Окрема думка

від 10.04.2024 по справі 948/1065/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/1065/22 Номер провадження 22-ц/814/1028/24Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

ОКРЕМА ДУМКА

10 квітня 2024 року м. Полтава

У порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 ЦПК України, я головуючий суддя (суддя доповідач) Дорош А.І. висловлюю окрему думку й прошу її додати до постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду від 10.04.2024 року у справі №948/1065/22 (провадження №22-ц/814/1028/24) запозовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпраці в Харківській області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Я не згодна з судовим рішенням колегії суддів апеляційного суду у даній справі, з наступних підстав.

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання протиправним та скасування наказу Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №404-к від 05.09.2022 в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України; - поновлення ОСОБА_1 на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги в КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; - стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2022 року по дату ухвалення рішення у даній справі; - стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №404-к від 05.09.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 06 вересня 2022 року.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2022р. по 28.09.2023р. у розмірі 223 728,84 грн., з якої необхідно утримати податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави судовий збір в розмірі 4 385,08 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі піддано негайному виконанню.

Рішення, в частині виплати заробітної плати, підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць, в розмірі 17 705,16 грн., з якої необхідно утримати податки та інші обов`язкові платежі.

Додатковим рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року заяву адвоката Лебедєва Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.10.2013 року ОСОБА_1 був прийнятий по переводу з КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги на 1,0 посаду фельдшера швидкої та невідкладної медичної допомоги (диспетчера з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам), що підтверджується витягом з наказу «Про прийом на роботу» №175-к від 01.10.2013 року та записом у трудовій книжці, серія НОМЕР_1 , від 09.03.1984 року (т.1 а.с. 18,42).

Згідно витягу з наказу «Про прийом та звільнення» №404-к від 05.09.2022 року ОСОБА_1 звільнений з посади фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги 05.09.2022 року за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст.40КЗпП України (т.1 а.с. 59).

Вказаний запис внесено в трудову книжку на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с.19).

Рапортом головного фельдшера КНП ХОР «ЦЕМД та МК» ФедороваЛ.О. від 05.09.2022 року доведено до відома директора вказаної установи про те, що при перевірці роботи відділень було встановлено, що у період з 01.09.2022 року по 05.09.2022 року, в тому числі, ОСОБА_1 фельдшер з МНС, не виходить на роботу у відділення КНП ХОР «ЦЕМД та МК» без поважних причин, а тому просив звільнити вказаного працівника з займаної посади (т.1 а.с. 60).

Відповідно до копії акту від 05.09.2022 року, складеного працівниками відділу кадрів КНП ХОР «ЦЕМД та МК», 05.09.2022 року у приміщенні відділу кадрів на гучному зв`язку вони намагалися додзвонитися до ОСОБА_1 з приводу пояснення причин відсутності його на роботі, даний телефон, який ОСОБА_1 залишив для зв`язку, знаходився поза зоною досяжності (т.1 а.с. 44).

Відповідно до листа інспектора відділу кадрів №300/03к від 05.09.2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що він звільнений з роботи з 05.09.2022 року у зв`язку з відсутністю на роботі за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст.40КЗпП України та роз`яснено йому про необхідність звернутися до відділу кадрів для отримання трудової книжки (т.1 а.с. 61).

З копії витягу з книги обліку №2 руху трудових книжок і вкладишів до них вбачається, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку 05.09.2022 року (т.1 а.с. 65).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення позивача до суду не був пропущений, оскільки п.1 Прикінцевих положеньКЗпП є безумовним та не пов`язує необхідність поновлення строку з будь-якими поважними причинами. Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем оголошувався простій, таких доказів не надано і позивачем, а відтак суд визнав доводи позивача в цій частині безпідставними. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та підтвердження факту порушення ним трудової дисципліни. Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки смт. Великий Бурлук, де знаходилося робоче місце позивача, з 24.02.2022р. по 10.09.2022р. перебувало в окупації, а тому відсутність позивача на робочому місці та, як наслідок, звільнення за прогул у період з 01.09.2022 року по 05.09.2022 року не підтверджене належними та допустимими доказами, той факт, що позивач здійснював колабораційну діяльність, що могло бути підставою для його звільнення, не підтверджене відповідним обвинувальним вироком суду або, принаймні, фактом звернення до правоохоронних органів, а відтак, суд дійшов висновку, що позивач був звільнений з роботи незаконно, а тому наказ про його звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Залишаючи рішення Машівського районногосуду Полтавської області від28 вересня 2023року без змін, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дав належну оцінку показанням допитаних свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у сукупності з іншим доказами, що подані у справі, і з посиланням на ст. 111-1 КК України дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту колабораціонізму, як і факту роботи позивачки на підприємстві окупантів. Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання роботодавцем, визначеної ст. 149 КЗпП України, процедури звільнення позивачки ОСОБА_4 , зокрема, не забезпечення можливостей для отриманням від останньої як порушника трудової дисципліни письмових пояснень, в тому числі, із зазначенням нею поважності причин відсутності на робочому місці.

