Рішення

від 11.04.2024 по справі 910/133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/133/24За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РСН Універсал»

про стягнення 60 816, 98 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РСН Універсал» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 60 816, 98 грн, з яких: 35 919, 00 грн основний борг, 20 378, 80 грн пеня, 1 317, 89 грн 3% річних та 3 201, 29 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.20, 193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2021-05/01 від 05.05.2021.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 за № 01.3-16/105/24 призначено повторний автоматичний розподіл заяви, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М., в результаті якого позовну заяву 10.01.2024 передано на розгляд судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

15.03.2024 та 18.03.2024 від позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем та письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, місто Київ, проспект Бажана, будинок 32, квартира 62.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 15.01.2024 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/133/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 між позивачем (надалі - сторона-1) та відповідачем (надалі - сторона-2) укладено договір № ДНП-2021-05/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Вербова, будинок 9, в межах III територіальної зони паркування міста Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 18 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Згідно з п. 2.2.6. договору, сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

Відповідно до п. 3.3. договору, майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п. 7.13.

Пунктом 3.4. договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях становить 6,50 грн, в тому числі ПДВ в сумі 1, 08 грн. Загальна ціна договору становить 128 115, 00 грн, у тому числі ПДВ 21 352, 50 грн (п. 4.1. та п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору, оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування у даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 числа наступного місяця.

Умовами п. 4.4. та п. 4.5. договору визначено, що сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати визначену п.4.3 цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов`язань щодо оплати.

Пунктом 4.7. договору визначено, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акта приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.1. та п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 7.10. договору, закінчення строку, або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

31.08.2021 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 20 машиномісць за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Вербова, будинок 9, в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

16.02.2023 сторонами складено та підписано акт повернення паркувального майданчика, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв з експлуатації паркувальний майданчик на 20 машиномісць за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Вербова, будинок 9, в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

Додатковою угодою № 1 від 16.02.2023 до договору сторони дійшли згоди розірвати договір № ДНП-2021-05/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 05.05.2021, з 16.02.2023.

30.03.2022 року Київською міською радою було прийнято рішення № 4551/4592, яким було звільнено власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», тобто було встановлено безкоштовне паркування у м. Києві.

14.05.2022 року рішенням № 4577/4618 Київської міської ради було виключено п. 1.3.1. та 1.3.2. зазначеного вище рішення та відновлено платне паркування.

Позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість за експлуатацію платних міць паркування за період з березня 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 35 919, 00 грн, яку останній в порядку визначеному договором не сплатив, при тому, що з 01.04.2022 по 16.05.2022 оплата за договором відповідачу не нараховувалась.

Так, на виконання умов договору та на підтвердження наданих послуг відповідачу позивачем складено акти надання послуг на загальну суму 35 919, 00 грн: № 1584 від 13.03.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 2031 від 31.05.2022 на суму 1 872, 00 грн, № 2472 від 30.06.2022 на суму 3 510, 00 грн, № 2993 від 31.07.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 3649 від 31.08.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 4287 від 30.09.2022 на суму 3 510, 00 грн, № 4919 від 31.10.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 5583 від 30.11.2022 на суму 3 510, 00 грн, № 6115 від 31.12.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 506 від 31.01.2023 на суму 3 627, 00 грн, № 990 від 28.02.2023 на суму 1 755, 00 грн.

Вказані акти підписані з обох сторін без зауважень та заперечень, окрім акту № 990 від 28.02.2023, який зі сторони відповідача не підписаний.

Також позивачем складено та підписано рахунки на оплату на загальну суму 35 919, 00 грн: № 1371 від 01.03.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 2080 від 16.05.2022 на суму 1 872, 00 грн, № 2415 від 01.06.2022 на суму 3 510, 00 грн, № 2881 від 01.07. 2022 на суму 3 627, 00 грн, № 3421 від 01.08.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 4074 від 01.09.2022 на суму 3 510, 00 грн, № 4718 від 01.10.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 5297 від 01.11.2022 на суму 3 510, 00 грн, № 6015 від 01.12.2022 на суму 3 627, 00 грн, № 234 від 01.01.2023 на суму 3 627, 00 грн, № 806 від 01.02.2023 на суму 1 755, 00 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у частині своєчасної та повної оплати за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за період з березня 2022 року по лютий 2023 року, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 919, 00 грн основного боргу, 20 378, 80 грн пені, 1 317, 89 грн 3% річних та 3 201, 29 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що договір є договором найму майнових прав, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на закріплену в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину та відсутність жодних доказів оспорення дійсності договору, в суду відсутні підстави для надання правової оцінки правомірності укладеного сторонами правочину.

Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 (надалі - Правила) передбачено, зокрема, що:

- відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852);

- спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

- місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 5 Правил, паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.

Податковий кодекс України (п. 14.1.104 ст. 14) під терміном «майданчики для платного паркування» розуміє його як площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Об`єктом оподаткування майданчику для платного паркування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (п. 268-1.2.1 ст. 268-1 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

31.08.2021 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 20 машиномісць за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Вербова, будинок 9, в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

16.02.2023 сторонами складено та підписано акт повернення паркувального майданчика, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв з експлуатації паркувальний майданчик на 20 машиномісць за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Вербова, будинок 9, в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

За приписами частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Позивачем до позовної заяви долучено виставлені відповідачу помісячно рахунки на оплату за спірний період.

За розрахунками позивача відповідач повинен сплатити за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у період з березня 2022 року по лютий 2023 року плату в загальному розмірі 35 919, 00 грн.

На виконання умов договору та на підтвердження наданих послуг відповідачу позивачем складено акти надання послуг на загальну суму 35 919, 00 грн.

Як вже зазначалось судом вище, акти надання послуг № 1584 від 13.03.2022, № 2031 від 31.05.2022, № 2472 від 30.06.2022, № 2993 від 31.07.2022, № 3649 від 31.08.2022, № 4287 від 30.09.2022, № 4919 від 31.10.2022, № 5583 від 30.11.2022, № 6115 від 31.12.2022, № 506 від 31.01.2023 підписані з обох сторін без зауважень та заперечень. Однак, акт № 990 від 28.02.2023 зі сторони відповідача підписаний не був.

У той же час, умовами пункту 3.4 договору визначено, що у випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Отже, акт надання послуг № 990 від 28.02.2023 в силу приписів п. 3.4 договору вважається таким, що підписаний відповідачем без зауважень.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача обов`язку оплатити за користування в період з березня 2022 року по лютий 2023 року орендованим згідно договору майданчиком у загальному розмірі 35 919, 00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що підпунктом 1.3.2. пункту 1.3. рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ» у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва вирішено звільнити власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільнити від оплати суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

Однак, вказаний вище пункт рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 був виключений відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 14 травня 2022 року № 4577/4618 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 16 травня 2022 року.

Отже, у період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року позивач не здійснював нарахування відповідачеві плати за експлуатацію фіксованих місць паркування за спірним договором.

Пунктом 3.4. договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Згідно з п. 4.3. договору, оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування у даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 числа наступного місяця.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, сторонами в п. 4.3. договору погоджено термін виконання зобов`язання із оплат не пізніше 15 числа поточного місяця.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. договору відповідач повинен був сплачувати позивачу плату за користування місцем протягом спірного періоду наступним чином:

- за березень 2022 року до 15.03.2022 включно;

- за травень 2022 року до 16.05.2022 включно;

- за червень 2022 року до 15.06.2022 включно;

- за липень 2022 року до 15.07.2022 включно;

- за серпень 2022 року до 15.08.2022 включно;

- за вересень 2022 року до 15.09.2022 включно;

- за жовтень 2022 року до 17.10.2022 включно;

- за листопад 2022 року до 15.11.2022 включно;

- за грудень 2022 року до 15.12.2022 включно;

- за січень 2023 року до 16.01.2023 включно;

- за лютий 2023 року до 15.02.2023 включно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи визначений в пункті 4.3. договору строк внесення плати за користування місцем, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за договором.

