Постанова

від 09.04.2024 по справі 912/4031/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/4031/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОСОБА_1 : Антонов А.А.,

ФГ "Савченко О.М.": Савченко О.М.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2023

у справі № 912/4031/20

за позовом Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_9 , 9) ОСОБА_10 , 10) ОСОБА_11 , 11) ОСОБА_12 , 12) ОСОБА_13 , 13) ОСОБА_14 , 14) ОСОБА_15 , 15) ОСОБА_16 , 16) ОСОБА_12 , 17) ОСОБА_17 , 18) ОСОБА_18 , 19) ОСОБА_19 , 20) ОСОБА_20 , 21) ОСОБА_21 , 22) ОСОБА_22 , 23) ОСОБА_23 , 24) ОСОБА_24 ,25) ОСОБА_25 , 26) ОСОБА_26 , 27) ОСОБА_27 , 28) ОСОБА_28 , 29) ОСОБА_29 , 30) ОСОБА_30 , 31) ОСОБА_31 , 32) ОСОБА_32 , 33) ОСОБА_33 , 34) ОСОБА_34 , 35) ОСОБА_35 , 36) ОСОБА_36 , 37) ОСОБА_37 , 38) ОСОБА_38 , 39) ОСОБА_39 , 40) ОСОБА_40 , 41) ОСОБА_41 , 42) ОСОБА_42 , 43) Фермерське господарство "Савченко О.М."

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та відновлення становища, яке існувало до порушення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Селянське (фермерське) господарство "ТІОС" ОСОБА_2 звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просило:

- визнати незаконною відмову та явне зволікання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в поновленні Селянському (фермерському) господарству "ТІОС" ОСОБА_2 договору оренди землі від 25.08.2010, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича, зареєстрованого від 08.09.2010 за № 041037300201, площею 81,3037 га на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 25.08.2010, зареєстрованого у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2010 за № 041037300201, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією з одного боку та Селянським (фермерським) господарством "ТІОС" ОСОБА_2 з другого боку, в редакції, викладеній у пункті 3 прохальної частини позову;

- визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про поділ земельної ділянки кадастровий номер 3522884600:02:000:9005 на 41 (сорок одну) окрему земельну ділянку, яким присвоєно кадастрові номери: 3522884600:02:000:5233; 3522884600:02:000:5234; 3522884600:02:000:5235; 3522884600:02:000:5236; 3522884600:02:000:5237; 3522884600:02:000:5238; 3522884600:02:000:5239; 3522884600:02:000:5240; 3522884600:02:000:5241; 3522884600:02:000:5242; 3522884600:02:000:5243; 3522884600:02:000:5244; 3522884600:02:000:5245; 3522884600:02:000:5246; 3522884600:02:000:5247; 3522884600:02:000:5248; 3522884600:02:000:5249; 3522884600:02:000:5250; 3522884600:02:000:5251; 3522884600:02:000:5252; 3522884600:02:000:5253; 3522884600:02:000:5254; 3522884600:02:000:5255; 3522884600:02:000:5256; 3522884600:02:000:5257; 3522884600:02:000:5258; 3522884600:02:000:5259; 3522884600:02:000:5260; 3522884600:02:000:5261; 3522884600:02:000:5262; 3522884600:02:000:5263; 3522884600:02:000:5264; 3522884600:02:000:5265; 3522884600:02:000:5266; 3522884600:02:000:5267; 3522884600:02:000:5268; 3522884600:02:000:5269; 3522884600:02:000:5270; 3522884600:02:000:5271; 3522884600:02:000:5272; 3522884600:02:000:5273;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3522884600:02:000:5233; 3522884600:02:000:5234; 3522884600:02:000:5235; 3522884600:02:000:5236; 3522884600:02:000:5237; 3522884600:02:000:5238; 3522884600:02:000:5239; 3522884600:02:000:5240; 3522884600:02:000:5241; 3522884600:02:000:5242; 3522884600:02:000:5243; 3522884600:02:000:5244; 3522884600:02:000:5245; 3522884600:02:000:5246; 3522884600:02:000:5247; 3522884600:02:000:5248; 3522884600:02:000:5249; 3522884600:02:000:5250; 3522884600:02:000:5251; 3522884600:02:000:5252; 3522884600:02:000:5253; 3522884600:02:000:5254; 3522884600:02:000:5255; 3522884600:02:000:5256; 3522884600:02:000:5257; 3522884600:02:000:5258; 3522884600:02:000:5259; 3522884600:02:000:5260; 3522884600:02:000:5261; 3522884600:02:000:5262; 3522884600:02:000:5263; 3522884600:02:000:5264; 3522884600:02:000:5265; 3522884600:02:000:5266; 3522884600:02:000:5267; 3522884600:02:000:5268; 3522884600:02:000:5269; 3522884600:02:000:5270; 3522884600:02:000:5271; 3522884600:02:000:5272; 3522884600:02:000:52730; та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області об`єднати земельні ділянки, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522884600:02:000:9005 в одну земельну ділянку в тих самих межах та площі, що існували до її поділу та внести відповідну інформацію до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відновити скасований кадастровий номер 3522884600:02:000:9005 земельної ділянки площею 81,3037 га на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як орендар земельної ділянки площею 81,3037 га за договором оренди землі від 25.08.2010, укладеним з відповідачем, відповідно до умов вказаного договору 17.06.2020 звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди землі на 7 років шляхом укладення додаткової угоди до нього та встановлення при цьому розміру орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки землі. За результатами розгляду клопотання відповідач запропонував позивачеві надати додаткові документи, які в подальшому позивачем були надані. Проте листом-повідомленням від 30.10.2020 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заперечило щодо поновлення договору оренди землі на підставі ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Згодом позивачу стало відомо, що відповідачем здійснено поділ земельної ділянки на 41 земельну ділянку, яким присвоєно окремі кадастрові номери.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Cуду від 18.10.2022 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2023 (суддя Поліщук Г.Б.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.):

