Рішення

від 11.04.2024 по справі 140/343/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/343/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради (далі державний реєстратор, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації права (рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій) №68503188 від 19.07.2023, прийняте Державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради; зобов`язання здійснити реєстрацію права власності на 65,49% частки у праві власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення Любомльського районного суду у справі №163/1343/22 від 23.11.2022 (в редакції додаткового рішення Любомльського районного суду від 20.03.2023).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено в реєстрації права власності, так як рішенням Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1343/22 від 23.11.2022 проведено поділ спільного сумісного майна подружжя будинковолодіння по АДРЕСА_1 з виділенням в натурі у власність визначену частку зі спільного сумісного майна подружжя. Додатковим рішення від 20.02.2023 визначено, що розмір виділеної в натурі у власність позивача частки будинковолодіння становить 65,49% .

Зазначає, що з метою проведення державної реєстрації права власності на майно звернулася до Державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради, рішенням якого №68503188 від 19.07.2023 відмовлено в проведенні реєстраційних дій і зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом.

Позивач вважає таке рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.20).

У відзивах на позовну заяву від 29.01.2024 (а.с.23-30) представник відповідача проти позову заперечила. В обґрунтування своєї позиції вказала, що для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 14.07.2023 подала заяву до «Центру надання адміністративних послуг» Любомльської міської ради про державну реєстрацію права власності на 65,49% частки у праві власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1343/22 від 23.11.2022 (в редакції додаткового рішення від 20.02.2023). До заяви позивачем було долучено: технічний паспорт, реєстраційний номер 2606-4153-9607-9346, рішення Любомльського районного суду у справі №163/1343/22 від 23.11.2022, додаткове рішення Любомльського районного суду у справі №163/1343/22 від 20.02.2023.

За результатами розгляду заяви встановлено, що подані документи не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в наданому рішенні визначаються частки в процентному відношенні, а не в простих правильних дробах і при цьому даним рішенням лише визначається розмір виділеної в натурі у власність частки будинковолодіння ОСОБА_1 , проте не визначено, що ОСОБА_1 є власником 65,49% спільного сумісного майна подружжя.

Наголошує, що державний реєстратор технічно не може виконати рішення Любомльського районного суду Волинської області.

Вважає, що оскаржуване рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того вказує, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, а втручання органів влади у діяльність реєстратора забороняється та тягне за собою, визначену законом, відповідальність. Таким чином, вважає, що суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію у зв`язку з тим, що не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені та всі етапи їх перевірки завершені.

Враховуючи вищезазначені обставини просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 23.11.2023 Любомльський районний суд Волинської області прийнято рішення у справі №163/1343/22, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю. Зобов`язано провести поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - будинковолодіння по АДРЕСА_1 - згідно з виготовленим 17.06.2015 технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна та схемою № 3 висновку експерта №05/10/з, складеного 18.08.2022 судовим експертом таким чином: виділити в натурі у власність ОСОБА_1 : коридор літ.1-1 пл. 10,1 кв.м.; коридор літ. 1-2 пл. 9,0 кв.м.; кухня літ. 1-3 пл. 17,5 кв.м.; житлова кімната літ.1-7 пл. 17,8 кв. м.; житлова кімната літ. 1-8 пл. 11,1кв.м санвузол літ. 1-9 пл. 6,9 кв.м.; паливна літ. 1-10 пл. 6,3 кв.м.; господарську будівлю Б-1, площа основи 25,1 кв.м.; господарську будівлю В-1, площа основи 33 кв.м.; вбиральню Г, площа основи 1 кв.м.; 1/2 частину огорожі № 1; 1/2 частину воріт № 2; 1/2 частину фіртки № 3. Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 : кладова літ. 1-4 пл. 11,8 кв.м; житлова кімната літ. 1-5 пл. 14,4 кв.м.; житлова кімната літ. 1-6 пл. 27,4 кв.м.; 1/2 частину огорожі № 1; 1/2 частину воріт № 2; 1/2 частину фіртки № 3; будівельні матеріали, що включають зведення (відтворення) зблокованої будівлі: приміщення літньої кухні, гаражу та підсобних приміщень, площею забудови 87,76 кв.м. Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, кадастровий номер: 0723384700:01:002:0238. Виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, кадастровий номер: 0723384700:01:002:0238. Вказане рішення суду набрало законної сили 26.12.2022 (а.с.7-9).

Додатковим рішення Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1343/22 від 20.02.2023 заяву представника ОСОБА_1 задоволено, визначено що розмір виділеної в натурі у власність ОСОБА_1 частки будинковолодіння становить 65,49 %. Визначено, що розмір виділеної в натурі у власність ОСОБА_2 частки будинковолодіння становить 34,51 %. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.03.2023 (а.с.10-11).

ОСОБА_1 14.07.2023 подано заяву до «Центру надання адміністративних послуг» Любомльської міської ради про державну реєстрацію права власності на 64,49% частки у праві власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі вищезазначених рішень Любомльського районного суду Волинської області.

Рішенням №68503188 від 19.07.2023 про відмову в проведенні реєстраційних дій ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстрації права власності на 65,49% частки у праві власності на будинковолодіння у зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зазначив, що відповідно до пункту другого статті 372 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. При поділі майна право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою в дробах, але не в процентах, як це зазначено в рішенні Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1343/22 від 20.02.2023.

Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007. Відповідно до пункту 3.2. якої право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2, 1/3, 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

Крім того зазначено, що ДРРПНМ налаштований на реєстрацію нерухомого майна тільки в частках (а.с.17).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (надалі - Закон № 1952-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV підлягає, зокрема, право власності.

Частиною 1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11 Закону № 1952-IV).

