Постанова

від 28.03.2024 по справі 522/14892/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1454/24

Справа № 522/14892/21

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов Ігор Олександрович про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний реєстратор КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38468173 від 01.12.2017, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект»;

-припинити право власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1424703551101), шляхом скасування запису про право власності №23686497, вчиненого державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О.;

-поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1424703551101) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності було здійснено без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя; позивачу не надходило та він не отримував жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя в розумінні ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»; в порушення ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було проведено за наявності обтяження арешту нерухомого майна; порушено вимоги ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; на момент набуття ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки, була відсутня оцінка такого майна, що є порушенням чинного законодавства; з дня виникнення у ТОВ «Кей-Колект» права вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки минуло більше трьох років.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39468173 від 01.12.2017, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Стягнуто з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 гривень.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2023 року в задоволенні заяви ТОВ «Кей-Колект» про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року відмовлено.

03 травня 2023 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник ТОВ «Кей-Колект» та державний реєстратор КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О. в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про направлення судових повісток-повідомлень. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 адвоката Попову О.А., яка просила залишити заочне рішення суду першої інстанції без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Крім того, частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статі 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», назву якого в подальшому було змінено на Акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11113743000, відповідно до якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 168 000 доларів США, зі сплатою 13,3% річних, строком до 01 лютого 2017 року.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №642, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі Договору факторингу №1 від 12.12.2011 та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, право стягнення за кредитним договором №11113743000 від 01.02.2007 та права іпотекодержателя за іпотечним договором від 01.02.2007 перейшли до ТОВ «Кей-Колект».

В подальшому, новий кредитор та іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» набув право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , звернувши стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а саме шляхом визнання права власності на квартиру в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідні зміни щодо власника нерухомості були внесені до державного реєстру державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3 .. У якості підстави виникнення права власності зазначено: рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0130006121366, виданий 21.12.2016, видавник: Укрпошта; Вимога, серія та номер: б/н, виданий 07.12.2016, видавник: ТОВ «Кей-Колект»; Іпотечний договір, серія та номер: 642, виданий 01.02.2007, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І..

Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38468173 від 01.12.2017 12:45:55, ОСОБА_3 , КП «Реєстраційна служба Одеської області», Одеська обл..

Не погоджуючись з перереєстрацією права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи протиправним та скасовуючи рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38468173 від 01.12.2017, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції виходив із того, що:

-оскільки між сторонами не укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, реєстрація за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру відбулась без достатніх правових підстав, з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку»;

-матеріали справи не містять належних доказів відправлення рекомендованим листом з повідомлення позивачу вимоги про усунення порушень основного зобов`язання;

-на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора на спірній квартирі були зареєстровані обтяження, а тому реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте;

-за наслідками прийнятого державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект», фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

-ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна бути погодженою із власником майна, то державна реєстрація права власності на іпотечне майно, проведена за іпотекодержателем за відсутності відомостей про вартість предмета іпотеки, визначеної на момент такого набуття, є підставою для скасування такої реєстрації

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 7678, 81, 89 ЦПК України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, їх обтяжень визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положення ст. 572 ЦК України встановлюють, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку»).

При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 ЗУ «Про іпотеку».

За приписами ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Сторони договору досягли згоди, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки (п. 2.1.1. іпотечного договору).

Положенням п. 4.2. іпотечного договору від 01.02.2007 було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Способи звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя були визначені сторонами таким чином: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у досудовому порядку саме на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам по собі іпотечний договір за таких умов і обставин не є підставою для реєстрації права власності за іпотекодержателем, а вимагає укладення між іпотекодавцем та іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог і саме цей договір про задоволення вимог є підставою для реєстрації на нового власника предмету іпотеки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки між сторонами не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, реєстрація за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру відбулась без достатніх правових підстав, з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку».

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Кей-Колект» про законність стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на підставі лише договору іпотеки, не приймаються до уваги,

Умовами іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель мас право стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Відтак, у разі стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання при реєстрації права на таке майно правовстановлюючим документом повинен бути саме Договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, матеріали цивільної справи та документи реєстраційної справи свідчать, що окремого Договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект» укладено не було, з огляду на що державний реєстратор не в праві був здійснювати реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі поданих заявником документів.

Не приймаються до уваги також твердження в апеляційній скарзі на те, що матеріали реєстраційної справи містять вимогу про усунення порушень основного зобов`язання ТОВ «Кей-Колект» та докази її отримання позивачем, а саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Пунктом 4.1. Іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення здійснюється випадках іпотекодержателем у:

-випадках зазначених в п.п. 2.1.1.-2.1.2. цього іпотечного договору;

-у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або порушення будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

За умовами п. 5.1 Іпотечного договору у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення до застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним в іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у виконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається з задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Так, як вірно було встановлено судом першої інстанції, в матеріалах реєстраційної справи серед наданих державному реєстратору документів міститься вимога про усунення порушень основного зобов`язання за вих. №б/н від 07.12.2016 та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номери 0130006121366/ 6512508812833).

На зворотному рекомендованому повідомленні проставлено відмітку, що поштове відправлення «вручено особисто» 21.12.2016, проте жодного прізвища особи, яка отримала дане відправлення, зворотне рекомендоване повідомлення не містить, а тому не може вважатися належним доказом вручення поштового відправлення. Також на вказаному рекомендованому повідомленні зазначено, що поштове відправлення направлялося цінним листом, з оголошеною цінністю 1,00 грн.

Згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Однак опису вкладення в цінний лист у матеріалах реєстраційної справи не міститься, а тому дане рекомендоване повідомлення не підтверджує відправлення вказаним листом вимоги про усунення порушень основного зобов`язання.

Також, відправником поштового відправлення значиться ФОП ОСОБА_4 , а тому суд дійшов вірного висновку про те, що вказаний документ не може вважатися належним доказом, який підтверджує відправлення боржнику саме ТОВ «Кей-Колект» вимоги про усунення порушення основного зобов`язання в розумінні ст. 35 ЗУ «Про іпотеку».

Позивач заперечував отримання вказаної вимоги та зазначив, що підпис на рекомендованому повідомленні не ставив та фактично і не міг отримати вказаного листа, оскільки весь цей час проживав за адресою предмета іпотеки: АДРЕСА_1 .

Судом також було з`ясовано, що згідно з відомостями Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (https://ukrposhta.ua/) інформація про відправлення за вищевказаними номерами відсутня, оскільки дані про відправлення за вказаними вище трек-номерами на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача, що вказане повідомлення про вручення поштового відправлення є неналежним доказом відповідно до статті 77 ЦПК України та зазначає, що в даному випадку іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки від 01.02.2007), оскільки його умовами прямо пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень (пункт 5.3 цього договору).

Окрім вищезаначеного, судом першої інстанції встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора на спірній квартирі були зареєстровані обтяження, а саме:

1) арешт нерухомо майна (реєстраційний номер обтяження 8634067) зареєстрований 10.04.2009 на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2009 №2-6028/09;

2) арешт нерухомо майна (реєстраційний номер обтяження 10759426) зареєстрований 27.01.2011 на підставі постанови про накладення арешту від 26.01.2011, виданої слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській обл.

3) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 зареєстрований 25.01.2014 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №41524244, виданий 17.01.2014 Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Одеській області.

4) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 9253203) зареєстрований 17.11.2009 на підставі постанови, В-10/1106, 13.11.2009, Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції.

5) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 10776792) зареєстрований 01.02.2011 на підставі постанови, 23966950, 21.01.2011, Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції.

6) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 11884709) зареєстрований 24.11.2011 на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, В-9/1198, ВП №30029936, 24.11.2011, Другий Суворовський ВДВС Одеського міського управління юстиції.

7) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 12710973) зареєстрований 09.07.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони цього відчуження, В-17/660/33299985, 06.07.2012, Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції.

Станом на 01.12.2017, тобто на дату прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру, рішення, якими було накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_1 , в т.ч. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ніким не оскаржувалися та не були скасовані.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною тринадцятої статті 15 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом третім частини першої статті 10 вказаного Закону зобов`язано державного реєстратора встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку).

Відповідно до пункту 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що 01.12.2017, при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного (іпотечного) майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Заперечень відносно того, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного (іпотечного) майна державний реєстратор не має права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте, апеляційна скарга не містить.

Щодо порушення вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд зазначив наступне:

Згідно п. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Таким чином, положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від суб`єкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

З врахуванням того, що предмет іпотеки був переданий банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, зважаючи, що площа спірної квартири становить менше 140 кв.м, дане майно використовувалося позивачем як місце його постійного проживання, що зокрема підтверджується тим, що 06.12.2017 ОСОБА_1 та його сім`ю було виселено з іпотечної квартири та іншого майна у позивача немає, що підтверджується наявними в матеріалах реєстраційної справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, суд прийшов вірного висновку, що до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки повинен бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заперечень відносно того, що до спірних правовідносин повинен бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», апеляційна скарга не містить.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував преюдиційні факти, які були встановлені судовими рішеннями у справі №522/2859/18, якими вже були розглянуті аналогічні вимоги ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає до уваги. З огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора (справа №522/2859/18).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2019 по справі №522/2859/18 було задоволено позов ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38468173 від 01.12.2017 12:45:55, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект».

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» було задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції свою позицію обґрунтовував тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки в даних правовідносинах належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності, тобто ТОВ «Кей-Колект».

Постановою Верховного Суду від 30.06.2021 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 було залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишено без змін. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову через його пред`явлення до неналежного відповідача.

Таким чином, в справі №522/2859/18 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено через його пред`явлення до неналежного відповідача, та переглядаючи справу в апеляційному та касаційному порядках суди не встановлювали фактичних обставин справи, не надавали оцінку доказам, наявним в матеріалах справи та заявленим підставам позову, а також не досліджували обґрунтованість позовних вимог, а тому в справі №522/2859/18 відсутні преюдиційні факти, які повинні бути враховані судом у даній справі.

Таким чином, доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, та тлумаченням норм права на власний розсуд.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», надав їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про частково задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 09 квітня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда