Рішення

від 01.04.2024 по справі 916/4674/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4674/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/4674/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська,1, код ЄРПОУ 26302595)

до відповідача Одеської загальноосвітньої приватної І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" (65020, м.Одеса,пров.Лютеранскьий, буд.3, код ЄДРПОУ 30377167)

про стягнення неустойки у розмірі 1 818 702, 29 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Вакаренко І.В., самопредставництво;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської загальноосвітньої приватної І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" про стягнення неустойки у розмірі 1 818 702, 29 грн..

Позовні вимоги полягають у тому, що відповідачу за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди за умовами договору оренди від 25.06.2017р. нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 року по 06.09.2021 року, яка складає 1 818 702,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/4674/23 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

17.11.2023р. за вх. № 42085/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідачем наголошено, що відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням та здійснював сплату вартості оренди, що підтверджується квитанціями та згідно зі ст. 764 ЦК України договір оренди було автоматично продовжено. Крім того, відповідач вважає що є необгрунтованим застосування ставки орендної плати в розмірі 10% від вартості об`єкту оренди, як для визначення розміру зобов`язань так і для визначення розміру штрафних санкцій. Посилаючись на постанови Верховного Суду відповідач зазначає, що суд має зменшити розмір неустойки.

24.11.2023 року за вх. № 43105/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач зазначає, що орендна ставка в розмірі 1% в місяць надавалась відповідачу на період з 01.01.2020 по 31.12.2020, що було узгоджено сторонами згідно Додаткового договору від 13.01.2020 року. Стосовно автоматичного продовження строку дії договору оренди позивач зазначає, що 27.12.2019 року набрав чинності ЗУ "Про орендну державного та комунального майна" від 03.10.2019 року, яким визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Позивач наголошує, що відповідачем зазначена заява подана не була та факт закінчення строку дії Договору підтверджує акт приймання-передачі від 06.09.2021 року нежитлових приміщень. Враховуючи вищевикладене, позивач наполягає, що термін дії Договору закінчився 31.12.2020 року.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.06.2017р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеською загальноосвітньою приватною І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір) відповідно до якого відповідачу надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності нежитлові приміщення першого та другого поверху будівлі, загальною площею 1179,7 кв.м., за адресою: м. Одеса, провулок Лютеранський, буд. 3, з метою розміщення навчальних класів Одеської загальноосвітньої приватної І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" для навчання дітей. Термін дії договору оренди до 25.05.2020 року.

Додатковим договором № 1 від 05.01.2018 сторони за взаємною згодою внесли зміни до Договору, керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 № 1962 - VII "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 № 56-v

"Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси», та на підставі акту приймання-передачі приміщення від 05.01.2018 у преамбулі та розділі "Місцезнаходження сторін» Договору назву Орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради та присвоєно договору № 500/K.

Додатковим договором від 06.06.2018 сторони Договору за взаємною згодою перераховували суму місячної орендної плати.

Додатковим договором від 25.12.2018 сторони Договору за взаємною згодою перераховували суму місячної орендної плати.

Додатковим договором від 13.01.2020 сторони за взаємною згодою вирішено внести наступні доповнення до п. 9.1. Розділу, а саме "Продовжити термін дії цього Договору до 31.12.2020" також викласти перший абз. п. 3.1. Розділу 3 "Орендна плата" договору оренди від 25.06.2017 № 500/КУ наступним чином: "3.1. За орендоване приміщення Орендар зобов?язується сплачувати щомісячну орендну плату, що розраховано на 01.12.2020 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць" наступним чином:

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 9042,96 грн.;

- з 01.01.2021 в розмірі 90 429, 61 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору, майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Позивач зазначає, що 06.09.2021 року відповідач здав орендовані приміщення за актом приймання-передачі нежитлових приміщень відповідно до договору оренди від 25.06..2017 року № 500/КУ.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.

Виходячи із наведеного, позивачем було зазначено суду, що відповідачу за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 року по 06.09.2021 року, яка складає 1 818 702,29 грн.

Позовні вимоги направлені на стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 1 818 702,29 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як з`ясовано судом, 25.06.2017р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеською загальноосвітньою приватною І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір) відповідно до якого відповідачу надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності нежитлові приміщення першого та другого поверху будівлі, загальною площею 1179,7 кв.м., за адресою: м. Одеса, провулок Лютеранський, буд. 3, з метою розміщення навчальних класів Одеської загальноосвітньої приватної І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" для навчання дітей. Термін дії договору оренди до 25.05.2020 року.

Додатковим договором № 1 від 05.01.2018 сторони за взаємною згодою внесли зміни до Договору, керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 № 1962 - VII "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 № 56-v

"Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси», та на підставі акту приймання-передачі приміщення від 05.01.2018 у преамбулі та розділі "Місцезнаходження сторін» Договору назву Орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради та присвоєно договору

№500/K.

Додатковим договором від 06.06.2018 сторони Договору за взаємною згодою перераховували суму місячної орендної плати.

Додатковим договором від 25.12.2018 сторони Договору за взаємною згодою перераховували суму місячної орендної плати.

Додатковим договором від 13.01.2020 сторони за взаємною згодою вирішено внести наступні доповнення до п. 9.1. Розділу, а саме "Продовжити термін дії цього Договору до 31.12.2020" також викласти перший абз. п. 3.1. Розділу 3 "Орендна плата" договору оренди від 25.06.2017 №500/КУ наступним чином: "3.1. За орендоване приміщення Орендар зобов?язується сплачувати щомісячну орендну плату, що розраховано на 01.12.2020 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць" наступним чином:

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 9042,96 грн.;

- з 01.01.2021 в розмірі 90 429, 61 грн.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Приписами ст.785 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідно до п. 2.3. Договору, майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Позивач зазначає, що 06.09.2021 року відповідач здав орендовані приміщення за актом приймання-передачі нежитлових приміщень відповідно до договору оренди від 25.06..2017 року № 500/КУ.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача стати неустойки у розмірі подвійної тати за користування річчю за час прострочення.

Додатковим договором від 13.01.2020 було встановлено орендну плату з 01.01.2021 року в розмірі 90 429,61 грн.

Виходячи із наведеного, позивачем було зазначено суду, що відповідачу за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 року по 06.09.2021 року, яка складає 1 818 702,29 грн.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, я такі, що не відповідають обставинам справи, та не спростовують факту несвоєчасного повернення об"єкту оренди після закінчення строку договору оренди, на який його було укладено.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений належним чином, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 1 818 702,29 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, в зв`язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Одеської загальноосвітньої приватної І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" (65020, м. Одеса, пров. Лютеранскьий, буд.3, код ЄДРПОУ 30377167) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеської загальноосвітньої приватної І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школи "Костанді" (65020, м.Одеса, пров.Лютеранскьий, буд.3, код ЄДРПОУ 30377167) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м.Одеса, 65030, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 1 818 702 ( Один мільйон вісімсот вісімнадцять тисяч сімсот дві) грн. 29 коп. та судовий збір в сумі 27 280 ( Двадцять сім тисяч двісті вісімдесят) грн. 53 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна