем (принципал) було укладено договір про надання гарантії №1603-22 (надалі- договір) відповідно до п.2.1. якого гарант зобов`язується надати на користь бенефіціара гарантію виконання контракту, в день підписання цього договору за умови виконання принципалом зобов`язання, передбаченого п.4.3.1 цього договору.

Згідно із п.1.3. договору бенефіціар - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», ідентифікаційний код юридичної особи\код ЄДРПОУ 42399676, зареєстроване у відповідності до законодавства України, місцезнаходження якого: Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1.

Відповідно до п.2.2. договору гарантія надається відповідно до індивідуального договору №БГр-21/22-ЕНГ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЕНГ від « 30» вересня 2021 року та додаткової угоди до нього №02-БГр-ЕНГ від « 20» січня 2022 року, укладеного між принципалом та бенефіціаром, надалі - основне зобов`язання.

У відповідності до цього договору гарант зобов`язується надати на користь бенефіціара гарантію, та сплатити бенефіціару грошові кошти за гарантією при настанні гарантійного випадку відповідно до умов гарантії (п.2.4. договору).

Згідно п.2.5. договору умови надання гарантії відповідають вимогам основного зобов`язання, заяви, в т.ч. гарантія надається: безвідклична, безумовна.

У пунктах 2.6., 2.7, 28 договору погоджено, що гарантія діє до 20.05.2022 року включно. Валюта гарантії: гривня. Гранична сума гарантії становить 10 388 000,00 грн.

Відповідно до п.3.1. договору комісійна винагорода за супроводження гарантії складає 3,5% (річних від суми гарантії (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)), та сплачується наступним чином:

- комісійна винагорода за перші 30 календарних днів сплачується у день надання кожної окремої гарантії на рахунок №UA753001 НОМЕР_1 в AT «БАНК АЛЬЯНС», код банку 300119;

- в подальшому, комісійна винагорода нараховується в останній робочий день кожного місяця, в якому у гаранта були зобов`язання за гарантією та у день закінчення строку дії гарантії, сплачується щомісячно до 5-го числа місяця наступного за місяцем нарахування та відповідно у день закінчення строку дії гарантії на рахунок № НОМЕР_1 в AT «БАНК АЛЬЯНС», код банку 300119.

Згідно із підпунктами 4.3.10., 4.3.11., 4.3.12., 4.3.12.1. договору принципал зобов`язується: в день здійснення гарантом платежу за гарантією на користь бенефіціара відшкодувати гаранту суму коштів, сплачену бенефіціару, по гарантії у зв`язку з виникненням у гаранта регресної вимоги до принципала. Сплатити гаранту в строк, що не перевищує 2 банківських днів з дати отримання відповідного повідомлення від гаранта, платежі, передбачені п 4.1.4 цього договору, а також розділом 5 цього договору (включаючи, але не обмежуючись ними). У разі виплати гарантом грошових сум по гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване грошове покриття, принципал зобов`язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування в строк та в порядку, визначеному цим договором.

У разі порушення строків відшкодування що передбачені цим договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних в гривні, та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст.625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання від не сплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений сторонами.

Якщо сума відшкодування (її частина) буде відшкодована за рахунок кредиту, що буде наданий принципалу на підставі цього договору або окремого кредитного договору, положення цього пункту договору, що стосуються відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, не застосовуються до суми відшкодування, відшкодованої за рахунок кредитних коштів.

Проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) гарантом грошових коштів бенефіціару за гарантією до моменту фактичного повернення/відшкодування принципалом гаранту у повному обсязі всієї суми відшкодування.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9.5. договору).

Відповідно до п.п.10.1.-10.4. договору у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії принципал безвідклично, безумовно та безспірно зобов`язується відшкодувати гаранту всі зазначені суми в строк та в порядку, визначеному цим договором та перерахувати банку грошову суму на рахунок, вказаний банком у своєму повідомленні, в валюті гарантії та в розмірі, необхідному для проведення банком виплати за вимогою по гарантії в строки, вказані банком.

