Рішення

від 02.04.2024 по справі 925/285/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 925/285/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ"

до Приватного підприємства "ЄВРОХІМ ОДЕСА"

про стягнення 240600,42 грн

Представники учасників справи:

Позивач Ткаченко Є.В., адвокат;

Відповідач не з`явився.

Секретар судового засідання Щокань В.М.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справи.

1.1.04.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "ЄВРОХІМ ОДЕСА".

1.2.Змістом позову є майнова вимога про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №11ФД від 08.04.2021 у розмірі 240600,42 грн, зокрема 25195,07 грн 3% річних, 215405,35 грн інфляційних втрат.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ствердив, що відповідач виконав зобов`язання за договором №11ФД від 08.04.2021 поворотної фінансової допомоги з повернення позики з порушення строку, внаслідок чого позивач за прострочення виконання зобов`язання нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

1.4.05.03.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/285/24. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив об 10 год. 00 хв. 02.04.2024.

1.5.Ухвалу суду від 05.03.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та відповідачу на офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, які 07.03.2024 доставлено до їх електронних кабінетів (а.с. 57-58).

1.6. 25.03.2024 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, просив відмовити позивачу у задоволенні позову та закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 65).

1.7.25.03.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (а.с. 67-68).

1.8.В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що 12.01.2023 надіслав позивачу лист-відповідь №20 на претензію, у якому запропонував графік погашення заборгованості та надав пояснення щодо несвоєчасної оплати, а саме форс-мажорні обставини, підтверджені Торгово-промисловою палатою України. Отже, відповідач сплатив позивачу заборгованість у повному обсязі відповідно до запропонованого графіку. Позивач не заперечив проти запропонованого відповідачем графіку, отже за принципом "мовчазної згоди" погодив новий графік повернення платежів.

1.9.25.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та просив позов задовольнити повністю (а.с. 78-79).

1.10.В обґрунтування заперечень проти доводів відповідача позивач зазначив, що зобов`язання зі сплати боргу у відповідача виникло до 24.02.2022. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату до 31.12.2021. Відповідач не звертався до Торгово-промислової палати задля підтвердження дії форс-мажорних обставин, які б підтверджувались відповідним сертифікатом. Посилання на дію форс-мажорних обставин законодавчо відповідач не обґрунтував. Позивач не міг брати до уваги форс-мажорні обставини для продовження відповідачу строку виконання грошового зобов`язання. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Щодо погодження із запропонованим відповідачем графіком на підставі принципу "мовчазної згоди", позивач зазначив, що відповідно до п.7.2 договору №11ФД від 04.04.2021, строк повернення фінансової допомоги може бути продовжено за згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору і є його невід`ємною частиною. Сторони не укладали жодної додаткової угоди до договору щодо погодження нових термінів чи графіків виконання грошового зобов`язання. Відповідач не надав до суду доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного виконання грошового зобов`язання. Отже, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

1.11. 28.03.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 82-83).

1.12.В обґрунтування заперечень щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, відповідач ствердив, що форс-мажорні обставини стали причиною несвоєчасного повернення коштів, які вказані у листі №20 від 12.01.2023, а саме зупинка діяльності відповідача через закриття повітряного простору. Отже, залишились "замороженими" на об`єктах дебіторська заборгованість відповідача, обладнання, і як додаткові витрати заробітна плата людей у вимушеному простої без доходу підприємства від реалізації послуг. На підтвердження вказаного вище відповідач надав копію сертифікату ТПП. Проте відповідач сплатив заборгованість відповідно до запропонованого графіку, незважаючи на те, що робота підприємств-споживачів не відновилась.

1.13.У судовому засіданні 26.03.2024 взяла участь представник позивача адвокат Ткаченко Є.В. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

1.14.Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

1.15.Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

1.16.Днем вручення ухвали суду від 05.03.2024 відповідачу є 07.03.2024 - день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (а.с. 57).

1.17.Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

1.18.Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

1.19.Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

1.20.Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

1.21.Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

1.22.Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

1.23.Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

1.24.Суд ухвалив розглядати справу без участі відповідача.

