ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2024 Справа № 914/182/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Марти Пришляк, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТНОВАТОР», місто Львів,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд зелених технологій Грінвіль», від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Активні інвестиції», місто Львів,
про визнання права власності,
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТНОВАТОР» до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд зелених технологій Грінвіль» про визнання права власності.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено до судового розгляду по суті на 08.04.2024.
В судове засідання 08.04.2024 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи, судом 08.04.2024 прийнято рішення по справі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням права власності позивача на акції, емітентом яких є Публічне акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд зелених технологій Грінвіль».
Позивач зазначає, що йому як власнику акцій належить право участі в управлінні акціонерним товариством, яке здійснюється акціонером, зокрема, через участь в щорічних загальних зборах акціонерів. Позивачу стало відомо, що останні загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд зелених технологій Грінвіль» відбулись 20.02.2023.
Факт відмови відповідача повідомляти про проведення чергових загальних зборів акціонерів позивач вважає порушенням своїх прав як акціонера. Причиною неповідомлення позивача про проведення загальних зборів акціонерів стало те, що позивач був відсутнім у переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, у зв`язку з непереданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк» інформації щодо прав власності позивача на акції до Центрального депозитарію, що має наслідком відсутність даних щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТНОВАТОР» та кількості належних йому акцій у переліку акціонерів.
Позивач вважає за потрібне визнати право власності на акції для відновлення в порядку, визначеному законом, сукупності усіх правомочностей власника цінних паперів з урахуванням усіх гарантованих законом складових права власності (володіння, користування та розпорядження) на прості іменні акції.
Позиція відповідача
У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Активні інвестиції», яка діє від імені та в інтересах відповідача на підставі договору про управління активами №4 від 23.03.2021 (далі - відповідач) зазначає, що долучені позивачем виписки про стан рахунку у цінних паперах №020012, сформованих ТОВ «Діалогбанк» станом на 30.04.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 02.08.2010, 30.09.2010, 30.11.2010 є належним та допустимим доказом на підтвердження права власності на цінні папери в бездокументарній формі.
Також відповідач вважає, що позивачем обрано правильний спосіб захисту свого порушеного права та інтересу з огляду на те, що станом на сьогодні депозитарна установа - ТОВ «Діалогбанк», на рахунках якої такі акції зберігались, припинила свою ліцензійну діяльність та є ліквідована як юридична особа в цілому. У випадку задоволення вимог про визнання права власності на ці акції позивач набуде право реалізувати передбачений Положенням про проведення депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, механізм проведення розрахунків, в результаті чого набуде право брати участь в загальних зборах акціонерів. До моменту проведення розрахунків таке право відповідачем не визнається.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
В рамках укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк» договору №020012 - Д про відкриття рахунку у цінних паперах від 30.07.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестноватор» передало на зберігання «Діалогбанк» цінні папери, а саме:
-1000 акцій ВАТ ЗНВКІФ «Нові технології інвестування» (номінальною вартістю 500,00 грн за 1 акцію), депонентом яких є ТзОВ «Інвестноватор».
На підтвердження цих обставин позивачем долучено виписки про стан рахунку у цінних паперах №020012, виданих депозитарною установою ТОВ «Діалогбанк», станом на 30.04.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 02.08.2010, 30.09.2010, 30.11.2010.
Згідно цих виписок на рахунку позивача, відкритого в депозитарній установі ТОВ «Діалогбанк», обліковувались цінні папери у кількості 1 000 одиниць, загальною номінальною вартістю 500 000,00 грн, емітентом яких є ВАТ ЗНВКІФ «Нові технології інвестування» правонаступником якого є відповідач в даній справі.
На підставі листа Національного банку України щодо відкликання банківської ліцензії від 11.05.2011 та початку процедури ліквідації ТОВ «Діалогбанк» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла рішення про анулювання ТОВ «Діалогбанк» ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.
05.08.2015 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Діалогбанк».
Як вбачається з листа Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» №539/09-2 від 29.12.2023, ТОВ «Діалогбанк» не передало до Центрального депозитарію як уповноваженого на зберігання документи, інформацію та бази даних, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють (регулювали) порядок припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку (на ринках капіталу), як наслідок інформація щодо власників цінних паперів та належних їм цінних паперів, яка обліковувалась ТОВ «Діалогбанк», міститься лише у базах даних ТОВ «Діалогбанк», однак ТОВ «Діалогбанк», в порушення норм законодавства, не передало такі бази Центральному депозитарію.
