Постанова

від 09.04.2024 по справі 927/436/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/436/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Тарасовець М. П., Марченко Н. І.,

відповідача - Осмоловська Е. В.,

третіх осіб - Святецький М. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полікомбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.) і рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 (суддя Федоренко Ю. В.)

за позовом Акціонерного товариства "Полікомбанк"

до Військової частини НОМЕР_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Чернігівська обласна військова адміністрація,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України,

про визнання незаконними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2022 року Акціонерне товариство "Полікомбанк" (далі - АТ "Полікомбанк") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом (з урахуванням змін) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ) про: 1) визнання незаконним і скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.06.2022 № 208 "Про примусове відчуження приватного майна" зі змінами та доповненнями (далі - наказ від 06.06.2022 № 208); 2) визнання незаконним і скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.07.2022 № 324 "Про скасування наказу № 321 від 29.06.2022, внесення змін до наказу від 06.06.2022 № 208 та визначення суб`єкта оціночної діяльності" (далі - наказ від 04.07.2022 № 324); 3) визнання незаконним і скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 09.08.2022 № 381 "Про примусове відчуження приватного майна" (далі - наказ від 09.08.2022 № 381); 4) визнання незаконним і скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2022 № 384 "Про визначення місця та часу підписання акта про примусове відчуження майна" ( далі - наказ від 11.08.2022 № 384).

На обґрунтування позову позивач посилався на незаконність оспорюваних наказів та порушення у зв`язку з їх прийняттям прав банку як власника примусово відчуженого нерухомого майна. Зокрема він стверджував, що оспорювані накази видані з перевищенням повноважень, передбачених Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та порушують принцип пропорційності втручання в мирне володіння майном; вони не передбачають компенсації за майно, що примусово відчужується, а роз`яснення власнику майна про його права на отримання компенсації не вирішує цього питання по суті, оскільки не містить умов та порядку її отримання; виконання наказів призведе до порушення прав позивача та можливого припинення його діяльності.

1.2. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Разом із тим у додаткових поясненнях відповідач вказував зокрема, на те, що в період із 01.06.2022 по 30.06.2022 та із 01.08.2022 по 31.08.2022 Чернігівська область була визначена як район ведення воєнних (бойових) дій, що дає право військовому командуванню самостійно здійснювати відчуження або вилучення майна без будь-яких погоджень з Чернігівською обласною військовою адміністрацією; підставами вибору спірного об`єкта нерухомості слугувало те, що він знаходиться в центральній частині міста зі стратегічно зручною транспортною розв`язкою стосовно можливих у майбутньому наступальних дій ворога, має відповідну площу та умови, які би задовольнили потреби з розміщення всього особового складу підрозділу; відповідач дотримався вимог законодавства та отримав висновку про вартість примусово відчуженого майна на дату його оцінки, що дає право позивачеві після скасування правового режиму воєнного стану звернутися з заявою про отримання компенсації за примусово відчужене майно. Крім того, за доводами відповідача, право власності на спірне майно перейшло до Міністерства оборони України, а тому визнання незаконним та скасування оспорюваних наказів не поновить прав позивача, а отже, ним обрано неефективний спосіб захисту. Крім того, накази від 06.06.2022 № 208, від 04.07.2022 № 324 вже скасовані, що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недопущення відповідачем при прийнятті оспорюваних наказів вимог закону та зазначив, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин (видачі оспорюваних наказів) Чернігівська область згідно з відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України була визначена як район ведення бойових дій, то, за висновком суду, відповідач у наведеному випадку міг самостійно, без погодження з обласною військовою адміністрацією прийняти рішення про примусове відчуження або вилучення майна, яке перебуває у приватній або комунальній власності, для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видати про це відповідні документи встановленого зразка.

Місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами ймовірність припинення діяльності банку за наслідками виконання оспорюваних наказів, натомість у позивача наявне інше нерухоме майно, а також позивач не довів того, що визначена суб`єктом оціночної діяльності ринкова вартість вилученої спірної нежитлової будівлі в сумі 63 751 000 грн станом на дату оцінки 09.08.2022 є заниженою та позивач несе надмірний тягар.

Суд першої інстанції урахував і те, що оспорювані накази прийняті відповідачем у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій усі військові частини з дислокацією у м. Чернігові були знищені або частково знищені; вимогами закону передбачено умови зокрема наступного повного відшкодування вартості примусово відчуженого майна, а також порядок отримання компенсації за примусово відчужене майно.

