Ухвала

від 10.04.2024 по справі 120/3438/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

10 квітня 2024 р.Справа № 120/3438/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС Машинері" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС Машинері" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення №0069320706 від 12.05.2023.

Тому з метою скасування даного рішення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 25.03.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, із долученням відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали від 04.04.2024 представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначив, що має право на звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу у межах гарантованого спеціальним законом строком, передбаченим пунктом 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право платника податків оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь - який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу (1095 днів). Також, як поважні причини пропуску строку зазначає, що про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дізнався лише 26.09.2023 року після ознайомлення представника позивача з матеріалами справи №120/13044/23. Сторона позивача заперечує обставину, вручення єдиному уповноваженому представнику ТОВ "АКС Машинері" Атерлею С.С. податкового повідомлення-рішення 16.06.2023 та вказує, що він не отримував зазначене рішення податкового органу та жодних відміток в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не робив, оскільки перебував в той час за межами України. Зокрема, у поданому клопотанні представник позивача зазначає, що з лютого 2022 року ОСОБА_1 проживає та працює за кордоном в Сінгапурі. В якості доказів подає лист ГУДПАК АйБіСі (Сінгапур) Пте Лтд від 15.03.2024.

З огляду на викладене, представник позивача просить визнати причини пропуску строку звернення до суду позивачем поважними та поновити процесуальний строк.

Згідно пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених норм слідує, що положення КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 КАС України.

Як зазначено вище, в межах даної позовної заяви позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0069320706 від 12.05.2023.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс).

Статтею 56 Податкового кодексу визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення - підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником датку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

У постанові від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18 Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів ст. 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.

Однак у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з наведеним, право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

Враховуючи викладене, для звернення до адміністративного суду з даним позовом встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також суд приймає до уваги й позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2022 року у справі № 160/11673/20.

У вказаній постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду остаточно визначив, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для звернення до суду із даним позовом встановлено шестимісячний строк з дня коли позивач дізнався про порушення свого права.

В ухвалі суду від 25.03.2024 суд наголошував на сталій практиці застосування строків звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, та зазначав, що такий становить шестимісячний строк з дня коли позивач дізнався про порушення свого права. З цих підстав суд визнав неповажними підстави для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, вказані представником позивача у позовній заяві.

Суд акцентує увагу на змісті постанови Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19, у якій Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду.

У даній постанові Верховний Суд вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням, наявної у неї, можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Слід зауважити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).

В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач дізнався лише 26.09.20223 після ознайомлення адвоката позивача з матеріалами справи №120/13044/23.

Із матеріалів справи №120/13044/23 представнику позивача стало відомо, що 16.06.2023 позивачу на адресу: вул. Івана Богуна, 222, м. Вінниця, 21010 направлено поштове відправлення від ГУ ДПС у Вінницькій області, яке отримане невідомою особою 16.06.2023. Разом з тим повноваження на отримання кореспонденції мають лише директор ТОВ «АКС МАШИНЕРІ» ОСОБА_1 . Окрім іншого представник позивача вказує, що на рекомендованому повідомленні взагалі не зазначено, як вручалось поштове відправлення і кому саме, адже варто враховувати, що рекомендовані повідомлення, що направляються юридичній особі вручаються за довіреністю, повідомляє, що на наявному у матеріалах справи №120/13044/23 повідомленні про врученні не вказано, що саме було відправлено і опис вкладення також відсутній. Таким чином, будь-яких доказів вручення податкового повідомлення-рішення уповноваженій особі ТОВ «АКС МАШИНЕРІ» не має.

В контексті наведеного суд звертає увагу на положення Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

За приписами п.58.3 ст.58 Податкового кодексу визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.1-42.3 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, у випадку неможливості вручення рекомендованого повідомлення, направленого податковим органом на адресу платника податків, відповідній особі поштова служба робить на такому повідомленні відповідні відмітки про причини невручення.

Натомість, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0069320706 від 12.05.2023 направлялося за місцезнаходженням ТОВ «АКС МАШИНЕРІ» та вручене представнику товариства 16.06.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на якому містить підпис представника товариства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що про порушення своїх прав позивач дізнався саме 16.06.2023, а доводи про те, що він пропустив строк звернення до суду у зв`язку з неотриманням податкових повідомлень-рішень не можуть бути визнані судом обґрунтованими в силу вимог ст.ст. 42, 58 Податкового кодексу України.

Крім того, суд також критично оцінює посилання представника позивача про неможливість отримання керівником товариства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із постійним перебуванням його за межами України з лютого 2022 року, з огляду на наступне.

Так, до позовної заяви стороною позивача додано протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ "АКС МАШИНЕРІ" від 23.06.2023 на якому було вирішено призначити тимчасово виконуючого функції директора товариства ОСОБА_1 . Вказані збори були проведенні у місті Вінниця та на них був присутній ОСОБА_1 .

Таким чином, суд критично оцінює лист ОСОБА_2 від 15.03.2024, відповідно якого ОСОБА_1 з лютого 2022 року постійно проживає та працює в Сінгапурі, оскільки така суперечить наданим раніше документами.

Більше того, суд вказує і на те, що відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0069320706 від 12.05.2023 було вручене представнику товариства 16.06.2023. Станом на 16.06.2023 ОСОБА_1 не виконував функції керівника товариства, а тому твердження, що лише йому належать повноваження на отримання поштової кореспонденції не знаходять свого підтвердження під час вирішення питання про поновлення ТОВ «АКС МАШИНЕРІ» строку на звернення до суду. З цих підстав у суду також немає необхідності встановлювати місце знаходження ОСОБА_1 , адже як зазначено вище, останній станом на день вручення оскаржуваного рішення не виконував функцій директора товариства.

Відтак суд констатує, що причини, наведені позивачем в заяві про поновлення строків, не є поважними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не є обґрунтованою та відсутні підстави для її задоволення.

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Положення частини 2 статті 123 КАС України кореспондують приписам п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

При чому, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС Машинері" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяМультян Марина Бондівна