У разі неперерахування принципалом банку грошової суми на рахунок, вказаний банком в розмірі, необхідному для проведення банком виплати за вимогою за гарантією або не погашення існуючої заборгованості перед банком, в строки, вказані банком, оплата за вимогою/погашення заборгованості здійснюється за рахунок коштів, що надаються банком принципалу у кредит в порядку та на умовах, встановлених цим розділом. При цьому сторони дійшли згоди що за кожною окремою непогашеною сумою відшкодування, що виникла в наслідок надання гарантії на умовах цього договору, може надаватись окремий кредит (цільове призначення кредиту).

Кредит надається шляхом перерахування банком коштів на позичковий рахунок принципала в AT «БАНК АЛЬЯНС» (позичковий рахунок). Підставою надання кредиту та перерахування коштів на позичкового рахунку є невиконання принципалом п. 10.1. договору.

3а користування кредитними коштами принципал сплачує банку проценти у розмірі 30% процентів річних.

Банк надає принципалу строковий кредит у гривні в сумі існуючої заборгованості перед банком на дату перерахування грошових коштів на позичковий рахунок принципала (надалі - кредит). Сума кредиту -дорівнює розміру фактичної заборгованості за цим договором на момент її перенесення на позичковий рахунок.

Згідно із п.10.6. договору строк користування кредитом за цим договором встановлюється сторонами в 3 календарних місяця з дати його надання. Погашення заборгованості принципала за кредитом здійснюється відповідно до умов зазначених у цьому договорі.

У відповідності до п.10.8. договору термін погашення кредиту - остання дата 3-ого календарного місяця з дати його надання. По закінченню строку погашення кредиту, з наступного банківського дня заборгованість вважається простроченою. Процентна ставка за користування простроченими коштами встановлюється в розмірі 30% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст.625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником (принципалом) виконання грошового зобов`язання по поверненню кредиту та/або його частини, який погоджений сторонами.

27.01.2022 позивачем, як банком-гарантом, видано банківську гарантію № 1603-22, за якою банк-гарант надає бенефіціару гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує UAH (980) 10 388 000,00 грн протягом п`яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом (ТОВ «Енергогарантія») платіжних зобов`язань за індивідуальним договором від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додатковою угодою до нього від 20.01.2022 №02-БГр-ЕНГ, відповідно до умов якого принципал зобов`язаний надати банківську гарантію у розмірі 100% договірної вартості газу за період поставки «лютий 2022», як забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором.

25.04.2022 ТОВ «ГК«НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» оформлено до АТ «Банк Альянс» вимогу платежу №125/01-1331 за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022 на суму 5 201 865,20 грн, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Енергогарантія» зобов`язань за індивідуальним договором від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додаткової угоди до нього від 20.01.2022 № 02-БГр-ЕНГ, зокрема, щодо оплати договірної вартості газу в сумі 5 201 865,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/5805/23, яке набрало законної сили 24.10.2023, стягнуто з АТ «Банк Альянс» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 5 201 865, 20 грн основного боргу за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022, 1 135 859, 33 грн пені, 73 538, 69 грн 3% річних, 501 043, 70 грн інфляційних втрат та 103 684, 60 грн судового збору.

21.10.2023 на виконання вказаного рішення банком сплачено на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» стягнуті суми, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №№1, 2, 3, 4 та 5 від 21.10.2023.

24.10.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№21.2.3./2868 про сплату в порядку регресу сплачених на виконання рішення сум. Направлення вимоги підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист №0101048234489, накладною та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 24.10.2023.

Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було сплачено виплачену банком гарантію в порядку регресу, з огляду на що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 5 201 865,20 грн суми відшкодування по сплаченій вимозі, 42 755,06 грн заборгованості за процентами, 49 805,48 грн заборгованості за комісією, 1 135 859,33 грн пені, 73 538,69 грн 3% річних, 501 043,70 грн інфляційних втрат та 103 684,60 грн витрат пов`язаних із сплатою судового збору за подання позовної заяви по справі №910/5805/23.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як установлено судом вище 27.01.2022 позивачем, як банком-гарантом, видано банківську гарантію № 1603-22, за якою банк-гарант надає бенефіціару гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує UAH (980) 10 388 000,00 грн протягом п`яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом (ТОВ «Енергогарантія») платіжних зобов`язань за індивідуальним договором від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додатковою угодою до нього від 20.01.2022 №02-БГр-ЕНГ, відповідно до умов якого принципал зобов`язаний надати банківську гарантію у розмірі 100% договірної вартості газу за період поставки «лютий 2022», як забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором.

За умовами банківської гарантії вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути надана на бланку бенефіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов`язань за договором, забезпечених цією гарантією; підпис уповноваженої особи бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією.

Оригінал вимоги повинен бути надісланий на зазначену адресу банка-гаранта через банк бенефіціара: АБ "УКРГАЗБАНК", код банку 320478, код ЄДРПОУ 23697280, юридична адреса: Україна, 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, поштова адреса: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 19,21,23, SWIFT-код UGASUAUK, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу банка-гаранта з посиланням на реквізити цієї гарантії та вимоги, що підпис на вимозі належить уповноваженій особі бенефіціара.

Положеннями банківської гарантії також передбачено, що в разі порушення банком-гарантом своїх обов`язків за цією гарантією, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. За невиконання або неналежне виконання банком - гарантом своїх зобов`язань за цією гарантією щодо перерахування коштів, згідно з письмовою(-ими) вимогою(- ами) бенефіціара, банк - гарант сплачує бенефіціару пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань банку - гаранта за цією банківською гарантією за кожний день прострочення.

У даній банківській гарантії передбачено, що остання набуває чинності з дати її надання банком-гарантом. Строк дії гарантії - до 20.05.2022 включно, і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана банком-гарантом не пізніше 17:00 год. за Київським часом (а.с.17).

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України).

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

25.04.2022 ТОВ «ГК«НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» оформлено до АТ «Банк Альянс» вимогу платежу №125/01-1331 за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022 на суму 5 201 865,20 грн, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Енергогарантія» зобов`язань за індивідуальним договором від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додаткової угоди до нього від 20.01.2022 № 02-БГр-ЕНГ, зокрема, щодо оплати договірної вартості газу в сумі 5 201 865,20 грн (а.с.19).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 по справі №910/5805/23, що набрало законної сили 24.10.2023, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 5 201 865, 20 грн основного боргу за банківською гарантією №1603-22 від 27.01.2022, 1 135 859, 33 грн пені, 73 538, 69 грн 3% річних, 501 043, 70 грн інфляційних втрат та 103 684, 60 грн судового збору (а.с.23-26).

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, судове рішення в справі №910/5805/23 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт наявності правових підстав для стягнення з АТ «БАНК АЛЬЯНС» 5 201 865,20 грн за банківською гарантією №1603-22 від 24.02.2022 внаслідок порушення ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» умов індивідуального договору № БГр-21/22-ЕНГ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021 та додаткової угоди до нього від 20.01.2022 № 02-БГр-ЕНГ в частині оплати природного газу за комерційним актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 №1_02-БГр-ЕНГ на суму 5 201 865,20 грн підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 по справі №910/5805/23, яке набрало законної сили 24.10.2023.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 по справі №910/5652/23 АТ «БАНК АЛЬЯНС» сплатило на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" грошові кошти у загальному розмірі 7 015 991,52 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№1, 2, 3, 4, 5 від 21.10.2023 (а.с.20-22).

У частині 1 ст. 569 Цивільного кодексу України зазначено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до п.4.1.4. договору гарант має право крім інших, передбачених умовами цього договору платежів, вимагати від принципала сплати (відшкодування) всіх інших платежів, пов`язаних з наданням гарантії та/або виконанням обов`язків за нею (включаючи, але не обмежуючись названими):

a) відшкодування всіх можливих збитків, включаючи прямі збитки, неотримані доходи, збитків від інфляційних процесів тощо;

б) відшкодування процесуальних витрат, включаючи витрати на юридичне обслуговування, понесені гарантом в результаті виконання своїх зобов`язань за гарантією, а також інших понесених гарантом витрат

в) комісій банків-нерезидентів, та/або банків-резидентів, пов`язаних з наданням та обслуговуванням гарантії.