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано, що в період з березня 2022 року по лютий 2023 позивач надав відповідачу в користування паркувальний майданчик на 20 машиномісць за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Вербова, будинок 9, в межах III територіальної зони паркування міста Києва на загальну суму 35 919, 00 грн. Доказів сплати вказаної суми матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості в розмірі 35 919, 00 грн підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 20 378, 80 грн пені за загальний період з 16.03.2022 по 30.11.2023.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Належним чином дослідивши умови договору, суд встановив, що п. 5.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 5.2. укладеного сторонами у цій справі договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 16.03.2022 по 30.11.2023 в розмірі 20 378, 80 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано приписів ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України (щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), а також не було враховано приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події), в зв`язку з чим невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати коштів за користування майданчиком, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)Пеня (грн)Березень 202216.03.2022 - 16.09.20223 627, 00683, 66Травень 202217.05.2022 - 17.11.20221 872, 00448, 25Червень 202216.06.2022 - 16.12.20223 510, 00884, 71Липень 202216.07.2022 - 16.01.20233 627, 00919, 17Серпень 202216.08.2022 - 16.02.20233 627, 00919, 17Вересень 202216.09.2022 - 16.03.20233 510, 00875, 10Жовтень 202218.10.2022 - 18.04.20233 627, 00909, 23Листопад 202216.11.2022 - 16.05.20233 510, 00875, 10Грудень 202216.12.2022 - 16.06.20233 627, 00909, 23Січень 202317.01.2023 - 17.07.20233 627, 00904, 27Лютий 202316.02.2023 - 16.08.20231 755, 00431, 78Всього: 8 759, 67Отже, за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 16.03.2022 по 16.08.2023 складає 8 759, 67 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 317, 89 грн за загальний період з 16.03.2022 по 30.11.2023 та інфляційних втрат у розмірі 3 201, 29 грн за загальний період з квітня 2022 року по листопад 2023 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 1 317, 89 грн за загальний період з 16.03.2022 по 30.11.2023, судом встановлено, що позивачем, не було враховано приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події), в зв`язку з чим невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати коштів за користування майном, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за несвоєчасну сплату, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Місяць, рікПеріод нарахування 3 % річнихСума боргу (грн)3 % річних (грн)Березень 202216.03.2022 - 30.11.20233 627, 00186, 32Травень 202217.05.2022 - 30.11.20231 872, 0086, 62Червень 202216.06.2022 - 30.11.20233 510, 00153, 77Липень 202216.07.2022 - 30.11.20233 627, 00149, 95Серпень 202216.08.2022 - 30.11.20233 627, 00140, 71Вересень 202216.09.2022 - 30.11.20233 510, 00127, 23Жовтень 202218.10.2022 - 30.11.20233 627, 00121, 93Листопад 202216.11.2022 - 30.11.20233 510, 00109, 63Грудень 202216.12.2022 - 30.11.20233 627, 00104, 34Січень 202317.01.2023 - 30.11.20233 627, 0094, 80Лютий 202316.02.2023 - 30.11.20231 755, 0041, 54Всього: 1 316, 84Отже, за розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 16.03.2022 по 30.11.2023 складає 1 316, 84 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем у сумі 3 201, 29 грн за загальний період з квітня 2022 року по листопад 2023 року, судом встановлено, що позивачем, не було враховано приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події), в зв`язку з чим невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати коштів за користування майном, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасну сплату, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Місяць, рікПеріод нарахування інфляційних втратСума боргу (грн)Інфляційні втрати (грн)Березень 2022квітень 2022 року - листопад 2023 року3 627, 00828, 32Травень 2022червень 2022 року - листопад 2023 року1 872, 00299, 74Червень 2022липень 2022 року - листопад 2023 року3 510, 00439, 58Липень 2022серпень 2022 року - листопад 2023 року3 627, 00425, 86Серпень 2022вересень 2022 року - листопад 2023 року3 627, 00381, 77Вересень 2022жовтень 2022 року - листопад 2023 року3 510, 00297, 12Жовтень 2022листопад 2022 року - листопад 2023 року3 627, 00211, 07Листопад 2022грудень 2022 року - листопад 2023 року3 510, 00178, 44Грудень 2022січень 2023 року - листопад 2023 року3 627, 00157, 90Січень 2023лютий 2023 року - листопад 2023 року3 627, 00127, 86Лютий 2023березень 2023 року - листопад 2023 року1 755, 0049, 24Всього: 3 396, 91Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими, проте арифметично невірними та враховуючи положення ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 201, 29 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 35 919, 00 грн основного боргу, 8 759, 67 грн пені, 1 316, 84 3% річних та 3 201, 29 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСН Універсал» (02140, місто Київ, проспект Бажана, будинок 32, квартира 62, ідентифікаційний код 35030353) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) 35 919 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 00 коп. основного боргу, 8 759 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 67 коп. пені, 1 316 (одну тисячу триста шістнадцять) грн 84 коп. 3% річних, 3 201 (три тисячі двісті одну) грн 29 коп. інфляційних втрат та 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одну) грн 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань