Рішення

від 10.04.2024 по справі 120/12577/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 квітня 2024 р. Справа № 120/12577/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

15.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 15.05.2023 року звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556 для сінокосіння та випасання худоби, код КВЦПЗ - 01.08.

Листом №02-12/986 від 06.06.2023 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у зв`язку із законодавчою забороною, в період дії воєнного стану, безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

На переконання позивача, відповідач неправомірно та з непередбачених статтею 118 Земельного Кодексу України підстав відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.09.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що листом №02-12/986 від 06.06.2023 року позивачу роз`яснено, що у зв`язку із законодавчою забороною, в період дії воєнного стану надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

15.05.2023 року представник позивача звернувся до Якушинецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для приватизації земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556, площею 0, 18 га. До заяви додано викопіювання з кадастрової карти земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556, копію учасника бойових дій ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 05.03.2015 року.

Листом №02-12/986 від 06.06.2023 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у зв`язку із законодавчою забороною, в період дії воєнного стану, безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Роз`яснено, що повторний розгляд клопотання можливий лише після закінчення дії воєнного стану в Україні.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 року у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 року у справі №160/6214/21.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Приписами п.п. "а", "б" частини 1 статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною 7 статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України/

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на викладене, чинним законодавством встановлено, що за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо надання дозволу чи відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому суд зазначає, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на виготовлення документації із землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Як встановлено судом, за результатом розгляду клопотання представника позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для приватизації земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556 відповідач листом №02-12/986 від 06.06.2023 року відмовив у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у зв`язку із законодавчою забороною, в період дії воєнного стану.

Суд зауважує, що на час розгляду справи, за наслідком розгляду клопотання позивача, відповідачем не прийнято рішення щодо відмови або надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для приватизації земельної ділянки. Доказів вирішення порушеного позивачем питання у поданому клопотанні відповідачем суду не надано.

Виходячи з положень статті 123 ЗК України, статей 26, 46, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі належить до повноважень селищної ради шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні.

Разом з тим, відповідне рішення є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається органом державної влади в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.

Відтак, за своєю юридичною природою таке рішення має відповідати формі розпорядчого документа.

Суд наголошує на тому, що у даній справі, за наслідками розгляду заяви позивача, в силу вимог ЗК України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27.02.2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

В даному випадку відповідач за наслідками розгляду клопотання позивача не прийняв жодного рішення - ні про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, ні про відмову в його наданні, з наведенням відповідних мотивів.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

Суд застосовує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові №580/704/21 від 23.11.2021 року, згідно з яким неприйняття рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому наданні.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання або про відмову у наданні дозволу).

Враховуючи, що Якушинецькою сільською радою не прийнято рішення відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення за результатами розгляду поданого клопотання від 15.05.2023 року.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №02-12/986 від 06.06.2023 року Якушинецької сільської ради щодо надання відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , для безоплатної приватизації земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:017:0556 для сінокосіння та випасання худоби;

- зобов?язати Якушинецьку сільську раду надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , для безоплатної приватизації земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:017:0556 для сінокосіння та випасання худоби.

Суд зауважує, що лист №02-12/986 від 06.06.2023 року, яким відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою не є рішенням у розумінні приписів статті 118 ЗК України.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Визначаючись щодо заявлених вимог зобов`язального характеру суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права має бути реальним та ефективним. В той же час, зобов`язання відповідача прийняти певне рішення на користь позивача може мати місце у випадку, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на свій розсуд.

Відтак, вимога позивача про зобов`язання Якушинецької сільської ради надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для безоплатної приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556 є передчасною, оскільки по суті клопотання позивача про надання дозволу на розроблення відповідної технічної документації не розглянуте та рішення про його надання або про відмову у наданні такого не прийняте.

Разом із тим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною 1 вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи викладене, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для безоплатної приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи відсутність судових витрат зі сплати судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що жодна із заявлених позивачем позовних вимог не задоволена, а суд, керуючись статтею 9 КАС України, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, вийшов за межі заявлених вимог та задовольнив позовні вимоги в інший спосіб, ніж просив позивач, а тому у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Якушинецької сільської ради щодо не прийняття рішення за результатом розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання від 15.05.2023 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556, площею 0,18 га.

Зобов`язати Якушинецьку сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.05.2023 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:017:0556, площею 0, 18 га. з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Якушинецька сільська рада (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330021).

Суддя Дончик Віталій Володимирович