Рішення

від 09.04.2024 по справі 922/4803/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 Справа № 922/4803/23

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС», 61058, м. Харків, вул. Іванівська, 1, к. 501, код ЄДРПОУ 20023279,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотехкомплект», 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 4, код ЄДРПОУ 38495929,

про стягнення 2 958 031,50 грн.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники: відсутні

ВСТАНОВИВ:

14.11.2023 року Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотехкомплект» 2 958 031,50 грн., з яких 1 957 684,42 грн. заборгованість за договором поставки № 110221КН від 11.02.2021 р., 843 869,42 грн. втрати від інфляції, 156 477,66 грн. 3 % річних. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.23р. передано матеріали позовної заяви за територіальною підсудністю до м. Полтави.

Ухвалою від 18.12.2023р. позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У зв`язку з поанням позивачем заяви про усунення недоліків, 11.01.2024р. відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні, встановлено строки для подання заяв по суті спору, призначено підготовче засідання на 08.02.2024р. Ухвала скерована учасникам справи: позивачу до електронного кабінету, відповідачу поштою на адресу його державної реєстрації, у зв`язку з відсутністю у нього електронного кабінету станом на 06.02.2024р. Дана ухвала повернулася до суду без вручення відповідачу з відміткою поштової установи про відсутність адресату за даною адресою. Слід відзначити, що судом при відкритті провадження у справі перевірено місцезнаходження відповідача з використанням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що зазначена позивачем у позові адреса відповідача відповідає даним Реєстру. Підготовче засідання 08.02.2024р. було відкладено на 12.03.2024р., роз`яснино відповідачу про його обов`язок зареєструвати електронний кабінет та про можливість ознайомитися з матеріалами справи через ЄСІТС. Ухвала була скерована відповідачу на адресу його державної реєстрації, однак повернута до суду з відміткою поштової установи про неправильно зазначену адресу адресата. У зв`чзку з тим, що суд не вважав відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, суд повторно направив копію ухвали відповідачу (супровідний лист від 22.02.2024р.). Однак, і це відправлення повернулося до суду без вручення адресату (у зв`язку з його відсутністю за місцезнаходженням). Позивач просив суд провести підготовче засідання 12.03.2024р. без участі його представника. Клопотання суд задовольнив, ухвалою від 12.03.2024р. закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09.04.2024р. на 11:00. Дана ухвала була доставлена сторонам до їх електронних кабінетів 12.03.2024р. (арк..справи 84-85).

12.03.2024р. до суду надійшло клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та переведення в електронну форму процесуальних та інших документів по справі. Клопотання підписано керівником відповідача. 13.03.2024р. відповідачу було надано доступ до справи та перевірено наявність у електронному вигляді документів по справі (позовна заява з додатками і ін..). Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, явку представника у засідання 09.04.2024р. відповідач не забезпечив, причин неявки не повідомив.

П. 6 ухвали від 11.01.2024р. суд попереджав відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справа буде розглянута за наявними у ній матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Судом було задовлено клопотання позивача про участь в засіданні в режимі відео конференції, однак у призначений час представник позивача повідомила телефоном працівника апарату суду про неможливість приєднатися до відео конференції з технічних причин. Враховуючи, що згідно ч.5 ст.197 ГПК України, п.46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС ризики технічної неможливості участі у відео конференції поза межами приміщення суду, переривання зв"язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, явка сторін в засідання обов"язковою не визнавалася, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та розглядає її по суті за наявними матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

11.02.2021р. між сторонами по справі було укладено договір поставки №110221 КН (арк..справи 8-10). За умовами даного договору:

- постачальник (позивач) зобов"язується передати у власність покупця (відповідача) товар на умовах даного договору, а покупець прийняти і оплатити його;

- товар: пшениця 2 класу, пшениця 3 класу;

- постачальник зобов`язаний надати покупцеві податкову накладну та забезпечити її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладених, підтвердженням чого є повідомлення про реєстрацію податкової накладної (п.1.4 договору);

- строк поставки товару до 17.02.2021р., моментом поставки є підписання сторонами видаткових накладних;

- ціна товару за 1 тонну 8380,00 грн. з ПДВ, загальна сума договору з ПДВ 2094999,00 грн.+-10% (розд.4);

- порядок оплати товару передбачено розд.5 договору: оплата у розмірі 80% від вартості поставленого товару протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару, що підтверджується фактом переоформлення сторонами документів на перехід права власності на товар; остаточний розрахунок після отримання покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкових накладних на загальний обсяг поставленого товару в Єдиному реєстрі податкових накладених; оплата вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку покупця;

- договір набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту його повного виконання сторонами (п.8.2).

