Постанова

від 09.04.2024 по справі 144/1195/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1195/23

Провадження № 22-ц/801/618/2024

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуСправа № 144/1195/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіСала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницькоїобластівід12січня2024року,ухвалене суддеюГерманом О.С.всмт Теплик,повне рішенняскладено 22січня2024року,вцивільнійсправі запозовомкерівникаГайсинськоїокружноїпрокуратури в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, скасування державної реєстрації права на земельну ділянку,

встановив:

Усерпні 2023 року керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду із даним позовом в інтересах Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, в якому просив:

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_2 від 13.05.1994, посвідчений секретарем виконкому Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, за реєстровим номером 8;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.12.2012 №1352, видане приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А.;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523784200:02:001:0375, площею 1,9017 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ «Теплик-Агро» на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12021020110000125 від 19.08.2021 встановлено, що 14.11.2017 ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Мазур Ю.С. із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523784200:02:001:0375, площею 1,9017 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. До заяви ОСОБА_1 додала свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 , видане 18.12.2012 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. та зареєстроване в реєстрі за № 1352.

Свідоцтво про право на спадщину видане на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 13.05.1994 за реєстровим номером 8. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) в межах земель, які перебувають у колективній власності КСП «Дружба» с. МетанівкаТеплицького району Вінницької області, розміром 2,10 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

На підставі поданих документів державним реєстратором Мазур Ю.С. 14.11.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 16.06.2023, заповіти ОСОБА_2 нотаріально не посвідчувались, спадкові справи щодо спадкування її майна не заводились та свідоцтва про право на спадщину після її смерті не видавались.

Крім того, відповідно до листа Соболівської сільської ради № 186 від 09.06.2023, секретарем Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області заповіт ОСОБА_2 від 13.05.1994 за реєстровим номером 8 не посвідчувався.

Згідно договору оренди від 02.04.2018, ОСОБА_1 передала належну їй на праві власності земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро». Право оренди земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Теплик-Агро» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно17.12.2020.

Наведені обставини підтверджують той факт, що заповіт ОСОБА_2 за № 8 від 13.05.1994, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом за № 1352 від 18.12.2012 містять недостовірні відомості, тобто є підробленими. Оскільки державна реєстрація права власності ОСОБА_1 проведена на підставі підробленого свідоцтва про право на спадщину та підробленого заповіту, тому земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 у спосіб, не передбачений законом, тобто з порушенням встановленого законодавством порядку.

Оскільки можливі спадкоємці не прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , отже за змістом положень ЦК УРСР, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави в силу закону з моменту відкриття спадщини.

На даний час уповноваженим органом, що має вчиняти дії для переходу земельної ділянки у власність територіальної громади, є Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області. Саме їй має перейти спірна земельні ділянка.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушенням або загроза порушення інтересів держави.

Порушення інтересів держави в особі Метанівськоїсільської ради, правонаступником якої є Соболівська сільська рада, полягають в тому, що незаконний перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 , яка не мала законного права на спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, позбавивши орган місцевого самоврядування можливості ініціювати питання передачі ділянки у власність територіальної громади, оскільки за відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , неприйняття ними спадщини у встановлений строк, спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) на земельній ділянці, яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба», мала б перейти відповідно до норм чинного законодавства у комунальну власністьтериторіальної громади, на території якої вона розташована. До переходу права власності Соболівська сільська рада відповідно до ст. 1283 ЦК України зобов`язанавживати заходів до охорони спадкового майна та відповідно до ст. 1285 ЦК України має право на вчинення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців або до прийняття спадщини. В тому числі має право надавати земельну ділянку в оренду та отримувати за неї орендну плату.

Гайсинською окружною прокуратурою до Соболівської сільської ради скеровано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про необхідність надання до прокуратури інформації про вжиття заходів щодо звернення у комунальну власність цієї земельної ділянки.

Соболівська сільська рада заходи цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки не вживала та вживати не буде у зв`язку з відсутністю в бюджеті селищної ради необхідної суми коштів на сплату судового збору.

Зволікання органу місцевого самоврядування у зверненні до суду негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків територіальної громади, відповідно, порушує інтереси держави.

