Рішення

від 02.04.2024 по справі 920/1146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.04.2024м. СумиСправа № 920/1146/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1146/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІКФ СЕРВІС ПЛЮС

(вул. Марини Раскової, буд. 52 В, НТЦ 7, м. Київ, 02002,

код ЄДРПОУ 38898995);

до відповідача: Приватного підприємства РОСЬ (вул. Івана Мазепи, буд. 10,

м. Київ, 010010, код ЄДРПОУ 32191954,

в особі філії Роменський молочний комбінат ( вул. Київська, буд. 94,

м. Ромни, Сумська область, 42010, код ЄДРПОУ ВП 33370287)

про стягнення 218 181 грн 54 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 03.10.2023 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 218 181 грн 54 коп., з яких: 75 693 грн 16 коп. основна сума боргу, 63 354 грн 72 коп. інфляційні втрати, 14 148 грн 22 коп. 3% річних, 64 985 грн 44 коп. пеня за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № ІКФ-61/15 від 23.02.2015; а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 05.10.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено спосіб усунення недоліків.

24.10.2023 позивачем надано Заяву від 20.10.2023 (вх.№6714 від 24.10.2023) про усунення недоліків позовної заяви та відповідні докази в підтвердження.

Ухвалою суду від 05.10.2023 відкрито провадження у справі № 920/1146/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 28.12.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 920/1146/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 23.01.2024, 10:00.

Протокольною ухвалою суду від 24.01.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №920/1146/23 до 06.02.2024, 10:20.

Ухвалою суду від 24.01.2024 повідомлено Приватне підприємство РОСЬ в особі філії Роменський молочний комбінат про дату, час і місце судового засідання на 06.02.2024, 10:20.

Ухвалою суду від 06.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/1146/23 до судового розгляду по суті на 27.02.2024, 10:30.

У судовому засіданні 27.02.2024 зобов`язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок пені з зазначенням періоду початку та закінчення нарахування (з урахуванням часткових проплат).

Протокольною ухвалою суду від 27.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2024, 12:00.

Ухвалою суду від 27.02.2024 повідомлено Приватне підприємство РОСЬ в особі філії Роменський молочний комбінат про дату, час і місце судового засідання на14.03.2024, 12:00.

14.03.2024 позивачем через систему Електронний суд надіслано до суду клопотання від 14.03.2024, б/н (вх.№746) про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого представник позивача просить суд відкласти розгляд справи №920/1146/23 на іншу дату.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкладено розгляд справи на 02.04.2024, 10:10.

02.04.2024 позивачем надано до суду Заяву про розгляд справи без участі представника позивача. В свою чергу зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Судовий процес відповідно до положень ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 23.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКФ СЕРВІС ПЛЮС» (Постачальник, Позивач) та Філією «Роменський молочний комбінат» ПП «Рось» (Покупець, Відповідач) укладено договір поставки № ІКФ-61/15.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався постачати та передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

Асортимент, вид, фактична кількість партії Товару, його ціна та умови поставки зазначаються сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 3.4 Договору унормовано, що постачання товару здійснюється Перевізником Постачальника на склад Покупця та умовах СРТ відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010» або інших умовах, узгоджених сторонами, а Покупець зобов`язується на своєму складі прийняти своїми силами товар.

Відповідно до п.п. 4.1,4.2 Договору розрахунок здійснюється у безготівковому порядку в Українській валюті гривні, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Покупець зобов`язаний провести передоплату заявленої партії товару згідно виставленого рахунку, якщо інше не погоджено сторонами. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.2. Договору товар передається Постачальником і приймається Покупцем відповідно до видаткових накладних.

Перехід права власності на товар здійснюється в момент поставки Покупцю товару на умовах п.3 цього Договору. Право власності на Товар та ризик його втрати переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженою матеріально-відповідальною особою останньої видаткової (матеріально-транспортної) накладної, завіреної печаткою або штампом, яка засвідчує факт передачі товару Покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору № ІКФ-61/15 за період з 10 грудня 2015 року по 24 травня 2018 року включно за замовленням Відповідача Позивач передав йому у власність товари в асортименті, визначеному у відповідних видаткових накладних (а.с. 38, 41, 44, 47, 50, 52, 55, 58, 61, 64) на загальну суму 78 120,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним договірні зобов`язання виконанні належним чином, проте Відповідачем не було проведено оплату за товари на суму 75 693,16 грн з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 12 615,53 грн, а оплату за товари на суму 2427,64 грн було здійснено із порушенням строку, визначеного пунктом 4.2 Договору № ІКФ-61/15, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків:

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем і відповідачем був укладений Договір поставки № ІКФ-61/15 від 23.02.2015, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. Договору обумовлено, що Покупець зобов`язаний провести передоплату заявленої партії товару згідно з виставленим рахунком.

З огляду на зазначене, Відповідач повинен був здійснити відповідні оплати не пізніше дня отримання товару.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми боргу за товар, поставлений протягом періоду з 12.12.2015 по 24.05.2028 включно, у загальному розмірі 75693 грн 16 коп. грн 00 коп. Відповідачем суду не надано.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 75693 грн 16 коп.

За порушення строків оплати за отриманий товар, Позивач також просить стягнути з Відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 8.2. Договору у випадку коли зроблена поставка товару та є прострочення оплати за товар з вини Покупця, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до поданого Позивачем розрахунку сума пені становить 64985 грн. 44 коп.

Відповідач контррозрахунку пені суду не надав.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позивачем при розрахунку не прийнято до уваги положення частини шостою статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку суду розмір пені становлять 13442 грн 44 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2024.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання за отриманий товар, а стягнення штрафних санкцій (пені) передбачена умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13442 грн. 44 коп. пені.

Заявлена до стягнення пеня у розмірі 51543 грн є безпідставною.

Окрім цього, Позивач, відповідно до поданого розрахунку просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 14148 грн 22 коп. та інфляційні втрати у розмірі 63354 грн 72 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно положень Цивільного кодексу України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Між сторонами такий розмір процентів не визначався.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Враховуючи, вищезазначене, приймаючи до уваги встановлений судом факт несвоєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14148 грн 22 коп та інфляційних втрат у розмірі 63354 грн 72 коп. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 75693 грн 16 коп, пені у розмірі 13442 грн. 44 коп., 3% річних у сумі 14148 грн 22 коп, інфляційні втрати у розмірі 63354 грн 72 коп.

В частині стягнення пені у розмірі 51 543 грн 00 коп суд відмовляє за безпідставністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись статями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІКФ СЕРВІС ПЛЮС до Приватного підприємства РОСЬ в особі філії Роменський молочний комбінат про стягнення 218 181 грн 54 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства РОСЬ (вул. Івана Мазепи, буд. 10, м. Київ, 010010, код ЄДРПОУ 32191954), в особі філії Роменський молочний комбінат (вул. Київська, буд. 94, м. Ромни, Сумська область, 42010, код ЄДРПОУ ВП 33370287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІКФ СЕРВІС ПЛЮС (вул. Марини Раскової, буд. 52 В, НТЦ 7, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 38898995) 75693 грн 16 коп. суму основного боргу, 13442 грн. 44 коп пені, 14148 грн 22 коп 3% річних, 63354 грн 72 коп інфляційних втрат та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3272 грн 72 коп.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано суддею 11.04.2024.

СуддяС.В. Заєць