1.25.Представник позивача адвокат Ткаченко Є.В. у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю.

1.26.02.04.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

1.27.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/285/24.

Вислухавши пояснення учасника справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №11ФД поворотної фінансової допомоги від 08.04.2021 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та надання відповідачу 780000,00 грн позики; невиконання відповідачем зобов`язань з повернення позики у строк встановлений договором до 31.12.2021. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

2.3.Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4.Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору позики; невиконання відповідачем зобов`язання з повернення позики у строк встановлений договором; тривалість прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

3.1.1.08 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ" (позикодавець) та Приватне підприємство "ЄВРОХІМ ОДЕСА" (позичальник) уклали договір поворотної фінансової допомоги №11ФД, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу в розмірі, встановленому у п. 2.1 цього договору, для поповнення обігових коштів та здійснення платежів, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю на умовах цього договору (а.с. 44).

Відповідно до умов договору сторони домовилися про таке:

п. 2.1 - поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 780000,00 (сімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ;

п. 2.2 - за цим договором відсотки за користування коштами фінансової допомоги не нараховуються та позичальником не сплачуються;

п.2.3 - поворотна фінансова допомога може надаватися позикодавцем частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання позичальником позикодавцю усної або письмової (на розсуд позичальника) заявки на отримання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника р/р НОМЕР_1 в АТ ПУМБ м. Київ;

п. 4.1 - строк повернення позичальником позикодавцю суми поворотної фінансової допомоги становить 31.12.2021;

п. 5.1 - позичальник зобов`язаний повернути суму фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини фінансової допомоги) в останній день строку, який встановлений в п. 4.1 цього договору;

п. 6.2 - сторони звільняються від відповідальності за порушення умов даного договору у разі дії форс-мажорних обставин (стихiйнi лиха, війни,військові дiї тощо). У цих випадках стpoк виконання зобов`язань за договором відсувається на термін дiї цих обставин. У разі виникнення таких обставин одна сторона зобов`язана інформувати іншу не пізніше трьох днів з початку їх виникнення. Факт настання i закінчення форс-мажорних обставин повинен бути підтверджено Торгово-Промисловою Палатою стороною, у якої наступили дані обставини. Якщо ці обставини діють більш, ніж три місяці, то сторони мають право відмовитись від подальшого виконання договору. Не повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, не звільняє від відповідальності за порушення умов даного договору;

п. 7.1 - цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором;

п. 7.2 строк повернення фінансової допомоги, зазначений в п. 4.1 цього договору, може бути продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору, яка є його невід`ємною частиною.

3.1.2.На виконання договору позивач перерахував на рахунок відповідача 780000,00 грн поворотної фінансової допомоги на підставі платіжних інструкцій №175 від 08.04.2021 у розмірі 100000,00 грн; №178 від 09.04.2021 у розмірі 150000,00 грн; №182 від 12.04.2021 у розмірі 150000,00 грн; №185 від 14.04.2021 у розмірі 150000,00 грн; №225 від 27.04.2021 у розмірі 230000,00 грн. (а.с. 32-34).

3.1.3. Відповідач на виконання умов договору несвоєчасно здійснив оплату та перерахував на рахунок позивача відповідно до платіжних інструкцій від 31.01.2023 №148 на суму 100000,00 грн та від 31.01.2023 №149 на суму 1000,00 грн, від 27.02.2023 №267 на суму 45000,00 грн; від 28.02.2023 №269 на суму 45000,00 грн; від 30.03.2023 №376 на суму 50000,00 грн; від 31.03.2023 №383 на суму 50000,00 грн (а.с. 29-31 на звороті) та відповідно до Інформаційних повідомлень про зарахування коштів №455 від 28.04.2023 на суму 50000,00 грн; №461 від 28.04.2023 на суму 50000,00 грн; №64 від 31.05.2023 на суму 25000,00 грн; №65 від 01.06.2023 на суму 5000,00 грн; №68 від 02.06.2023 на суму 10000,00 грн; №69 від 05.06.2023 на суму 20,00 грн; №71 від 05.06.2023 на суму 19980,00 грн; №73 від 06.06.2023 на суму 20000,00 грн; №74 від 06.06.2023 на суму 20000,00 грн; №510 від 30.06.2023 на суму 50000,00 грн; №519 від 04.07.2023 на суму 20000,00 грн; №543 від 07.07.2023 на суму 80000,00 грн; №153 від 02.08.2023 на суму 5000,00 грн; №620 від 31.08.2023 на суму 50000,00 грн; №648 від 07.09.2023 на суму 84000,00 грн (а.с. 13-20).

