Ухвала

від 11.04.2024 по справі 922/1163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

11.04.2024м. ХарківСправа № 922/1163/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявникТовариство з обмеженою відповідальнісю "Смарттендер" (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27, оф. 102; код ЄДРПОУ: 41817392) боржникТовариство з обмеженою відповідальністю "Технічні системи захисту" (61052, м. Харків, пров. Рубанівський, 10/26; код ЄДРПОУ: 37875041)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічні системи захисту" заборгованості за договором приєднання про надання послуг з організації та проведення відкритих електронних торгів (аукціонів) № SО-2019-001 у розмірі 3 612,50 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн.

Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне.

За змістом ст.ст.147,148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним, і тому, не може розглядатися судом, як доказ (Правова позиція ВС КГС 19.01.2021р. №922/788/19, ВС КЦС 19.01.2022р. №202/2965/19).

До заяви на підтвердження того, що саме боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічні системи захисту", як замовник, акцептував Договір про приєднання №SO-2019-001, не додано належних доказів нанесення електронного підпису (у т.ч. роздруківка такого електронного підпису на паперовому носії, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).

В той же час, суд звертає увагу на приписи Закону України "Про електронну комерцію", позаяк приписами ст.11 вказаного Закону унормовано порядок укладення електронних договорів, зокрема:

- електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11);

- електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних доказів укладення між сторонами електронного договору, доказів підписання замовником в один з визначених ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" способів електронного договору між сторонами, в тому числі через накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Додані заявником докази, не містять жодних відомостей про їх підписання боржником та/або будь-яких даних про ідентифікацію особи, в якої, за твердженням заявника, виникають зобов`язальні правовідносини на підставі даних документів.

Відтак, обставини укладення між сторонами електронного договору жодним чином не підтверджені.

Наведене в сукупності з відсутністю належних та достовірних доказів укладення боржником електронного договору з заявником позбавляє суд можливості встановити наявність між сторонами договірних відносин.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відтак відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічні системи захисту" заборгованості у розмірі 3 612,50 грн., оскільки заяву подано з порушенням вимог п.3,4 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 ГПК України).

Керуючись ст.ст.76-78, 86, 150, 152-154, 232 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічні системи захисту" заборгованості у розмірі 3 612,50 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. ст.255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвалу складено та підписано 11.04.2024.

СуддяПономаренко Т.О.