Оскільки Соболівська сільська рада, усвідомлюючи порушення інтересів держави (територіальної громади), маючи відповідні повноваження для їх захисту, не звернулася до суду із позовом, рішення щодо звернення із позовною заявою вказаного змісту прийнято прокурором.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 12 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_2 від 13.05.1994, посвідчений секретарем виконкому Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, за реєстровим номером 8.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.12.2012 № 1352, видане приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523784200:02:001:0375, площею 1,9017 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ «Теплик-Агро» на вказану земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 10736 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У скарзі зазначає, що додані прокурором до позовної заяви документи не підтверджують його повноваження на звернення до суду із даним позовом в інтересах Соболівської сільської ради. Копія листа Соболівської сільської ради №186 від 09.06.2023 та копія журналу «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій Метаніської сільської ради» є недопустимими доказами і в силу ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не мав брати їх до уваги. Вимоги позову про скасування державної реєстрації права власності та права оренди не відповідають належному способу захисту, тому підстав для їх задоволення не було. Спірна земельна ділянка належала до невитребуваних паїв, отже на момент реєстрації за ОСОБА_1 права власності не могла перебувати ні у державній, ні у комунальній власності. Ініціювання сільською радою у майбутньому переходу спірної земельної ділянки до комунальної власності може призвести у майбутньому до порушення її права, тоді як на даний час права позивача не порушені. Судом неправильнозастосовано норми матеріального права для визначення початку відліку строку позовної давностідляпозивача. Невнесення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування до спадкового реєстру не тотожне відсутності нотаріального посвідчення заповіту. Та обставина, що свідоцтво про право на спадщину було видане на підставі недійсного заповіту не є підставою для визнання свідоцтва недійсним.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Гайсинська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У поданих поясненнях ТОВ «Теплик-Агро» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12 січня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, щосвідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1352 від 18 грудня 2012 року було видане на підставі недійсного заповіту, а відтак наявні підстави для визнання такого свідоцтва недійсним, а також для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та державної реєстрації права оренди земельної ділянки ТОВ «Теплик-Агро».

При цьому, суд вважав, що прокурор в позовній заяві обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів Соболівської сільської ради, необхідність їх захисту та навів визначені законом підстави для звернення до суду із даним позовом.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області від 23.12.2004 №673 затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Метанівської сільської ради від 23.11.2004 та вирішено передати у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право власності на земельні ділянки власника земельних часток (паїв) на території Метанвської сільської ради згідно з додатком 1. На земельні частки (паї) померлих громадян, власників сертифікатів, державні акти виготовляти спадкоємцям, після оформлення спадщини (додаток 2) (а.с.18).

Згідно додатку 2 до вказаного розпорядження, до Списку померлих громадян, які мали право на одержання державних актів на право власності на земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) на території Метанівської сільської ради під номером 34 (номер паю 650) внесено ОСОБА_2 (а.с.19).

18.12.2012 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (серії НАС 748679), згідно якого ОСОБА_1 на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області від 13.05.1994 за реєстровим номером 8, є спадкоємцем майна ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» села МетанівкаТеплицького району Вінницької області розміром 2,10 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0156244, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією 26.12.1996 на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації №282, зареєстрованого 28.12.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №16. Спадкова справа №125/2012, зареєстрована в реєстрі за №1352 (а.с.17).

14.11.2017 державним реєстратором Вінницької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Мазур Ю.С.на підставі зазначених вище документів зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером0523784200:02:001:0375, площею 1,9017 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 02.04.2018 передала в оренду ТОВ «Теплик-Агро». Право оренди земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Теплик-Агро» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2020 (а.с.20-22).

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №72796811 та №72796826 від 13.06.2023, інформація щодо спадкових справ після смерті ОСОБА_2 та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, а також заповітів відсутня (а.с.23-24).

Зкопії журналу «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» Метанівської сільської Ради народних депутатів Теплицького району Вінницької області» за період з 03.01.1994 по 25.12.1996 слідує, що секретарем виконкому Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 13.05.1994 заповіт ОСОБА_2 за реєстровим номером 8 не посвідчувався. При цьому у вказаному журналі під № 8 зазначено про посвідчення заповіту ОСОБА_3 від 12.02.1994 (а. с. 29-30).