-прийнято заяву Селянського (фермерського) господарства "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича від 14.03.2023 про відмову від частини позовних вимог;

-провадження у справі № 912/4031/20 в частині позовних вимог про: визнання незаконними дій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про поділ земельної ділянки кадастровий номер 3522884600:02:000:9005 на 41 (сорок одну) окрему земельну ділянку, яким присвоєно кадастрові номери: 3522884600:02:000:5233; 3522884600:02:000:5234; 3522884600:02:000:5235; 3522884600:02:000:5236; 3522884600:02:000:5237; 3522884600:02:000:5238; 3522884600:02:000:5239; 3522884600:02:000:5240; 3522884600:02:000:5241; 3522884600:02:000:5242; 3522884600:02:000:5243; 3522884600:02:000:5244; 3522884600:02:000:5245; 3522884600:02:000:5246; 3522884600:02:000:5247; 3522884600:02:000:5248; 3522884600:02:000:5249; 3522884600:02:000:5250; 3522884600:02:000:5251; 3522884600:02:000:5252; 3522884600:02:000:5253; 3522884600:02:000:5254; 3522884600:02:000:5255; 3522884600:02:000:5256; 3522884600:02:000:5257; 3522884600:02:000:5258; 3522884600:02:000:5259; 3522884600:02:000:5260; 3522884600:02:000:5261; 3522884600:02:000:5262; 3522884600:02:000:5263; 3522884600:02:000:5264; 3522884600:02:000:5265; 3522884600:02:000:5266; 3522884600:02:000:5267; 3522884600:02:000:5268; 3522884600:02:000:5269; 3522884600:02:000:5270; 3522884600:02:000:5271; 3522884600:02:000:5272; 3522884600:02:000:5273; скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3522884600:02:000:5233; 3522884600:02:000:5234; 3522884600:02:000:5235; 3522884600:02:000:5236; 3522884600:02:000:5237; 3522884600:02:000:5238; 3522884600:02:000:5239; 3522884600:02:000:5240; 3522884600:02:000:5241; 3522884600:02:000:5242; 3522884600:02:000:5243; 3522884600:02:000:5244; 3522884600:02:000:5245; 3522884600:02:000:5246; 3522884600:02:000:5247; 3522884600:02:000:5248; 3522884600:02:000:5249; 3522884600:02:000:5250; 3522884600:02:000:5251; 3522884600:02:000:5252; 3522884600:02:000:5253; 3522884600:02:000:5254; 3522884600:02:000:5255; 3522884600:02:000:5256; 3522884600:02:000:5257; 3522884600:02:000:5258; 3522884600:02:000:5259; 3522884600:02:000:5260; 3522884600:02:000:5261; 3522884600:02:000:5262; 3522884600:02:000:5263; 3522884600:02:000:5264; 3522884600:02:000:5265; 3522884600:02:000:5266; 3522884600:02:000:5267; 3522884600:02:000:5268; 3522884600:02:000:5269; 3522884600:02:000:5270; 3522884600:02:000:5271; 3522884600:02:000:5272; 3522884600:02:000:52730 та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області об`єднати земельні ділянки, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522884600:02:000:9005 в одну земельну ділянку в тих самих межах та площі, що існували до її поділу та внести відповідну інформацію до Державного земельного кадастру; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відновити скасований кадастровий номер 3522884600:02:000:9005 земельної ділянки площею 81,3037 га на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області - закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконною відмову та явне зволікання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в поновленні Селянському (фермерському) господарству "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича договору оренди землі від 25.08.2010, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича, зареєстрованого від 08.09.2010 за № 041037300201, площею 81,3037 га на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 25.08.2010, зареєстрованого у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2010 за № 041037300201, укладеного між Компаніївською районною державною адміністрацією з одного боку та Селянським (фермерським) господарством "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича з другого боку в редакції, викладеній у резолютивній частині цього рішення.