Я не погоджуюся з висновком апеляційного суду про залишення рішення суду першої інстанції без змін та з мотивами, на підставі яких апеляційний суд прийшов до такого висновку.

Згідно витягу з наказу «Про прийом та звільнення» №404-к від 05.09.2022 року ОСОБА_1 звільнений з посади фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги 05.09.2022 року за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Підстава: рапорт головного фельдшера (т.1 а.с. 59).

З рапорту головного фельдшера ОСОБА_5 від 05.09.2022 року вбачається, що перевіряючи роботу відділень Е(Н)МД КНП ХОР «ЦЕМД та МК», було встановлено, що в період з 01.09.2022 року по 05.09.2022 року наступні працівники Великобурлуцького відділення Е(Н)МД КНП ХОР «ЦЕМД та МК», в тому числі, ОСОБА_1 - фельдшер з МНС, не виходить на роботу у відділення КНП ХОР «ЦЕМД та МК» без поважних причин, просив звільнити вказаного працівника із займаної посади (т.1 а.с. 60).

Згідно п.3ч.1ст.40КЗпП Українитрудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже, підставою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є вчинення саме прогулу у період часу з 01.09.2022 року по 05.09.2022 року, а не злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України.

Вважаю, що факт вчинення прогулу ОСОБА_1 доводиться вище вказаним рапортом головного фельдшера ОСОБА_5 (т.1 а.с. 60), а також актом комісії від 05.09.2022 року у складі ст. інспектора відділу кадрів Бондаренко І.В. та інспекторів відділу кадрів Дергалутської О.О., ОСОБА_6 про те, що 05.092022 року у приміщенні відділу кадрів на гучному зв`язку вказані особи намагалися додзвонитися до ОСОБА_1 з приводу пояснення причин його відсутності на роботі, телефон ( НОМЕР_2 ), який він залишив для зв`язку, знаходився «поза зоною досяжності» (т.1 а.с. 44).

З 24лютого до 10вересня 2022 року селище Великий Бурлук було тимчасово окуповано російськими загарбниками під час повномасштабного вторгнення в Україну.

Як вбачається з відзиву Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на позовну заяву ОСОБА_4 , за весь період з початку війни 24.02.2022 року підприємство відповідача не зупиняло свою роботу, усі відділення, навіть під час тимчасової окупації, функціонували та працівники отримували заробітну плату за роботу.

Також у відзиві відповідач вказує на те, що з 01.09.2022 року ОСОБА_1 перебуваючи на тимчасово окупованій території, розпочав роботу на підприємстві, так званій «швидкій допомозі» держави агресора. Починаючи з 01.09.2022 року, ОСОБА_1 погодившись на роботу на вказаному підприємстві, фактично відмовився та перестав виконувати функції фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлицького відділення Е(Н)МД КНП ХОР «ЦЕМД та МК». Усі працівники, які 01.09.2022 року не перейшли на роботу до підприємства країни агресора, продовжували працювати у Великобурлицькому відділенні Е(Н)МД КНП ХОР «ЦЕМД та МК» (т.1 а.с. 35-39).

Отже, доводи позову ОСОБА_1 про те, що на початку вересня 2022 року йому було повідомлено, що трудовий договір, укладений з ним, є зупиненим на час окупації територій, не відповідають дійсності, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами (наказами відповідача про зупинення роботи тощо).

У мотивувальній частині рішення суду вказано, що матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем оголошувався простій, таких доказів не надано і позивачем, а відтак суд визнав доводи позивача в цій частині безпідставними.

Факт нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 відповідачем у період з березня 2022 року по серпень 2022 року (включно) підтверджується наданими відповідачем розрахунковими листками по нарахуванню заробітної плати, на підставі яких судом першої інстанції при ухваленні рішення проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за час вимушеного прогулу, які є належними та допустимими доказами (т.1 а.с. 151), які визнаються стороною позивача та спростовують доводи сторони позивача про те, що відповідач зупиняв свою роботу та не виплачував заробітну плату у період тимчасової окупації території.

Згідно відомості нарахування коштів №72 від 06.09.2022 року (остаточний розрахунок при звільненні) за вересень 2022 року, ОСОБА_1 нарахована при звільненні компенсація за невикористані відпустки всього у розмірі 23090,36 грн., яка надійшла на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «УкрСибБанк» 06.09.2022 року (т.1 а.с. 52).

05.09.2022 року відповідач на ім`я ОСОБА_1 підготував лист за №300/03к, в якому повідомляв його про те, що ОСОБА_1 звільнений з роботи 05.09.2022 року у зв`язку з відсутністю на роботі за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст. 40 КЗпП України, вказав про необхідність ОСОБА_1 звернутися до відділу кадрів за трудовою книжкою (т.1 а.с. 61).