Отже, за висновком суду першої інстанції, відповідачем дотримано баланс інтересів держави, суспільства і позивача: необхідність розміщення військової частини, на яку відповідно до Конституції України покладено оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності; визначено розмір компенсації вилученого майна, порядок отримання якого встановлено Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. АТ "Полікомбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Також скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 1 частин 1 статті Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", безпідставно не застосували частину 1 статті 3 цього ж Закону та статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

Зокрема, скаржник стверджує про те, що оспорювані накази прийняті одноособово, без погодження з Чернігівською обласною військовою адміністрацією та/або органом місцевого самоврядування; встановлення обставин приналежності міста Чернігів до "місцевості, де ведуться бойові дії" на дату видання оспорюваних наказів має першочергове значення для вирішення питання, чи діяв командир в/ч НОМЕР_1 в межах своїх повноважень при їх видачі. При цьому скаржник наголошує на тому, що відсутність бойових дій у м. Чернігові станом на червень-серпень 2022 року є загальновідомим фактом, а також підтверджується нормативними документами. Серед іншого, у Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.07.2022 № 169) були визначені територіальні громади в межах Чернігівської області, які перебували в зоні бойових дій в період із 01.06.2022 по 31.08.2022, і поміж них територіальна громада м. Чернігова не значилася. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було видано наказ від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, яким всю територію Чернігівської області віднесено до території активних бойових дій лише в період із 24.02.2022 по 03.04.2022. Отже, згідно із зазначеними нормативними документами станом на дати видачі відповідачем оскаржуваних наказів м. Чернігів не було розташовано в районі проведення воєнних (бойових) дій. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновок експерта в галузі права, поданий ним одночасно з апеляційною скаргою, щодо тлумачення змісту терміну "місцевість, де ведуться бойові дії". Водночас, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій необґрунтовано послалися у судових рішення на накази Головнокомандувача Збройних Сил України як нормативні документи, що визначають місцевість, де велися воєнні (бойові) дії, щодо правовідносин із суб`єктами приватного права, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; ці накази доводилися до відома лише особового складу Збройних Сил України, не проходили процедуру реєстрації в Міністерстві юстиції України, а отже, в силу статті 57 Конституції України, не є нормативними актами, які можуть стосуватися прав осіб приватного права.

Крім того, як наголошує скаржник ні відповідачем, ні Міністерством оборони України не розглядалося і не вирішувалося питання щодо можливості або неможливості попереднього відшкодування позивачеві вартості примусово відчужуваної будівлі, та відповідним доводам позивача у цій частині не було дано правової оцінки в оскаржуваних рішеннях судів. Судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано, що для банку спірна будівля є необхідною для здійснення його статутної діяльності; у позивача відсутні інші аналогічні приміщення, які би могли забезпечити весь спектр необхідних банківських операцій. Скаржник також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо втручання у право на мирне володіння майном.

3.2. У поясненнях у справі Чернігівська обласна військова адміністрація просить врахувати аргументи і міркування стосовно цього спору, викладені нею у поясненнях на позовну заяву від 05.08.2022 № 05-07/4088 та здійснювати розгляд справи без участі її представника.

3.3. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначає, що рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

3.4. В/ч А1624 у відзиві на касаційну скаргу також заперечила проти її задоволення та просила оскаржені судові рішення у цій справі залишити без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2023 касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/10009/22.

Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 поновлено провадження у цій справі із визначенням дати судового засідання 09.04.2024.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 06.06.2022 командир В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) видав наказ № 208 "Про примусове відчуження приватного майна", згідно з яким здійснено примусове відчуження нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею 4597,0 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12655078, належної Публічному акціонерному товариству "Полікомбанк" (далі - ПАТ "Полікомбанк", наразі - АТ "Полікомбанк") (юридична адреса: вул. О. Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013, Україна), код ЄДРПОУ 19356610, ІНП 193566125264. У пункті 2 цього наказу зазначено про необхідність проведення головою правління ПАТ "Полікомбанк" або уповноваженою особою відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" оцінки майна вказаної нежитлової будівлі та надання звіту про оцінку майна в строк до 20.06.2022, а у пункті 4 - здійснення підписання акта про відчуження майна та передачу будівлі в строк до 04.07.2022.

29.06.2022 командир В/ч НОМЕР_1 видав наказ № 321 "Про визначення місця та часу підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна".