Відшкодування витрат, передбачених цим договором, відбувається у національній валюті України (гривні) по курсу Національного банку України на день такої сплати (відшкодування), крім платежів, відшкодування яких відбувається в іноземній валюті відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.4.1.9. договору враховуючи положення ст. 569 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до приципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов`язання принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати банком сум за гарантією передбаченому гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності бенефіціаром настання гарантійного випадку за гарантією, дійсності вимоги чи відсутності гарантійного випадку за гарантією на бачення принципала.

Відповідно до п.п.10.1. договору у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії принципал безвідклично, безумовно та безспірно зобов`язується відшкодувати гаранту всі зазначені суми в строк та в порядку, визначеному цим договором та перерахувати банку грошову суму на рахунок, вказаний банком у своєму повідомленні, в валюті гарантії та в розмірі, необхідному для проведення банком виплати за вимогою по гарантії в строки, вказані банком.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що за умовами договору про надання гарантії №1603-22 від 27.01.2022 банк (позивач) має право вимагати від принципала (відповідача) всіх платежів, пов`язаних з виконанням обов`язків за гарантією, зокрема, відшкодування інфляційних, процесуальних витрат, процентів, пені та інших витрат.

Принципал зобов`язується сплатити гаранту в строк, що не перевищує 2 банківських днів з дати отримання відповідного повідомлення від гаранта, платежі, передбачені п.4.1.4 цього договору, а також розділом 5 цього договору (включаючи, але не обмежуючись ними) (п.4.3.11. договору).

24.10.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою за №21.2.3/2868 від 24.10.2023 у якій вимагав сплатити суму заборгованості в загальному розмірі 7 015 991,52 грн у порядку регресу, що підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист №0101048234489, накладної, фіскального чеку від 24.10.2023 (а.с.29).

Згідно витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором №0101048234489 не було врученене під час доставки з відміткою «інші причини» та 28.10.2023 повернуто відправнику (позивачу).

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/54/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що датою вручення відповідачу вимоги є дата повернення поштовим відділенням такої вимоги відправнику, а отже, обов`язок відповідача по відшкодуванню виплаченою банком бенефіціару суми гарантії й інших платежів за нею в загальному розмірі 7 015 991,52 грн у порядку регресу настав 31.10.2023.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 7 015 991,52 грн.

Отже, враховуючи зазначене, оскільки відповідач, у порушення зазначених вище норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив відшкодування виплаченої банком бенефіціару суми гарантії та інших платежів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 7 015 991,52 грн суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 30% річних за загальний період прострочення з 21.10.2023 по 31.10.2023 у розмірі 42 755,06 та комісію в розмірі 49 805,48 грн.

Відповідно до п.3.1. договору комісійна винагорода за супроводження гарантії складає 3,5% (річних від суми гарантії (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)), та сплачується наступним чином:

- комісійна винагорода за перші 30 календарних днів сплачується у день надання кожної окремої гарантії на рахунок № НОМЕР_1 в AT «БАНК АЛЬЯНС», код банку 300119;

- в подальшому, комісійна винагорода нараховується в останній робочий день кожного місяця, в якому у гаранта були зобов`язання за гарантією та у день закінчення строку дії гарантії, сплачується щомісячно до 5-го числа місяця наступного за місяцем нарахування та відповідно у день закінчення строку дії гарантії на рахунок № НОМЕР_1 в AT «БАНК АЛЬЯНС», код банку 300119.

Пунктом 4.3.12. договору визначено, що у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване грошове покриття, принципал зобов`язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування в строк та в порядку, визначеному цим договором.