3.1.4.12.02.2024 позивач надіслав відповідачу претензію №17 цінним листом з описом вкладення та на електронну адресу, у якій просив не пізніше 5 календарних днів з дня отримання претензії сплатити за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги за договором №11ФД від 08.04.2021 215405,35 грн інфляційних втрат та 25195,07 грн 3% річних (а.с. 27-28, 37-38, 45).

3.1.5.За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період з січня 2022 року по січень 2023 року становить 215405,35 грн, розмір 3% річних за період з 03.01.2022 по 30.01.2023 становить 25195,07 грн (а.с. 21).

3.2.Заперечуючи проти позову, відповідач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

3.2.1.03.01.2023 позивач надіслав відповідачу лист №2, у якому просив сплатити заборгованість в 10-денний строк до 13.01.2023 або узгодити графік погашення заборгованості, зокрема за договором №11ФД від 08.2021 (а.с. 73-74).

3.2.2.12.01.2023 відповідач надіслав позивачу лист №20, у якому запропонував графік погашення заборгованості, зокрема за договором №11ФД від 08.2021: 100000,00 грн до 31.01.2023, 100000,00 грн до 28.02.2023, 100000,00 грн до 31.03.2023, 100000,00 грн до 30.04.2023, 100000,00 грн до 31.05.2023, 100000,00 грн до 30.06.2023, 100000,00 грн до 31.07.2023, 80000,00 грн до 15.08.2023 у зв`язку з форс-мажорними обставинами з 24.02.2022, які не залежать від волі відповідача, та унеможливили своєчасного виконання зобов`язань за договором через втрату переважної частини доходу підприємства (а.с. 72).

3.2.3.07.10.2022 Київська Торгово-промислова палата видала Приватному підприємству "ЄВРОХІМ ОДЕСА" сертифікат №3000-22-1072 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у якому на підставі статей 14, 14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні, Регламенту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні, призупинення роботи підприємства та призупинення роботи ДП МА "Бориспіль". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до дати закінчення: тривають на 06.10.2022, які унеможливлюють виконання у зазначений термін зобов`язань, а саме щодо надання послуг ПП "ЄВРОХІМ ОДЕСА" з прибирання внутрішніх приміщень пасажирського терміналу "D" та паркінгу ДП МА "Бориспіль", миття фасадів пасажирського терміналу "D" та паркінгу ДП МА "Бориспіль" за кодом Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015-90910000-9 послуги з прибирання відповідно до пп.1.1, 1.2, 1.3 договору у термін з 24.02.2024 за договором про закупівлю, укладеним за процедурою закупівлі "Відкриті торги" №35.1-14/00032 від 25.10.2021 з ДП МА "Бориспіль" (а.с. 85).

3.3.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

3.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

3.5.На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

3.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

3.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову, сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

3.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

3.9.Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

3.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

3.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.12.Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

4.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

4.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.5.Враховуючи обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

4.5.1.Між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі договору поворотної фінансової допомоги №11ФД від 08.04.2021;

4.5.2.Позивач виконав свій обов`язок у зобов`язанні та надав відповідачу позику у розмірі 780000,00 грн;

4.5.3.Відповідач виконав свої зобов`язання з повернення позики у розмірі 780000,00 грн з порушенням строку, встановленого договором;

4.5.4.Початком прострочення виконання грошового зобов`язання є 03.01.2022;

4.5.5.За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував 215405,35 грн інфляційних втрат, 25195,07 грн 3% річних.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

5.1.Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

5.2.Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

5.3.Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

5.4.Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

5.5.Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.6.Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.7.Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини позики.