Судами встановлено, що 25.08.2010 між Компаніївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СФГ "ТІОС" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради.

Об`єктом оренди за укладеним договором оренди землі від 25.08.2010 є земельна ділянка площею 81,3037 га, у тому числі ріллі 81,3037 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) Петрівської сільської ради.

Пунктом 8 договору сторони домовились, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір оренди землі від 25.08.2010 зареєстрований у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2010 за № 041037300201.

17.06.2020 СФГ "ТІОС" звернулось до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з клопотанням від 12.06.2020 № 1-06 про поновлення договору оренди земельної ділянки, у якому повідомляло про намір продовжити дію договору оренди землі та просило внести зміни в існуючий договір оренди земельної ділянки, шляхом укладення додаткової угоди до нього, якою поновити дію договору оренди землі (продовжити строк дії) на 7 років та встановити розмір орендної плати на рівні 12% нормативної грошової оцінки землі. Разом з даним клопотанням від 12.06.2020 СФГ "ТІОС" надало відповідачу проект додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення терміну дії договору на 7 років зі встановленням розміру орендної плати у розмірі 12% нормативної грошової оцінки.

За результатами розгляду клопотання позивача Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало СФГ "ТІОС" лист-узгодження істотних умов договору оренди землі від 10.09.2020 № С-11241/0-186/0/17-20, яким запропонувало СФГ "ТІОС" надати агрохімічний паспорт поля, а також узгодити істотні умови договору оренди землі у частині встановлення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки землі на рік, продовження строку його дії на 7 років.

Заявою від 07.10.2020 СФГ "ТІОС" надало відповідачеві агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки № 161944; погодило встановлення орендної плати на рівні12 % від нормативної грошової оцінки землі на рік та продовження строку дії договору на 7 років.

Розглянувши заяву СФГ "ТІОС" від 07.10.2020 стосовно долучення документів до раніше поданої заяви про поновлення договору оренди землі, відповідачем надано позивачеві лист-повідомлення від 30.10.2020 № С-11241/1-236/0/17-20, в якому повідомлялось, що проектом додаткової угоди до договору оренди землі не враховано положення ст. 126 Земельного кодексу України, а саме умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності.

Також у листі-повідомленні від 30.10.2020 № С-11241/1-236/0/17-20 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило СФГ "ТІОС" про зміст положень ст. 79-1 Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Керуючись ст. 122 Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренди землі", Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградські області повідомило про прийняте рішення щодо заперечення у поновленні договору оренди землі, зареєстрованого від 08.09.2010 за № 041037300201, площею 81,337 га на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

За твердженням позивача, право СФГ "ТІОС" на поновлення договору оренди землі від 25.08.2010, зареєстрованого 08.09.2010 за № 041037300201 є порушеним, належним способом захисту порушеного права у судовому порядку є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі зареєстрованого 08.09.2010 за № 041037300201.

15.12.2020 СФГ "ТІОС" стало відомо, що відповідачем здійснено поділ земельної ділянки площею 81,3037 гектарів, у тому числі ріллі 81,3037 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) Петрівської сільської ради земельну ділянку, кадастровий номер 3522884600:02:000:9005 на 41 земельну ділянку, яким присвоєно окремі кадастрові номери.

В подальшому зазначені земельні ділянки було придбано за договорами купівлі-продажу Савченко О.О., якою, в свою чергу, передано вказані земельні ділянки в оренду ФГ "Савченко О.М.".