Вказане підтверджується також листом Соболівської сільської рад Гайсинського району Вінницької області від 09.06.2023 за №186 (а.с.27-28).

Керівник Гайсинської окружної прокуратури, вважаючи, що ОСОБА_1 не набула права на спадкування майна після смерті ОСОБА_2 , тобто протиправно набула у власність спірну земельну ділянку та, у подальшому, передала її в оренду, звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Виходячи з положеньст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до положень абз. 3 п.2постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За такого застосуванню при вирішенні даного спору підлягають положенняЦивільного кодексуУкраїнської PCP та постанови Пленуму Верховного Суду України №3від 28.04.1978 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними».

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання заповіту недійсним, прокурор посилався на те, що заповіт нотаріально не посвідчувався, що вказує на недотримання вимог щодо його складення.

Як на підставу недійсності угоди посилався на наявність підстав для визнання її недійсною, визначених уст.48ЦК УPCP.

У частині першійстаті 48 ЦК УРСР(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згіднозі ст.59ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

У відповідності до положень пункту 2, 5згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України №3від 28.04.1978, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За правилами ст. 48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі №761/38912/16 вказано, що «статтею 48ЦК УРСРпередбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», чинної на час виникнення спірних правовідносин, за правиламистатті 48 ЦК УРСРугода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.Стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті45-47,49-58 ЦК УРСР)».

У статті 541 ЦК УРСР зазначено, що заповіт повинен бути укладений у письмовійформі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 14 «Про державний нотаріат»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітету міських, селищних, сільських Рад народних депутатів посвідчують заповіти.

У ст. 3 Закону України «Про державний нотаріат»зазначено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчогоКомітету, на яких за рішеннямвиконавчогокомітетувідповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.

Згідност. 25 цього Закону, всі нотаріальні дії, вчиненні державними нотаріусами і службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону здійснює повноваження, делеговані йому державою: вчиняє нотаріальні дії, реєструє акти громадянського стану відповідно до законодавства.

У пункті 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року за №1/5 зазначено, що всі нотаріальні дії, які вчиняються службовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій по формі, затвердженій Міністерством юстиції СРСР (додаток N 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в документах, що видаються службовою особою виконавчого комітету, і в посвідчувальних написах.

У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується: порядковий номер нотаріальної дії; дата її вчинення, причому дата запису до реєстру повинна відповідати даті вчинення нотаріальної дії; найменування (прізвище, ім`я, по батькові) і місце проживання осіб, для яких вчинено нотаріальну дію, або їх представників/при реєстрації посвідчених угод на підтвердження дієздатності учасників угод вказується також рік їх народження/; документ, який посвідчує особу, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії; зміст нотаріальної дії; сума стягненої державної пошлини - окремо за вчинення нотаріальної дії і за надання технічних послуг.

Нумерація в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій з початку кожного календарного року ведеться з першого номера.

Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані. Кількість аркушів повинна бути завірена підписом службової особи виконавчого комітету вищестоящої Ради депутатів трудящих з прикладенням гербової печатки цього виконавчого комітету.

Запис нотаріальної дії в реєстрі провадиться службовою особою виконавчого комітету чорнилом (або кульковою ручкою) і тільки після того, як посвідчувальний напис чи документ, що видається нею, підписаний. Запис олівцем і підчистки в реєстрі не допускаються, вільні місця повинні бути прокреслені, а зроблені виправлення - застережені за підписом службової особи виконавчого комітету.

Той факт, що заповіт від 13 травня 1994 року, про який згадується у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, не був посвідчений секретарем виконкому Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області підтверджується відсутністю запису про складення та посвідчення оспорюваного заповіту в Журналі реєстрації нотаріальних дійМетанівськоїсільської Ради народних депутатів за період з 03 січня 1994 року по 25 грудня 1996 року.

Вказане свідчить про те, що заповіт, складений від імені ОСОБА_2 та датований 13 травням 1994 року, не був у встановленому законом порядку нотаріально посвідчений і не відповідає вимогам закону.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону щодо посвідчення заповіту та його реєстрації, тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

За встановленої недійсності заповіту відповідачка не мала права на спадкування після померлої ОСОБА_2 , а отже, підлягає визнанню недійсним і свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом та, як наслідок, підлягає скасування державна реєстрація права власності ОСОБА_1 та державна реєстрація права оренди земельної ділянки ТОВ «Теплик-Агро».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що судом першої інстанції було безпідставно взято до уваги, як докази, копії листа Соболівської сільської ради №186 від 09.06.2023 та журналу «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» Метанівської сільської Ради народних депутатів Теплицького району Вінницької області, оскільки в позовній заяві не було зазначено джерело їх походження і їх оригінали прокурором в судовому засіданні не надавалися.

Однак, вказані доводи відхиляються апеляційним судом з наступних підстав.

У ч. 1 ст. 177 ЦПК України зазначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Зі змісту ст. 95 ЦПК України слідує, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Встановлено, що копії документів, які додані до позовної заяви, прошиті із проставленням на останній сторінці пакету документівпосвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису керівника Гайсинської окружної прокуратури та печатки.

У додатках до позовної заяви зазначено, що до неї додається копія відповіді Соболівської сільської ради від 09.06.2023 в загальному на 4 арк., оригінал якої знаходиться в Гайсинській окружній прокуратурі.

Вимог щодо зазначення в позовній заяві джерела походження доказів ЦПК України не містить.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Клопотань про витребування оригіналів вказаних документів від ОСОБА_1 не надходило, а відтак підстав не брати вказані докази до уваги в суду першої інстанції не було.

Апеляційний судзвертає увагу,що ОСОБА_1 своїм правомна поданнявідзиву напозов ізвикладеними вньому запереченнями проти позову не скористалася, а відтак суд у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішував справу за наявними матеріалами.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги з приводу пропуску прокурором строку позовної давності, оскільки ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже,позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором,уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересахдержави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Велика Палата Верховного Суду у постановівід 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17(пункти64-66)щодо змісту частини першої статті 261 ЦК України сформулювала такийвисновок:«Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурорвід імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давністьслід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор,у таких випадках: 1)прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження,прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2)прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів».

Отже, початок перебігу позовної давності розпочинається змоменту,колипро порушення майнового права довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або прокурор. Відомості про отримання прокурором данихсамепро порушення права власності держави наконкретнийоб`єкт раніше,ніжпротакепорушення дізнався відповідний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,мають бутипідтверджені належними доказами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17).

ОСОБА_1 вважає, що сільська рада могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів 14.11.2017, а саме коли за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку. Однак, доказів того, що сільська рада могла довідатися про порушення своїх інтересів саме 14.11.2017 відповідачем надано не було.

Тому прокурор, якому стало відомо про порушення інтересів держави у 2022 році під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12021020110000125 відносно ОСОБА_1 , не пропустив строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги з приводу того, що вимоги позову про скасування державної реєстрації права власності та права оренди не відповідають належному способу захисту, оскільки Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №307/62417 дійшов висновку, що одночасне звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є належнимспособом захисту порушених прав позивача на таке майно.

Визнавши свідоцтво про право на спадщину недійсним при наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про власника, такий запис повинен бути скасований, оскільки він буде перешкоджати в подальшому вчиняти дії органам місцевого самоврядування щодо цієї земельної ділянки. Так само є необхідним скасування державної реєстрації права оренди, адже таке право надане орендарю орендодавцем, який позбавлений права власності. Хоча прокурор і не просив визнати недійсним договір оренди, однак, скасувавши реєстрацію оренди будуть відновлені права територіальної громади.

Що стосується наявності підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради, то варто зазначити наступне.

Заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури листом №51/2-579вих-23 від 06.06.2023 звертався до Соболівської сільської ради, в якому зазначив про те, що прокуратурою шляхом здійснення представницької діяльності встановлено факт незаконного отримання у приватну власність земельних ділянок із земель комунальної власності, що розташовані на території Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Зазначено, що ОСОБА_1 на підставі підробленого свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 незаконно набула право власності на земельну ділянку із земель комунальної власності з кадастровим номером 0523784200:02:001:0375, площею 1,9017 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Метанівської сільської ради Теплицього району Вінницької області. Свідоцтво видане на підставі заповіту ОСОБА_2 №8 від 13.05.1994, який нотаріально не посвідчувався. Вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Теплик-Агро». Просив повідомити чи вживалися/вживатимуться сільською радою заходи щодо звернення у комунальну власність вказаної земельної ділянки. У разі невжиття таких заходів, повідомити відповідні причини. Також просив надати інформацію чи посвідчувався секретарем виконкому Метанівської сільської ради заповіт ОСОБА_2 від 13.05.1994 за №8 (а.с.25-26).

