Рішення

від 07.03.2024 по справі 911/3703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3703/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро»

до Державного підприємства «Чайка»

прo стягнення 37 470,14 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Страшний О.О.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» (надалі позивач) до Державного підприємства «Чайка» (надалі відповідач) прo стягнення 37 470,14 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3703/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.01.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 року розгляд справи перенесено на 08.02.2024 року.

У судовому засіданні 08.02.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладався на 07.03.2024 року.

У судовому засіданні 07.03.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з`явився, в ході розгляду спору подав пояснення, в яких позовні вимоги заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 07.03.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2023 року ТОВ «НФ Агро» (позивач, Постачальник) було поставлено товар (олива та мастило) на користь ДП «Чайка» (відповідач, Покупець) згідно видаткової накладної № 9080015, всього на суму 36 731,44 грн.

Позивач зазначає, що письмовий Договір між Постачальником та Покупцем на вказану поставку товару не укладався і у видатковій накладній зазначено помилково.

Поставка товару позивачем на користь відповідача підтверджується також Товарно-транспортною накладною № Р9080015 від 08.09.2023 року.

Після поставки товару та підписання видаткової накладної від відповідача не надходило жодних претензій щодо кількості, якості та асортименту товару.

Також, за наслідками вказаної господарської операції поставки позивачем було складено та зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до них за № 879 від 08.09.2023 року.

Однак, відповідачем своєчасно та у повному обсязі не оплачено товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 9080015 від 08.09.2023 року, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість з оплати отриманого товару на суму 36 731,44,00 грн., про стягнення якої заявлено позов.

У зв`язку із тим, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання щодо оплати за отриманий товар, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 259,72 грн. та інфляційні втрати у сумі 478,98 грн. за період з 09.09.2023 року по 04.12.2023 року

В ході розгляду спору відповідач подав письмові пояснення, в яких виклав заперечення позовних вимог. В обґрунтування заперечень позовних вимог відповідач зазначив про непередання позивачем відповідачу товаросупровідних документів, а саме відсутність у відповідача товарно-транспортної накладної № Р9080015 від 08.09.2023 року та видаткової накладної № 9080015 від 08.09.2023 року, що унеможливило облік і виконання відповідної господарської операції. Тобто, має місце прострочення кредитора, який не вчинив необхідних дій і це перешкодило виконанню зобов`язання.

Також відповідач зазначив, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо строку оплати за поставлений товар і з огляду на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк оплати товару настає після отримання вимоги позивача, яка позивачем не надсилалась.

Оскільки, за твердженням відповідача, у нього не настав строк оплати товару, відсутні підстави для нарахування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Ціна, вид та обсяг поставленого товару зазначені у видатковій накладній № 9080015 від 08.09.2023 року, яка підписана та скріплена печаткою відповідача.

Крім того, факт фізичної доставки товару, його перевезення на адресу відповідача підтверджується Товарно-транспортною накладною № Р9080015 від 08.09.2023 року, яка також підписана та скріплена печаткою відповідача.

Відповідач не заперечував по суті факту отримання товару від позивача. Посилання відповідача на непередання позивачем товаросупровідних документів не заслуговують на увагу, оскільки відповідні документи складаються в момент здійснення господарської операції і представник відповідача, підписуючи товаросупровідні документи, повинен був вимагати надання йому примірників. В будь-якому випадку, відповідач отримавши товар та підписавши товаросупровідні документи, мав усвідомлювати необхідність оплати товару у відповідності до вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тому мав вжити необхідних і залежних від нього заходів щодо оплати товару, в тому числі, звернутись до позивача з вимогою про надання товаросупровідних документів, необхідних для обліку операції та її виконання.

Також, з огляду на чинну судову практику при вирішенні спору в тотожних правовідносинах, викладену у: постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 910/19702/17, постанові Верховного Суду від 29.11.2019 року у справі № 914/2267/18, Постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15, суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (справа № 910/19702/17). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відтак, видаткова накладна, яка містить підпис представника Покупця та скріплена його печаткою, у сукупності з товарно-транспортною накладною та з податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до них, є належними доказами, які свідчать про факт постачання товару відповідачу та його прийняття останнім.

Таким чином, за наявності підтвердженого факту поставки/отримання товару відповідачем (та його доставки на адресу відповідача), наведені відповідачем заперечення не спростовують обов`язку оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 36 731,44,00 грн. основного боргу, що відповідачем не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у відповідній частині.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із тим, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання щодо оплати за отриманий товар у строки, визначені ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, позивачем правомірно на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 259,72 грн. та інфляційні втрати у сумі 478,98 грн. за період з 09.09.2023 року по 04.12.2023 року, тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» до Державного підприємства «Чайка» прo стягнення 37 470,14 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, 62А, код ЄДРПОУ 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» (08132, Київська обл., Бучанський район, місто Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46, прим. (інше) 259, код ЄДРПОУ 42369657) 36 731,44 грн. основного боргу, 259,72 грн. 3 % річних, 478,98 грн. інфляційних втрат та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 11.04.2024 року