В разі порушення строків відшкодування що передбачені цим договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних в гривні, та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст.625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання від не сплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений сторонами.

Якщо сума відшкодування (її частина) буде відшкодована за рахунок кредиту, що буде наданий принципалу на підставі цього договору або окремого кредитного договору, положення цього пункту договору, що стосуються відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, не застосовуються до суми відшкодування, відшкодованої за рахунок кредитних коштів.

4.3.12.1. проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) гарантом грошових коштів бенефіціару за гарантією до моменту фактичного повернення/відшкодування принципалом гаранту у повному обсязі всієї суми відшкодування.

4.3.12.2. проценти нараховуються у валюті гарантії в останній робочий день місяця за період з дати перерахування (оплати) гарантом грошових коштів бенефіціару за гарантією по останній календарний день поточного місяця та надалі за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення/відшкодування принципалом гаранту у повному обсязі всіх грошових коштів сплаченим гарантом за гарантією. Якщо день нарахування процентів припадає на вихідний або святковий (неробочий) день, нарахування здійснюється у попередній банківський день перед таким днем.

4.3.12.3. проценти нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості принципала перед гарантом за цим договором.

4.3.12.4. проценти нараховуються виходячи із умови, щодо розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці.

4.3.12.5. проценти нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) гарантом грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених гарантом за гарантією.

4.3.12.6. проценти, нараховані за місяць відповідно до умов цього договору, принципал зобов`язаний сплачувати на рахунок, який зазначається у відповідному письмовому повідомленні банку (гаранта), щомісяця, не пізніше 05 числа місяця (включно), наступного за тим, за який вони нараховані.

Якщо день сплати принципалом процентів припадає на вихідний або святковий (неробочий) день, сплата процентів здійснюється принципалом в наступний банківський день, що слідує за вихідним або святкових (неробочим) днем.

Згідно із п.10.3. договору за користування кредитними коштами принципал сплачує банку проценти у розмірі 30% процентів річних.

У відповідності до п.10.8. договору термін погашення кредиту - остання дата 3-ого календарного місяця з дати його надання. По закінченню строку погашення кредиту, з наступного банківського дня заборгованість вважається простроченою. Процентна ставка за користування простроченими коштами встановлюється в розмірі 30% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст.625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником (принципалом) виконання грошового зобов`язання по поверненню кредиту та/або його частини, який погоджений сторонами.

Відповідач, у порушення умов договору, не здійснив відшкодування виплаченої банком бенефіціару суми гарантії в розмірі 5 201 865,20 грн, а тому банк відповідно до пункту 5 договору почав обліковувати вказану суму заборгованості, як кредит наданий принципалу та здійснив нарахування відсотків за користування кредитом.

Судом встановлено, що за договором перед позивачем у відповідача утворилась заборгованість за відсотками за період з 21.10.2023 по 31.10.2023 в розмірі 42 755,06 грн та заборгованість за комісією в розмірі 49 805,48 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 31.10.2023, наданим позивачем (а.с.30) та перевіреним судом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу заборгованості за відсотками та заборгованості за комісією.

Отже, відповідач, у порушення зазначених вище норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив сплату заборгованості за відсотками та заборгованості за комісією в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 42 755,06 грн заборгованості за відсотками та 49 805,48 грн заборгованості за комісією є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 7 015 991,52 грн відшкодування по сплаченій вимозі, 42 755,06 грн заборгованості за процентами та 49 805,48 грн заборгованості за комісією.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Енергогарантія» (04053, місто Київ, площа Львівська, будинок 4А, офіс 2, ідентифікаційний код 44101068) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, ідентифікаційний код 14360506) 7 015 991 (сім мільйонів п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн 52 коп. відшкодування по сплаченій вимозі, 42 755 (сорок дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 06 коп. заборгованості за процентами, 49 805 (сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ять) грн 48 коп. заборгованості за комісією та 106 628 (сто шість тисяч шістсот двадцять вісім) грн 28 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.04.2024.

Суддя Я.А.Карабань