04.07.2022 згідно з наказом № 324 командира В/ч НОМЕР_1 "Про скасування наказу від 29.06.2022 № 321, внесення змін до наказу від 06.06.2022 № 208 та визначення суб`єкта оціночної діяльності" залучено до проведення оцінки майна нежитлової будівлі (приватної форми власності) позначеної літ. А-7 загальною площею 4597,0 м2, розташованою за адресою; АДРЕСА_1, номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12655078, що належить ПАТ "Полікомбанк", суб`єкта оціночної діяльності - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київський, Черкаській та Чернігівській областях (Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області) відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". У пунктах 2- 5 цього наказу зазначено про проведення оцінки майна Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київський, Черкаській та Чернігівській областях (Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області) у строк до 11.07.2022. У разі відсутності згоди власника майна на проведення оцінки суб`єкту оціночної діяльності провести таку оцінку самостійно; вважати таким, що втратив чинність наказ від 29.06.2022 № 321; внести зміни до пункту 4 наказу від 06.06.2022 № 208 замість слів: "в строк до 04.07.2022" читати: "в строк до 15.07.2022".

09.08.2022 командир В/ч НОМЕР_1 видав, зокрема, наказ № 380 "Про скасування наказів", згідно з яким, враховуючи неможливість реалізації наказів від 06.06.2022 № 208, від 29.06.2022 № 321, від 04.07.2022 № 324, від 15.07.2022 № 338 у викладених редакціях, було вирішено скасувати накази від 06.06.2022 № 208, від 29.06.2022 № 321, від 04.07.2022 № 324, від 15.07.2022 № 338 як нереалізовані.

09.08.2022 командир В/ч НОМЕР_1 видав наказ № 381 "Про примусове відчуження приватного майна", в якому зазначено про здійснення примусового відчуження нежитлової будівлі (приватної форми власності) позначеної літ. А-7 загальною площею 4597,0 м2, розташованої за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, буд.46, номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12655078, що належить ПАТ "Полікомбанк"; залучення до проведення оцінки цього майна суб`єкта оціночної діяльності (суб`єкта господарювання), а у разі відсутності згоди власника майна на проведення оцінки, вказано про необхідність суб`єкту оціночної діяльності провести таку оцінку самостійно. Також у цьому наказі вказано, що ПАТ "Полікомбанк" має визначити коло осіб уповноважених на підписання акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998). Згідно з пунктом 4 названого наказу роз`яснено власнику майна, що компенсація та порядок її отримання за примусово відчужене майно визначена статтями 10, 11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012 № 4765-VI та постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998. Водночас у пункті 5 наказу від 09.08.2022 № 381 вказано про підписання акта про примусове відчуження майна в строк до 15.08.2022.

11.08.2022 командир В/ч НОМЕР_1 видав наказ № 384 "Про визначення місця та часу підписання акта про примусове відчуження майна". Відповідно до цього наказу наказано: 1. Визначити місце підписання уповноваженими особами ПАТ "Полікомбанк" та військовим командуванням в особі командира В/ч НОМЕР_1 акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 36. 2. Визначити дату підписання вказаними вище особами акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) 12.08.2022 о 10:00.

12.08.2022 командир В/ч НОМЕР_1 видав наказ № 388 "Про створення комісії" для фіксування факту неявки уповноважених осіб ПАТ "Полікомбанк", визначеної за наказом від 11.08.2022 № 384 для підписання акта про примусове відчуження майна, а саме нежитлової будівлі (приватної форми власності), позначеної літ. А-7, загальною площею 4597,0 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12655078.

12.08.2022 комісією В/ч А1624 складено акт фіксування неявки уповноважених осіб ПАТ "Полікомбанк" для підписання акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.0.2012 № 998), в якому зафіксовано, що уповноважені особи ПАТ "Полікомбанк" у визначене місце та час, встановлені наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2022 № 384, не з`явились для підписання акта про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998). Зазначені дії комісія кваліфікувала як відсутність особи, в якої відчужується майно або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження майна, а тому такий акт було складено без її участі відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Попередні судові інстанції також установили, що акт про примусове відчуження майна (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998) підписано командиром В/ч НОМЕР_1 12.08.2022 о 10:15. У зазначеному акті вказано, що оцінку майна проведено суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Консалтингова група "Агро-Експерт", що діє на підставі сертифіката ФДМУ від 08.09.2020 № 809/20, договору від 09.08.2022 № 220809-001 на замовлення В/ч НОМЕР_1 , оцінювач ОСОБА_1 . За результатами оцінки майна складено звіт про незалежну оцінку вартості зазначеної нежитлової будівлі, дата завершення складання звіту - 11.08.2022, дата оцінки - станом на 09.08.2022. Ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 09.08.2022 становить 63 751 000,00 грн.