5.8.Згідно із статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

5.9.Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

5.10.Згідно із статтею 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

5.11.Пунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

5.12.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.13.Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.14.Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.15.Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.16.Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.17.Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

5.18.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17,

6.Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

6.1.Передумовою спору є виникнення між сторонами майнового-господарського зобов`язання на підставі договору поворотної фінансової допомоги №11ФД від 08.04.2021.

6.2.Причиною виникнення спору є неповернення відповідачем позики у строк встановлений договором до 31.12.2021 включно.

6.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право на повернення позики у строк встановлений договором та отримати компенсацію за порушення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання.

6.4.Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини позики.

6.5.За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками..

6.6.На виконання умов договору позивач надав відповідачу позику у розмірі 780000,00 грн.

6.7.У пункті 4.1 договору сторони передбачили, що строк повернення позичальником позикодавцю суми поворотної фінансової допомоги становить 31.12.2021.

6.8.Відповідач на виконання умов договору перерахував на рахунок позивача з порушенням строку, встановленого п. 4.1. договору: 31.01.2023 100000,00 грн та 1000,00 грн, 27.02.2023 45000,00 грн; 28.02.2023 45000,00 грн; 30.03.2023 50000,00 грн; 31.03.2023 50000,00 грн, 28.04.2023 50000,00 грн; 28.04.2023 50000,00 грн; 31.05.2023 25000,00 грн; 01.06.2023 5000,00 грн; 02.06.2023 10000,00 грн; 05.06.2023 20,00 грн; 05.06.2023 19980,00 грн; 06.06.2023 20000,00 грн; 06.06.2023 20000,00 грн; 30.06.2023 50000,00 грн; 04.07.2023 20000,00 грн; 07.07.2023 80000,00 грн; 02.08.2023 5000,00 грн; 31.08.2023 50000,00 грн; 07.09.2023 84000,00 грн.

6.9.Твердження відповідача, про те що у листі від 12.01.2023 №20 на претензію відповідач запропонував графік погашення заборгованості у зв`язку з форс-мажорними обставини, які підтверджені Торгово-промисловою палатою України, та згідно з графіком відповідач сплатив позивачу заборгованість у повному обсязі, а позивач відповідно до принципу "мовчазної згоди" погодив новий графік повернення платежів, суд визнає необґрунтованим.

6.10.Строк повернення фінансової допомоги, зазначений в п. 4.1 цього договору, може бути продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 7.2 договору про надання поворотної фінансової допомоги №11ФД від08.04.2021).

6.11.Сторони не укладали додаткової угоди до договору щодо погодження нових термінів чи графіків виконання грошового зобов`язання.

6.12.Твердження відповідача про неможливість виконання зобов`язання через обставини непереборної сили суд визнає необґрунтованими.

6.13.Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

6.14.Настання форс-мажорних обставин не звільняє від обов`язку виконання зобов`язання, а звільняє від відповідальності за його невиконання.

6.15.Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 №910/8741/22 у п. 51 дійшов висновку, про те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК та ст. 218 ГК не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

6.16.Позивач не заявляє вимог до відповідача про стягнення штрафних санкцій або будь-якої іншої відповідальності за порушення строків повернення позики.

6.17.Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

6.18.У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. Кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

6.19.Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

6.20.Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається ТПП за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка оплачує послуги ТПП. Водночас інша сторона спірних правовідносин позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

6.21.Подібні правові висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21.

6.22.Визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового пронесу.

6.23.Воєнний стан, девальвація гривні, як і обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

6.24.Відповідно до п. 6.2 договору про надання поворотної фінансової допомоги №11ФД від 08.04.2021 сторони звільняються від відповідальності за порушення умов даного договору у разі дії форс-мажорних обставин (стихiйнi лиха, війни,військові дiї тощо). У цих випадках стpoк виконання зобов`язань за договором відсувається на термін дiї цих обставин. У разі виникнення таких обставин одна сторона зобов`язана інформувати іншу не пізніше трьох днів з початку їх виникнення. Факт настання i закінчення форс-мажорних обставин повинен бути підтверджено Торгово-Промисловою Палатою стороною, у якої наступили дані обставини. Якщо ці обставини діють більш, ніж три місяці, то сторони мають право відмовитись від подальшого виконання договору. Не повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, не звільняє від відповідальності за порушення умов даного договору.