Статтею 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно статті 31-1 Закону № 1952-IV реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

При цьому, згідно прикінцевих положень Закону України від 06.10.2016 № 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості; 16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням; 20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Так, після набрання законної сили додатковим рішенням Любомльського районного суду у справі №163/1343/22 від 20.02.2023, яким за ОСОБА_1 визначено розмір виділеної в натурі у власність частки будинковолодіння, що становить 65,49% за адресою: АДРЕСА_1 , позивач 14.07.2023 звернулася до державного реєстратора із заявою для проведення державної реєстрації права власності на вказану частку будинковолодіння.

Проте, рішенням відповідача №68503188 від 19.07.2023 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 , а саме права власності на 65,49% частки у праві власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а саме: відповідно до пункту другого статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. При поділі майна право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою в дробах, але не в процентах, як це зазначено в рішенні Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1343/22 від 20.02.2023.

Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007. Відповідно до пункту 3.2. якої право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2, 1/3, 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

Крім того зазначено, що ДРРПНМ налаштований на реєстрацію нерухомого майна тільки в частках.

Як встановлено рішенням Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1343/22 від 23.11.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.10.2009 уклали шлюб. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/670/22 від 12.07.2022 шлюб було розірвано. Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 була передано у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Радехів Любомльського району, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 31.12.2010. Судовим рішенням виділено в натурі у власність ОСОБА_1 : коридор літ.1-1 пл. 10,1 кв.м.; коридор літ. 1-2 пл. 9,0 кв.м.; кухня літ. 1-3 пл. 17,5 кв.м.; житлова кімната літ.1-7 пл. 17,8 кв. м.; житлова кімната літ. 1-8 пл. 11,1кв.м санвузол літ. 1-9 пл. 6,9 кв.м.; паливна літ. 1-10 пл. 6,3 кв.м.; господарську будівлю Б-1, площа основи 25,1 кв.м.; господарську будівлю В-1, площа основи 33 кв.м.; вбиральню Г, площа основи 1 кв.м.; 1/2 частину огорожі № 1; 1/2 частину воріт № 2; 1/2 частину фіртки № 3. Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 : кладова літ. 1-4 пл. 11,8 кв.м; житлова кімната літ. 1-5 пл. 14,4 кв.м.; житлова кімната літ. 1-6 пл. 27,4 кв.м.; 1/2 частину огорожі № 1; 1/2 частину воріт № 2; 1/2 частину фіртки № 3; будівельні матеріали, що включають зведення (відтворення) зблокованої будівлі: приміщення літньої кухні, гаражу та підсобних приміщень, площею забудови 87,76 кв.м. Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, кадастровий номер: 0723384700:01:002:0238. Виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га, кадастровий номер: 0723384700:01:002:0238. Вказане рішення суду набрало законної сили 26.12.2022.

Додатковим рішення Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1343/22 від 20.02.2023 заяву представника ОСОБА_1 задоволено, визначено що розмір виділеної в натурі у власність ОСОБА_1 частки будинковолодіння становить 65,49 %. Визначено, що розмір виділеної в натурі у власність ОСОБА_2 частки будинковолодіння становить 34,51 %. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.03.2023.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, Любомльський районний суд Волинської області прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та визнати за ОСОБА_1 розмір виділеної в натурі у власність частки будинковолодіння, що становить 65,49% за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктів 40, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

3) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, що отримані державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідач у рішенні №68503188 від 19.07.2023, мотивуючи свою відмову не посилається на відсутність тих чи інших документів, які позивач долучила до своєї заяви від 14.07.2023 про реєстрацію права власності частки у праві власності на будинковолодіння. Водночас вказує на те, що майно виділене в натурі повинно визначатися часткою, яка виражається у простих звичайних дробах, а не у десяткових дробах, як це зазначено у додатковому рішенні Любомльського районного суду у справі №163/1343/22 від 20.02.2023, яке набрало законної сили 23.03.2023. Оскільки вказане рішення набрало законної сили у встановленому порядку, суд зазначає, що такий документ є належним та відповідає вимогам встановленим законом, а посилання державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_3 на те, що суд вирішив визначити розмір виділеної в натурі у власність частки у будинковолодінні у десяткових дробах, а не у звичайних є неправомірним та необґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд звертає увагу сторін, що за наслідками розгляду цієї адміністративної справи він не надає оцінку всім доказам наявним в ній, а лише тільки тим доказам, які безпосередньо стосуються позивача .

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З аналізу норм права та матеріалів справи суд доходить висновку, що позивачем надано відповідачу весь пакет документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно при тому, що дана обставина ні у прийнятому рішенні ні у відзиві відповідачем не спростована, а отже у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій за ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем всупереч норм Закону №1952-IV та Порядку №1127, оскільки позивачем було подано всі визначені нормативно-правовими актами документи необхідні для проведення державної реєстрації права власності на 65,49% частки у праві власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а отже рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 68503188 від 19.07.2023, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття.

За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, в той же час порушення прав позивача знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відтак, взаємопов`язані позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Любомльської міської ради судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1 073,60 грн., що підтверджуються квитанцією від 31.08.2023, оскільки державним реєстратором Відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради Голядинець Н.В. було винесено спірне рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №68503188 від 19.07.2023, прийняте Державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради.

Зобов`язати Державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради ОСОБА_3 здійснити державну реєстрацію права власності на 65,49% частки у праві власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення Любомльського районного суду у справі №163/1343/22 від 23.11.2022 (в редакції додаткового рішення Любомльського районного суду від 20.03.2023).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Любомльської міської ради судові витрати у сумі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради (44301, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вулиця Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 42558874).

Суддя А.Я. Ксензюк