Невиконання ТОВ «Діалогбанк» вимог законодавства призвело до порушення права власності позивача на акції Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд зелених технологій Грінвіль», оскільки інформація щодо таких прав міститься лише у базі даних ТОВ «Діалогбанк», що є ліквідованим.
Як вказує позивач, непередання ТОВ «Діалогбанк» інформації щодо його права власності на акції третіх осіб до Центрального депозитарію призвело до того, що перелік акціонерів вказаного товариства не містить інформації про права власності позивача, що фактично позбавляє його права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені Законом України «Про акціонерні товариства».
Отже, позивач доводить, що протиправні дії ТОВ «Діалогбанк» призвели до порушення його права власності в частині володіння, користування та розпорядження цінними паперами кількістю 1 000 штук простих іменних акцій загальною вартістю 500 000,00 грн., що зберігались на рахунку позивача в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі ТОВ «Діалогбанк».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОЦІНКА СУДУ
Звертаючись з даним позовом до суду та вказуючи на порушення своїх прав, позивач зазначає, що він є власником 1 000 штук простих іменних акцій відповідача, які зберігались на рахунку позивача в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі ТОВ «Діалогбанк». В силу положень п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», позивачу належать майнові та немайнові права акціонера - власника акцій товариства, що випливають з права власності на акції, які включають, зокрема, право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Однак право власності позивача на акції оспорюється відповідачем через відсутність даних щодо позивача та кількості належних йому акцій у переліку акціонерів відповідача.
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Частиною 1 статті 194 ЦК України визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від 23.02.2006 № 3480-IV, акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI (далі - Закон № 5178-VI) визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
Частиною 2 статті 8 Закону № 5178-VI визначено, що виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.
Отже, реалізація права власності на набуті цінні папери можлива після належного їх оформлення - видачі особі сертифіката (при документарній формі випуску) або зарахування цінних паперів на рахунок особи та отримання нею виписки з рахунку у цінних паперах (при бездокументарній формі випуску).
Як встановлено судом за результати дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, на рахунку позивача, відкритому в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк», обліковувалось 1 000 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї шт - 500,00 грн, загальна вартість 500 000,00 грн, форма існування бездокументарна, емітент ВАТ ЗНВКІФ Нові технології інвестування.
При цьому, наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку анульовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк» ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: депозитарної діяльності зберігача цінних паперів на підставі листа Національного банку України щодо відкликання банківської ліцензії від 11.05.2011 та початку процедури ліквідації ТОВ «Діалогбанк».
Станом на момент анулювання ліцензії ТОВ «Діалогбанк» питання, пов`язані з припиненням провадження депозитарною установою професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, врегульовувались Положенням про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.05.2009 №480 (надалі - Положення від 22.05.2009 №480).
Пунктами 1 та 4 розділу ІІ Положення від 22.05.2009 №480 визначено, що зберігач у разі прийняття уповноваженим його органом рішення про припинення провадження діяльності зберігача повинен протягом строку дії Ліцензії до дати подання органу ліцензування заяви про її анулювання здійснити всі необхідні дії щодо завершення зазначеного виду професійної діяльності відповідно до укладених договорів та вимог законодавства, у тому числі цього Положення. У разі прийняття органом ліцензування рішення про анулювання Ліцензії у випадках, пов`язаних з порушеннями на ринку цінних паперів або неможливості забезпечити Зберігачем виконання ліцензійних умов, установлених для діяльності зберігача, крім відкриття ліквідаційної процедури, дата набрання чинності даним рішенням є датою припинення діяльності.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ вказаного Положення протягом 3 робочих днів з дати припинення діяльності Зберігач (ліквідатор у разі відкриття ліквідаційної процедури) повинен письмово повідомити:
-депозитарій(ї), з яким(и) цим Зберігачем укладений(і) депозитарний(і) договір(ори), про початок процедури припинення Діяльності зберігача;
-депонентів із зворотним письмовим повідомленням про отримання щодо необхідності закриття рахунків у цінних паперах із зазначенням попередження, що у разі незакриття депонентом рахунку протягом 60 календарних днів з дати припинення Діяльності зберігача належні йому цінні папери, які обліковуються на його рахунку в цінних паперах, будуть у подальшому зберігатися та обліковуватися:
-в уповноваженого на зберігання на рахунку в цінних паперах Зберігача, який залишається в системі депозитарного обліку депозитарію після припинення Зберігачем Діяльності зберігача для обліку цінних паперів тих його депонентів, що не закрили свої рахунки в цінних паперах в установленому порядку (далі - Рахунок), або;
-у зберігача-правонаступника - у разі передання Зберігачем своїх повноважень іншому зберігачу.