6.25.Господарська діяльність відповідача пов`язана із прибиранням будинків та промислових об`єктів (основний вид діяльності) 81.22 (а.с. 49 на звороті).

6.26.Відповідач не довів обставин неможливості здійснення господарської діяльності у зв`язку запровадженням на території України правового режиму воєнного стану, що є обставиною непереборної сили.

6.27. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалося до настання обставин непереборної сили.

6.28.З урахування викладеного суд відхиляє доводи відповідача про неможливість виконання зобов`язання через обставини непереборної сили.

6.29.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.30.Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.31.Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

6.32.З 03.01.2022 розпочався відлік строку прострочення виконання зобов`язання відповідачем повернення позики у розмірі 780000,00 грн.

6.33.Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

6.34.Головне застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоб перешкодити стороні отримати перевагу та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома.

6.35.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

6.36.У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

6.37.У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

6.38.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.39.За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

6.40.Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

6.41.У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

6.42.Розмір інфляційних втрат нарахованих позивачем за період з січня 2022 року по січень 2023 року становить 215405,35 грн (780000,00 (сума боргу) x 1.27616070 - 780000,00) (а.с. 21).

6.43.Розмір 3% річних нарахованих позивачем за період з 03.01.2022 по 30.01.2023 за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 25195,07 грн (а.с. 31 на звороті) (780000,00 (сума боргу) х 3% x 393 (дні прострочення) : 365 : 100).

6.44.Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

6.45.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 25195,07 грн 3% річних та 215405,35 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

7.Розподіл судових витрат.

7.1.У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які згідно з доданим до позову попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи складають 3609,01 грн витрат зі сплати судового збору та 12500,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

7.2.За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3609,01 грн на підставі платіжної інструкції №132 від 01.03.2024 (а. с. 9).

7.3.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.4.Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю судовий збір у розмірі 3609,01 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.

7.5.У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12500 грн та просив стягнути витрати з відповідача. До позовної заяви позивач додав договір про надання правничої допомоги від 23.02.2024 №11 (а. с.42-43), додаткову угоду до договору №11 про оплату юридичних послуг від 27.02.2024 (а.с. 41), акт про надання правової допомоги від 27.02.2024 (а.с. 47), платіжну інструкцію №118 від26.02.2024 про оплату 12500,00 грн за надання правничої допомоги згідно з договором №11 від 23.02.2024 адвокату Ткаченко Є.В. (а.с. 34 на звороті), ордер на надання правничої правової допомоги ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ" адвокатом Ткаченко Є.В. (а.с. 35).

7.6.Дослідивши додані позивачем докази суд установив, що 23.02.2024 ОСОБА_1 (адвокат) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ" (клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги №11 (а.с. 42).

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги від 23.02.2024 №11 у порядку та на умовах договору клієнт доручає,а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві, в Європейському суді з прав людини, в державних установах різної організаційно-правової форми та підпорядкованості в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Адвокат надає клієнту наступний перелік правової допомоги: ??

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

-підготовка процесуальних документів (позовної заяви);

-детальний розрахунок штрафних санкцій при складанні позовної заяви;

-аналіз наданих клієнтом документів, для складання позовної заяви (договорів, ТТН, видаткових накладних, рахунків, заявок на постачання і т.д.);

-підготовка та представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства;

-??аналіз судової практики;

-інша правова допомога (п. 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору про надання правничої допомоги від 23.02.2024 №11 конкретні види правничої допомоги, які надаються клієнту, передбачаються угодою про узгодження розміру гонорару.

Відповідно до пункту 5.1 договору гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту та визначається угодою про узгодження розміру гонорару.

Згідно з пунктом 5.2 договору порядок встановлення; розмір гонорару та порядок його сплати визначається угодою про узгодження розміру гонорару.

За результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, що підписується сторонами (пункт 5.5 договору).

Відповідно до пункту 5.6 договору акт про надання правової допомоги вважається підписаний, якщо протягом двох робочих днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.

Згідно з пунктом 5.7 договору гонорар та додаткові витрати сплачуються готівкою або розрахунок здійснюється у безготівковій порядку рахунок Адвоката у відповідності до угоди про узгодження розміру гонорару.

7.7.27.02.2024 сторони уклали додаткову угоду до договору №11 про оплату юридичних послуг, згідно якої клієнт зобов`язаний внести оплату за надання юридичних послуг у розмірі 12500,00 грн до початку виконання договору (в повному обсязі). Розмір гонорару визначений з урахуванням складності справи, важливості справи для клієнта, обсягу роботи і часу, необхідного адвоката для вивчення матеріалів справи, підготовки у справі, участі в судових засіданнях, новизни правових питань, створення перешкод чи ускладнення у часі для виконання адвоката іншої роботи у зв`язку з виконанням даного договору, необхідності виїзду у відрядження, ступеню досягнення бажаного для клієнта позитивного результату, характеру та тривалості професійних відносин між клієнтом та адвокатом (а.с. 41).

7.8.27.02.2024 сторони склали та підписали акт про надання правової допомоги, що послуги, передбачені договором про надання правової допомоги надані своєчасно, якісно та у повному обсязі у відповідності до умов договору про надання правової допомоги №11 від 23.02.2024. Вартість послуг сплачена у відповідності до умов договору про надання правової допомоги та угоди про узгодження розміру гонорару (а.с. 47).

7.9.Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ" сплатило адвокату Ткаченко Є.В. 12500,00 грн за надання правничої допомоги згідно з договором №11 від 23.02.2024 на підставі платіжної інструкції №118 від 26.02.2024 (а.с. 34 на звороті).

7.10.Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

7.11.Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

7.12.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

7.13.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.14.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

7.15.Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.16.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

7.17.Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

7.18.Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.19.На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 12500,00 грн. та надав докази понесення цих витрат.

7.20.Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.21.Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

7.22.Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

7.23.Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

7.24.Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

7.25.За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.26.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.27.На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав розрахунок судових витрат, акт наданих послуг (детальний опис робіт), рахунок на оплату, платіжну інструкцію.

7.28.Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 12500,00 грн.

7.29.Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.30.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

7.31.Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

7.32.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

7.33.Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.34.На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

7.35.Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.36.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

7.37.Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

7.38.Відповідач не подав заяви про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.

7.39.Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

7.40.Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

7.41.Витрати позивача на професійну правничу допомогу у формі у формі гонорару у розмірі 12500 грн, суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для позивача, що полягає у порушенні права позивача на належне виконання зобов`язання відповідачем з повернення повторної фінансової допомоги (позики).

7.42.Суд також враховує, що змістом позову є майнова вимога про стягнення 240600,42 грн, зокрема 25195,07 грн 3% річних, 215405,35 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з повернення позики за договором про надання поворотної фінансової допомоги №11ФД від 08.04.2021, що також враховує при визначенні вартості понесених витрат позивачем на правничу допомогу, розмір яких становить 12500,00 грн у даній справі, що є менше 5% ціни позову.

7.43.Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які суд визнає фактичними та необхідними, становить 12500,00 грн.

7.44.Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.45.Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн, що підлягають розподілу між сторонами, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ЄВРОХІМ ОДЕСА" (ідентифікаційний код 41947764, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ АНКЕРНОГО КРІПЛЕННЯ" (ідентифікаційний код 39668863, адреса місцезнаходження: 49112, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 4) 25195,07 грн (двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 07 копійок) 3% річних, 215405,35 грн (двісті п`ятнадцять тисяч чотириста п`ять гривень 35 копійок) інфляційних втрат, 3609,01 грн (три тисячі шістсот дев`ять гривень 01 копійку) витрат зі сплати судового збору, 12500,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 10.04.2024.

СуддяА.І. Гладун