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення за результатами нового розгляду спору, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив обставини належного виконання орендарем обов`язків за договором оренди, своєчасного звернення до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди та допущену відповідачем недобросовісну поведінку стосовно позивача як орендаря. Отже, судами встановлена наявність порушеного права позивача на укладення договору оренди на новий строк, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що звернення позивача з цим позовом до суду не забезпечить права позивача на оренду спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3522884600:02:000:9005, оскільки вказана земельна ділянка втратила статус об`єкта цивільних прав, тобто відсутній сам об`єкт оренди, ця земельна ділянка не використовується позивачем та перебуває в приватній власності на підставі цивільно-правових угод (правочинів), які є чинними. Вказане, на переконання скаржника, унеможливлює продовження договору оренди землі. З огляду на обраний позивачем спосіб правового захисту, він фактично втрутився у право на мирне володіння своїм майном, яке скаржник набув законно, що є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 21.03.2018 у справі № 393/155/17-ц, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 23.01.2019 у справі № 902/619/17, від 30.01.2019 у справі № 902/576/17, від 20.02.2019 у справі № 904/792/18, від 28.03.2019 у справі № 911/510/18, від 13.05.2019 у справі № 927/660/17, від 29.05.2019 у справі № 912/687/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.04.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 01.04.2024.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не оскаржує судові рішення в частині висновків судів про те, що відмова відповідача порушує права позивача на поновлення договору у визначеному ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку, а тому Верховний Суд їх в цій частині не переглядає.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Обов`язком позивача є самостійне визначення позовних вимог, наведення правових підстав позову, а обов`язком суду є надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору, що узгоджується з ч. 1-2 ст. 5 Господарського процесуального Кодексу України та відповідає усталеній судовій практиці: постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.09.2020 № 910/3009/18.

У постановах Верховного Суду від 29.05.2019 № 912/687/17, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 20.02.2019 у справі № 904/792/18, від 27.03.2019 у справі № 911/512/18 наведено правовий висновок про те, що за обставин чинності заходів щодо поділу спірної земельної ділянки, відсутності відомостей щодо оскарження та скасування цих заходів, відновлення прав позивача шляхом поновлення договору оренди потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельних ділянок зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах цього позову. Таким чином, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулася зміна меж земельної ділянки, припинилось існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення такого договору.

Схожу позицію викладено в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 № 927/660/17, у якій зазначено, що у зв`язку зі зміною меж земельних ділянок у складі переданої в оренду позивачу за договором, припинилось існування земельної ділянки в дійсних межах як об`єкта оренди за договором, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди в порядку частини 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Також подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 904/792/18, від 20.02.2019 у справі № 904/792/18, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та інших, на які посилається скаржник в обґрунтування своїх вимог.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 56) та від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 (пункт 7.36) та Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 27.07.2020 у справі № 912/686/17.

Колегія суддів відзначає, що господарським процесуальним кодексом визначені механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 908/2609/20, від 15.09.2021 у справі № 10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі № 908/1671/16.

В свою чергу, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 912/2688/21 з подібними правовідносинами, у якій зроблено висновок, відповідного до якого Верховний Суд погодився з доводами скаржника, наведеними у касаційній скарзі, про те, що не має значення коли здійснено поділ земельної ділянки та відбувся перехід права власності на неї до інших осіб - до звернення орендаря до суду, під час розгляду спору в суді чи після ухвалення судом рішення у судовій справі, адже спільним в таких випадках є порушення права орендаря на поновлення договору оренди землі та виконання (реалізація) судового рішення, на момент ухвалення якого в будь-якому із наведених випадків поділ земельної ділянки, перехід права власності на неї до інших осіб та зміна орендодавця вже відбулися, а виконання (реалізація) рішення суду відбуватиметься у той самий спосіб, за тією ж самою процедурою та вчиненням одних і тих же дій.

Таким чином, Суд вважав помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які фактично стали єдиною підставою для відмови в задоволенні позову, стосовно того, що з огляду на поділ спірної земельної ділянки та зміну орендодавця вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі стосуються нових власників новоутворених земельних ділянок, які мали бути визначені відповідачами у справі.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20 вже зазначив, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Крім того, після зміни власника земельної ділянки договір оренди не припиняє свою дію, новий власник набуває статусу орендодавця у правовідносинах оренди.

Враховуючи викладене, беручи до уваги висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 56) та від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 (пункт 7.36), у постанові Верховного Суду 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, оскільки скаржник не оскаржує судові рішення в частині висновків судів про те, що відмова відповідача порушує права позивача на поновлення договору у визначеному ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку, Верховний Суд погоджується з висновками судів про задоволення позову та про ефективність та належність обраного позивачем способу захисту своїх прав, чим спростовуються доводи скаржника про зворотнє.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2023 у справі № 912/4031/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.