На момент підписання цього акта попереднього повного або часткового відшкодування вартості майна не проводилося.

Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що позивач надав до матеріалів справи акт від 12.08.2022 за підписами голови правління банку ОСОБА_2 , адвоката Марченко Н. І., громадянина ОСОБА_3 про те, що зазначені особи відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2022 № 384 прибули 12.08.2022 о 10:00 до будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ; під час перебування біля вказаної будівлі з 10 год 00 хв. до 10 год 15 хв. до ОСОБА_2 ніхто не підійшов, двері до під`їздів та ворота до паркінгу не відчинив.

Голова правління банку у листі від 12.08.2022 № 1-06/765 повідомив командира В/ч НОМЕР_1 про те, що відповідно до наказу від 11.08.2022 № 384 він прибув 12.08.2022 о 10:00 за зазначеною в наказі адресою для вирішення питання щодо підписання акта про примусове відчуження належної банку будівлі, проте під час перебування біля вказаної будівлі з 10 год 00 хв. до 10 год 15 хв. ніхто з представників військової частини за вказаною адресою не з`явився, про що був складений відповідний акт. У цьому листі він також просив повідомити чи відпала необхідність у підписанні такого акта, або про місце та час підписання акта про примусове відчуження будівлі АТ "Полікомбанк".

4.4. Вважаючи накази командира В/ч НОМЕР_1 від 06.06.2022 № 208, від 04.07.2022 № 324, від 09.08.2022 № 381 та від 11.08.2022 № 384 незаконними, прийнятими ним з перевищенням повноважень, передбачених Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", та такими, що порушують право власності банку як власника примусово відчуженого нерухомого майна, АТ "Полікомбанк" звернулося з позовом у цій справі про визнання зазначених наказів незаконними та їх скасування.

4.5. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, визнав позовні вимоги необґрунтованими, у зв`язку з чим відмовив у їх задоволенні. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, видаючи оскаржувані накази, діяв з дотриманням вимог закону та у спосіб ним визначений; порушень встановленої законом процедури під час примусового вилучення/відчуження у позивача спірного нерухомого майна в умовах воєнного стану суд не встановив.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання незаконними та скасування наказів відповідача, але при цьому Верховний Суд виходить із такого.

За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.6. Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Верховний Суд з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 927/436/22 та, відповідно, ухваленій вже після подання касаційної скарги у цій справі, оскільки вони прийняті у подібних правовідносинах (у спорі про реквізицію майна в умовах правового режиму воєнного стану).

У цій постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду звернув увагу, зокрема, на таке.

"8.33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24)).

8.34. Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).

8.35. За висновками Великої Палати Верховного Суду для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 150)).

Аналогічні висновки є справедливими і у випадках витребування рухомого майна.

8.36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

8.37. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).

Відтак суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).

8.38. Отже, задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного Наказу є неналежним, зокрема неефективним способом захисту прав та інтересів Позивача у спірних правовідносинах.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127).

Суд також враховує, що оспорюваний Наказ вже виконаний, а тому він вичерпав свою дію".

4.7. Як уже зазначалося, предметом позову у цій справі, що розглядається, є вимоги позивача про визнання незаконними та скасування наказів відповідача, які стосувалися примусового відчуження приватного майна - будівлі, належної банку.

4.8. За обставинами цієї справи оспорювані накази виконані, а отже, вичерпали свою дію; позов у цій справі спрямований на захист права власності позивача на нерухоме майно, а отже, обраний позивачем спосіб захисту не призводить до відновлення його прав, оскільки у наведеному випадку є неефективним; спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, а не визнання незаконними та скасування оспорюваних наказів.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Неврахування наведеного та помилкове відхилення судами аргументів відповідача щодо обраного позивачем способу захисту не призвело у наведеному випадку до прийняття ними неправильного судового рішення. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові, хоча й з інших підстав.

Оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги та не аналізує аргументи касаційної скарги та висновки судів попередніх інстанцій, що не стосуються мотивів, наведених у цій постанові. З цих же підстав Верховний Суд не здійснює формування висновку щодо застосування норм права, наведених скаржником у касаційній скарзі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Отже, враховуючи викладене, оскаржені у справі судові рішення про відмову у позові підлягають залишенню без змін, однак з мотивів, викладених у цій постанові суду касаційної інстанції, а саме через неефективність обраного позивачем способу захисту, а касаційна скарга залишенню без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полікомбанк" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2023 у справі № 927/436/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак