Рішення

від 10.04.2024 по справі 748/4626/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/117/24

Єдиний унікальний № 748/4626/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючої - судді Майбороди С.М.,

з участю секретаря судового засідання Пасько К.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ДП «Чернігівторф» Глібка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернігівторф», Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 , мотивуючи вимоги тим, що з листопада 1998 року позивач проживає в будинку АДРЕСА_1 . У це житло він вселився із сім`єю, як працівник Смолинського торфозаводу ДП «Чернігівторф», а 16 березня 2006 року отримав ордер на сім`ю із 4 чоловік. Право власності на будинок не зареєстровано, він перебуває на балансі ДП «Чернігівторф». Фонд державного майна України не має повноважень щодо передачі майна у власність, тому позивач не має іншого способу оформити право власності на будинок та вимушений звертатись до суду. Зважаючи, що з листопада 1998 року позивач добросовісно, безтитульно, безперервно, відкрито володіє вказаним будинком з господарськими спорудами, тому просить визнати за ним право власності.

Ухвалою від 17 листопада 2023року провадженні у зазначеній справі відкрито.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ДП «Чернігівторф» не заперечував щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області не забезпечили явку свого представника в судове засіданні, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, під час підготовчого засідання представник не заперечував щодо заявлених позовних вимог.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 16.11.1998 року і по цей час ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.29,30).

16 березня 2006 року ОСОБА_1 видано ордер для сім`ї з чотирьох осіб на право зайняття житлового приміщення житловою площею 122 кв. м. в АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до довідки КП «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області № 1004 від 19.09.2023, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 станом на 01.01.2013 та 14.01.2021 не зареєстровано (а.с.31,32).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та області не зареєстровано.

Згідно довідки ДП «Чернігівторф» № 137 від 11.10.2023, будинок по АДРЕСА_1 перебуває на балансі ДП «Чернігівторф», технічна документація на будинок відсутня (а.с.39).

ОСОБА_1 звертався з питання приватизації будинку до Міністерства енергетики України, ДП «Чернігівторф», фонду державного майна України, які переадресовували позивача один до одного. ( а.с.10,13,15-16) Фактично ОСОБА_1 позбавлений можливості вирішити питання щодо набуття права власності на будинок в позасудовому порядку за відсутності відповідних правовстановлюючих документів у ДП «Чернігівторф», а також технічної документації на будинок.

ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт будинок по АДРЕСА_1 . ( а.с.33-37)

Відповідно до наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 працював в філії «Смолинський торфозавод» з 26.05.1986 по 03.07.2005 та з 25.06.2008 по 12.05.2010. ( а.с.47-49)

Відповідно до наданої довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи безтерміново. ( а.с.46)

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 № 910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Згідно із п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК України, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28.04.2020, справа № 552/1354/18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, шо придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанов. Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

Як встановлено в ході судового розгляду право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано, даний житловий будинок перебував на балансі ДП «Чернігівторф» та переданий ОСОБА_1 на підставі ордеру на право зайняття житлового примішення 16.03.2006. Весь цей час ОСОБА_1 добросовісно та відкрито володів вказаним житловим будинком АДРЕСА_1 та області. Після його звільнення з ДП «Чернігівторф» останні не пред`являли вимог про звільнення житлового приміщення, яке не обліковується як гуртожиток та службове. ОСОБА_1 добросовісно підтримував будинок у належному стані, сплачував комунальні послуги та вважав цей будинок своєю власністю.

За наведених обставин позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє будинком АДРЕСА_1 більше десяти років та набув право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.344, 392 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 доДержавного підприємства«Чернігівторф»,Гончарівської селищноїради Чернігівськогорайону Чернігівськоїобласті провизнання прававласності занабувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2024 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 .

Відповідач : Державне підприємство «Чернігівторф», ЄДРПОУ 02968220, адреса : вул. Громадська, 35-А, м. Чернігів.

Відповідач : Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 03081565, адреса : вул. Танкістів, 11, смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.

Суддя С. М. Майборода