Постанова

від 11.04.2024 по справі 558/180/24

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 558/180/24

номер провадження 1-кп/558/46/24

У Х В А Л А

11 квітня 2024 року селище Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 1 лютого 2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024181160000039, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

сторони судового провадження: прокурор ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в:

До Демидівського районного суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 1 лютого 2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024181160000039, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні стороною обвинувачення заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують зберігатися ризики, передбачені ст. 177 КПК України, в тому числі:

- ризик переховуватися від суду; даний ризик продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку;

- ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих по справі, які проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим;

- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень та в інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що згідно ухвали слідчого судді від 16 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12 квітня 2024 року.

За змістом ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме: рішення по справі "Ничепорук та Йонкало проти України" від 21 липня 2011 року, (заява №42310/04), яким встановлено, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

У справі " ОСОБА_6 та інші проти України" (заява №22429/05 від 15.11.2012 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, рішення "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі «Белевицький проти Росії» обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтуваності до конкретної особи ЄСПЛ визнав порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (справа "Мацнеттер проти Австрії") зазначено, що підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.

При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.

Практика ЄСПЛ визначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі «Панченко проти Росії» від08 лютого 2005 року (заява N 45100/98).

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 судом, як того вимагає закон, перевірено наявність обґрунтованих підстав вважати, що існують ризики, що описані в клопотанні.

Із клопотання прокурора слідує, що досудове розслідування кримінального провадження № 12024181160000039 від 1 лютого 2024 року, у якому ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, завершено і обвинувальний акт перебуває на розгляді суду.

В матеріалах судового провадження знаходиться заява потерпілої ОСОБА_7 в якій вона просила справу розглянути без її участі та зазначила про те, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має.

Разом з тим, до клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано жодних доказів спроб незаконного впливу обвинуваченого на свідків чи потерпілих, чи можливого ризику переховуватися від суду.

Перевіряючи доводи і обставини, на які вказує сторона обвинувачення, та беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року та " ОСОБА_8 проти України" від 04 вересня 2015 року про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, враховуючи описані в обвинувальному акті обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , тяжкість можливого покарання, тримання обвинуваченого під вартою, відсутність претензій у потерпілої, на переконання суду вказує на те, що ризики, які існували, значно зменшилися, і процесуальна поведінка обвинуваченого може бути дотримана із застосуванням до нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - у виді домашнього арешту за місцем постійного фактичного проживання цілодобово, з покладенням обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З урахуванням обставин справи, та того, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання,суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого домашній арешт.

Згідно з вимогамист. 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Окрім цього, застосовуючи, щодо обвинуваченогозапобіжний захід у виді домашнього арешту, суд вважає за необхідне покласти на нього на строк не більше двох місяців обов`язкивідповідно до ч. 5ст. 194 КПК України.

Матеріалами досудового розслідування встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 177, 183, 202, 315 КПК України, суд-, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вовковиї, Демидівського району Рівненської області, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло цілодобово строком до 11 червня 2024 року.

Покласти на ОСОБА_3 виконання обов`язків: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали покласти на Дубенський РВП ГУНП в Рівненській області.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти.

Встановити строк дії ухвали до 11 червня 2024 року.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 11 червня 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду не підлягає оскарженню.

Суддя ОСОБА_1 .