Згідно акту від 05.09.2022 року комісії у складі ст. інспектора відділу кадрів ОСОБА_7 та інспекторів відділу кадрів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , 05.09.2022 року на пошті відмовилися прийняти рекомендовані листи, в тому числі, на і адресу ОСОБА_1 , оскільки адресати перебувають на тимчасово окупованій території. Кореспонденцію було відправлено простим листом з адреси головного поштамту у м. Харкові за адресою: майдан Привокзальний, 2 (т.1 а.с. 63).

На виконання ухвали суду першої інстанції відповідач надав ксерокопію конверту на ім`я одержувача ОСОБА_1 від відправника Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», який міститься на а.с. 62 т.1.

Таким чином, виходячи з вище вказаних фактичних обставин справи, вбачається, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем до 05.09.2022 року, та перебуваючи на тимчасово окупованій території, повинен був усвідомлювати те, що дійсно перебуває у трудових відносинах з відповідачем, на нього поширюються норми КЗпП України і у разі виникнення з ним будь-яких непередбачуваних обставин у зв`язку з окупацією, він повинен повідомляти роботодавця про причини неявки на роботу тощо. Для цього у відділі кадрів працівники залишили свої номери телефонів для зв`язку з ними.

Вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 прогулу у період до 05.09.2022 року є доведеним і позивач сам не заперечує факт не з`явлення на роботу. Як вбачається зі змісту його позову, в якому він вказав на те, що «з 24 лютого 2022 року до вересня 2022 року працівниками Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, в тому числі й позивачем, надавалася медична допомога громадянам України, жителям окупованої території. На початку вересня 2022 року позивачу було повідомлено, що трудовий договір є призупиненим на час окупації території та неможливості Великобурлуцьким відділенням екстреної (невідкладної) медичної допомоги належно виконувати свої обов`язки. Пізніше у вересні 2022 року позивач з`явився до Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, але отримав відповідь, що трудовий договір є зупиненим та більшість працівників можуть не виконувати покладені на них обов`язки. Від роботодавця в телефонному режимі було повідомлено, що позивачу слід очікувати повідомлення про відновлення трудового договору та продовження трудових відносин, аргументовано таке змінами у законодавстві України. Позивач повірив роботодавцю та очікував на звільнення території від російських окупантів та вирішення питання про подальші трудові відносини з КНП ХОР «ЦЕМД та МК» (т.1 а.с. 3).

По справі судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не оголошувався простій, позивач не повідомлявся відповідачем про зупинення роботи відповідача. Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і повинен був з`являтися на роботу для виконання покладених на нього обов`язків, а у разі неможливості з`явитися на роботу з огляду на тимчасову окупації території повинен був повідомляти відповідача про це.

Вважаю, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору при вирішенні позову, яким є поновлення на роботі позивача, звільненого за прогули, а суд першої інстанції вдався до аналізу дій позивача щодо вчинення чи невчинення кримінального правопорушення за ст. 111-1 КК України та дій, пов`язаних з колабораціонізмом та з фактом роботи позивача на підприємстві окупантів. Норми КЗпП України не передбачають підстав звільнення працівника з роботи за фактом колабораціонізму. У даному випадку позивач звільнений з роботи за прогули, тому саме в цій частині підлягали з`ясуванню фактичні обставини справи. Саме факт вчинення позивачем прогулу є підставою його звільнення з роботи. Факт вчинення ОСОБА_1 прогулу 05.09.2022 року є доведеним, а звільнення з роботи є законним та таким, що відповідає вимогам КЗпП України. Відповідач, з огляду на обставини тимчасової окупації території селища Великий Бурлук у період часу 24лютого до 10вересня 2022 року, забезпечив належні та достовірні докази вчинення позивачем прогулу.

З урахуванням тих фактичних обставин, в яких опинилися сторони спору під час тимчасової окупації території, кожна із сторін повинна була свідомо діяти в межах своїх трудових та адміністративних обов`язків та передбачати наслідки вчинення або невчинення відповідних дій. Відповідач, перебуваючи в умовах тимчасової окупації території, як міг, так і забезпечив докази вчинення прогулу позивачем.

Виходячи з принципів законності, легітимності та пропорційності, вважаю, що позов не доведений, не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, а також підлягає скасуванню додаткове рішення суду як похідне від основного, яким вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу.

Із додатково наданих відповідачем документів вбачається, що на виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області від 28.09.2023 року у справі №948/1065/22, наказом від 02.10.2023 року №640-к Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» скасовано наказ від 05.09.2022 року №404-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 з 06.09,2022 року на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлицького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги; виплатити Пасинку середній заробіток за один місяць у розмірі 17705,16 грн.

09.10.2023 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з 09.10.2023 року за власним бажанням, з яким був ознайомлений 09.10.2023 року.

Суддя Полтавського апеляційного суду А. І. Дорош