Соболівська сільська рада листом №186 від 09.06.2023 повідомила, що отримала від Гайсинської окружної прокуратури інформацію щодо незаконного набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки. Сільська рада не вживала та не вживатиме заходів цивільно-правового характеру щодо витребування цієї земельної ділянки у комунальну власність у зв`язку з відсутністю в бюджеті сільської ради коштів на видатки, пов`язані зі сплатою судових зборів, а також неможливістю самостійно охопити всі факти порушень земельного законодавства на території Соболівської сільської ради та самостійно звернутися до суду з метою відновлення порушених прав. Також повідомили, що секретарем виконкому Метанівської сільської ради заповіт ОСОБА_2 від 13.05.1994 за реєстровим номером 8 не посвідчувався. Тому сільська рада не заперечує щодо звернення Гайсинської окружної прокуратури до суду в інтересах сільської ради з позовом про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та повернення її у комунальну власність (а.с.27-28).

Заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури звернувся доСоболівської сільської ради з листом №02.51/2-840ВИХ-23 від 08.08.2023, в якому просив повідомити, чи вживалися/вживатимуться сільською радою заходи щодо звернення у комунальну власність земельної ділянки, яка розташована на території Соболівської сільської ради. У разі невжиття таких заходів, повідомити відповідні причини (а.с.31-32).

На вказаний лист Гайсинська окружна прокуратура листом №253 від 14.08.2023 повідомила, що отримала від Гайсинської окружної прокуратури інформацію щодо незаконного набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки.

Сільська рада не вживала та не вживатиме заходів цивільно-правового характеру щодо витребування земельної ділянки у комунальну власність у зв`язку з відсутністю в бюджеті сільської ради коштів на видатки, пов`язані зі сплатою судових зборів, а також неможливістю самостійно охопити всі факти порушень земельного законодавства на території Соболівської сільської ради та самостійно звернутися до суду з метою відновлення порушених прав. Сільська рада не заперечує щодо звернення Гайсинської окружної прокуратури до суду в інтересах сільської ради з позовом про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та повернення її у комунальну власність сільської ради (а.с.33).

Пунктом 3 частини першої статті 131 Конституції України визначено, щов Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в судіу виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурорздійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересівне здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України«Про прокуратуру»).

У абзацах першому-третьому частини четвертої цієї статті зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокуророму суді.Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України зазначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень статті 56 ЦПК Україниі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурорздійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватисяяк бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судомз урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурорудостатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурорувідомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокуроратакі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати зверненняпрокурора необґрунтованим.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 та від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що у прокурорабули відсутні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Соболівськоїсільської ради є необґрунтованими, оскільки прокурор,звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Соболівської сільської ради, визначив, у чому полягає порушення його інтересів, та визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, у цій справі підставою для представництва інтересів держави в особі Соболівської сільської ради прокурорзазначив нездійснення сільською радою упродовж тривалого часу захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, а самене звернення до суду з позовом. При чому керівник Гайсинської окружної прокуратури направлявСоболівській сільської ради листи-повідомлення, в яких попередньо повідомив сільську раду про намір здійснення прокуроромпредставництва в суді законних інтересів держави в особі Соболівської сільської ради.

Трактування ОСОБА_1 змісту вказаних листів на власний розсуд не свідчить про відсутність у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в спірних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що спірна земельна ділянка не могла перебувати ні в державній, ні в комунальній власності, а відтак права та інтереси сільської ради не порушені, відхиляться апеляційним судом.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року.

Пунктом 5 частини першої статті 555 ЦК УРСРбуло встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави,якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави в силу закону.

Відтак, вказаними нормами передбачався автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави і жодних дійщодоприйняттяспадщини держава не повинна була здійснювати.

Підсумовуючи апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367,374,375,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняТеплицького районного суду Вінницької області від 12 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

Т.М. Шемета