Позивач вказує, що ним належним чином виконувалися умови даного договору, посилається на видаткові накладні №5 від 12.02.2021р. , Акт приймання-передачі №КХП00000005 від 12.02.2021р., довіреність №12/02 від 12.02.2021р., видаткову накладну №6 від 15.02.2021р., Акт приймання-передачі №КХП00000006 від 15.02.2021р., довіреність №15/02 від 15.02.2021р., які підтверджують передачу відповідачу товару (пшеницю 2 та 3 класу) на загальну суму 2 177 684,42 грн.

Також позивач надає відповідні податкові накладні від 12.02.2021р. та 15.02.2021р. доказами їх реєстрації 18.02.2021р. (арк..справи 17-20 ). Відповідач, підписавши дані накладні та прийнявши товар, здійснив його часткову оплату на суму 220 000,00 грн, (платіжні інструкції від 24.02.2021р. на суму 200 000,00 грн. та від 14.05.2021р. на суму 20 000,00 грн., які містять посилання на укладений договір поставки арк..справи 21), у зв`язку з чим залишок основного боргу становить 1 957 684,42 грн.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією про погашення даної суми заборгованості, однак вимога відповідачем отримана не була (а.с. 23-24).

Непогашення заборгованості стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути 843 869,42 грн. інфляційних за період з 19.02.2021р. по 17.10.2023р.,156 477,66 грн. 3% річних за цей же період, а також відшкодувати судовий збір.

Відповідач, як зазначено вище, правом на подання відзиву з запереченнями проти позову не скористався.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором поставки №110221 КН від 11.02.2021р. щодо передачі товару відповідачу. Так, судом досліджено видаткові накладні, за якими було передано відповідачу товар, Акти приймання-передачі, довіреності, податкові накладні з доказами їх реєстрації та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, містять посилання на договір поставки №110221 КН від 11.02.2021р., тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору на вищевказану суму.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, ним встановлено наступний порядок оплати прийнятого товару: оплата у розмірі 80% від вартості поставленого товару протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару, що підтверджується фактом переоформлення сторонами документів на перехід права власності на товар; остаточний розрахунок після отримання покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкових накладних на загальний обсяг поставленого товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, строк оплати по всім вказаним видатковим накладеним настав. Однак, відповідачем проведено часткову оплату на суму 220 000,00 грн. Дане відповідачем не спростовано, доказів на підтвердження повного виконання зобов`язань за договором поставки щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 957 684,42 грн. заборгованості за договором поставки підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання. При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Здійснивши перевірку розрахунку річних та інфляційних, який міститься в тексті позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування за період з 19.02.2021р. по 24.02.2021р. на суму 2177684,42 грн., з 25.02.2021р. по 14.05.2021р. на суму 1977684,42 грн., з 15.05.2021р. по 17.10.2023р. - на суму 1957684,42 грн. Враховуючи, що часткові оплати були проведені 24.02.2021р. на суму 200 000,00 грн. та 14.05.2021р. на суму 20 000,00 грн., судом здійснено перерахунок прічних та інфляційних з урахуванням того, що день фактичної сплати заборгованості не входить до періоду нарахування. За розрахунками суду, які додані до матеріалів справи та виконані з використанням калькулятора підрахунку штрафних санкцій ІПС "Ліга", стягненню з відповідача підлягає 792 104,97 грн. інфляційних та 156 459,58 грн. річних.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та часткове задовлення позовних вимог (стягнення 2 906 248,97 грн.), судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 43 593,73 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотехнокомплект» (36022, м.Полтава, вул..Старий Поділ,4, код ЄДРПОУ 38495929) на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (61058, м.Харків, вул..Іванівська,1 к.501, код ЄДРПОУ 20023279) 1 957 684,42 грн. основного боргу, 792 104.97 грн. інфляційних, 156 459,58 грн. річних, 43 593,73 грн. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ГПК України.

Повне рішення складено 11.04.2024р.

Суддя Мацко О.С.