Зазначені цінні папери на відповідних рахунках будуть обмежені в обігу (заблоковані) до моменту звернення цих власників до уповноваженого на зберігання або до зберігача-правонаступника щодо переказу належних їм цінних паперів до обраного ними зберігача або укладання договору про відкриття рахунку у цінних паперах у зберігача-правонаступника.
Позивач у позові зазначає, що ТОВ «Діалогбанк» не повідомляв позивача як депонента спірних цінних паперів про анулювання ліцензії на здійснення депозитарної діяльності.
В матеріалах даної справи міститься роздруківка з офіційного веб - сайту ПАТ «Національний депозитарій України» про відсутність інформації щодо надання ТОВ «Діалогбанк» до уповноваженого на зберігання визначених положенням документів. Також в матеріалах справи міститься відповідь ПАТ «Національний депозитарій України» на адвокатський запит, в якій ПАТ «Національний депозитарій України» повідомило про не передання ТОВ «Діалогбанк» до Центрального депозитарію як уповноваженого на зберігання документи, інформацію та бази даних, визначені нормативно правовими актами, що регулюють (регулювали) порядок припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку (на ринках капіталу).
При цьому, як вбачається з пояснень позивача, 17.02.2023 відповідач отримав від ПАТ «Національний депозитарій України» перелік акціонерів на дату отримання вимоги, у вказаному переліку відсутні відомості щодо позивача (станом на 14.02.2023).
Водночас, у долученому позивачем до матеріалів справи переліку містяться відомості про облік 1000 акцій загальною номінальною вартістю 500 000,00 грн на депозитарному рахунку, відкритому в ТОВ «Діалогбанк».
Тобто, у зв`язку з невиконанням ТОВ «Діалогбанк» обов`язку щодо передачі Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» інформації про акції, належні позивачу, така інформація відсутня в переліку акціонерів.
Підпунктом 14 пункту 1 глави 2 розділу V Положення про проведення депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, врегульовано, що у разі, якщо депозитарна установа (зберігач цінних паперів), якій (якому) анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу (фондовому ринку) - депозитарної діяльності депозитарної установи (зберігача цінних паперів), не виконала (не виконав) вимоги нормативно-правового акта щодо припинення провадження професійної діяльності на ринках капіталу (фондовому ринку) - депозитарної діяльності депозитарної установи (зберігача цінних паперів) - обслуговування операцій щодо цінних паперів, у тому числі обслуговування обігу цінних паперів, проведення розрахунків у цінних паперах за правочинами щодо цінних паперів, здійснюється Центральним депозитарієм - на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та яким визнано право власності особи (осіб) на цінні папери, права на які обліковувались на її рахунку, відкритому депозитарною установою (зберігачем цінних паперів), та розпорядження депозитарної установи, на рахунок якої переказуються цінні папери.
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).
Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що обраний позивачем засіб захисту є ефективним, оскільки забезпечить позивачу за допомогою процесуального інструменту - рішення суду - відновлення в порядку, визначеному законом, сукупності усіх правомочностей власника цінних паперів з урахуванням усіх гарантованих законом складових права власності (володіння, користування та розпорядження) на прості іменні акції.
Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги позивача відповідають як ефективному засобу захисту у відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і спрямовані на захист прав власника та виконання покладених законом зобов`язань утримувати майно.
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
В матеріалах справи наявні належні та достатні докази в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України та ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» докази того, що позивач був власником спірних цінних паперів.
При цьому, суд при вирішенні спору враховує, що матеріали справи не містять спростування відповідачем даної обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до відповідача, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 7 500,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестноватор» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34915131; місцезнаходження: 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54-А) на 1 000 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї шт - 500,00 грн, загальна номінальна вартість 500 000,00 грн, форма існування бездокументарна (електронна), код ISIN UA4000015846), емітентом яких є Публічне акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ЗЕЛЕНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ГРІНВІЛЬ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35043713; місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 100Б), що зберігались на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестноватор» в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 21734522).
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД ЗЕЛЕНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ГРІНВІЛЬ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35043713; місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 100Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестноватор» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34915131; місцезнаходження: 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54-А) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
СуддяГорецька З.В.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2024 |
Оприлюднено | 15.04.2024 |
Номер документу | 118293182 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Горецька З.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні