Рішення

від 11.04.2024 по справі 922/269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/269/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью "Союз Регіон", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація", м.Лозова, Харківська область про стягнення коштів 38 973,45 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація" про стягнення 38 973,45 грн., що складається з: боргу за Договором №41 від 04 травня 2020 року в розмірі 25 213,36 грн., нейстойки (пені) подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу в розмірі 1 693,05 грн., суми індексу інфляції за весь час прострочення оплати в сумі 11 689,89 грн.,3% річних за весь час прострочення оплати в сумі 377,15 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копій доданих до позовної заяви документів.

07.02.204 позивачем разом з заявою (вх.№3518) усунено недоліки, які були зазначені в ухвалі суду від 05.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/269/24, справу постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 12.02.2024 про відкриття провадження у справі № 922/269/24 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація", яка зазначена в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/269/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" (надалі-позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація" (надалі- відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №41 за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар цемент (далі-Товар) в кількості та за ціною, передбаченою даним Договором. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору загальна його сума складається із сум вартості Товару, вказаних в Специфікаціях, та визначається виходячи із вартості фактичного поставленого Товару, у відповідності із видатковими накладними.

Пунктом п.2.6 Договору визначено, що стороні дійшли до згоди, що у разі здійснення розрахунків на умовах відстрочення платежу - оплата Товару відбувається Покупцем згідно рахунку не пізніше 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару.

Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначає про те, що останній, як Постачальник за вищевказаним договором поставив відповідачу, як Покупцю обумовлений сторонами товар за видатковою накладною №2512-1 від 25.12.2020 на загальну вартість 77 213,36 грн.

Відповідач товар від позивача отримав, втім його вартість, зазначену в видатковій накладній сплатив частково на суму 52 000,00 грн., у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка за Договором поставки №41 від 04.05.2020 року складає 25 213,36 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно дост. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки продукції на підставі укладеного договору.

Відповідно до ст.712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивачем поставка товару відповідачу за Договором поставки №41 від 04.05.2020 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної №2512-1 від 25.12.2020 на суму 77 213,36 грн ., яка підписана уповноваженими представниками покупця та постачальника без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати поставленого товару, визначений пунктом 2.6, та є таким, що настав.

За таких обставин у зв`язку із здійсненням відповідачем часткової оплати товару на загальну суму 52 000,00 грн., суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки №41 від 04.05.2020 року в сумі 25 213,36 грн.

У зв`язку із простроченням виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №41 від 04.05.2020 року позивачем нараховано за період з 30.12.2020 по 26.01.2024 до стягнення 11 689,89 грн. індекс інфляції, за період з 30.12.2020 по 29.06.2021 нараховано 377,15 грн. 3% річних та за період з 30.12.2020 по 29.06.2021 нараховано 1 693,05 пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Відповідно до умов п.2.6 Договору строк оплати поставленого товару сплинув 30.12.2020.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.5.4 Договору за порушення терміну оплати Товару Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції 11 689,89 грн., 3% річних 377,15 грн. та пені 1 693,05 грн. законними та обґрунтованими.

Відповідно дост. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідност. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.123,129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозовабудмеханізація" (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Свободи, будинок 16-Б; код ЄДРПОУ 33539526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" (61058, м.Харків, пров. Поштовий, буд.5; код ЄДРПОУ 36987543) заборгованість за Договором №41 від 04 травня 2020 року в розмірі 25 213 грн. 36 коп., пеню в розмірі 1693 грн. 05 коп., індекс інфляції за весь час прострочення оплати 11 689 грн. 89 коп., 3% річних за весь час прострочення оплати в сумі 377 грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 028 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" квітня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне