Ухвала

від 10.04.2024 по справі 320/13187/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 квітня 2024 року м. Київ №320/13187/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б.,

розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовомОСОБА_1 доМіністерства юстиції Українипровизнання протиправним наказуТретя особа:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Уайт Хаус»;

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, у якому просив суд:

- зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 16 листопада 2021 року №4113/5 «Про задоволення скарги» до набрання законної сили судовим рішенням;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 листопада 2021 року №4113/5 «Про задоволення скарги».

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення перешкоджає позивачу, як законному власнику нежитлового приміщення №1, розпоряджатися своїм майном, за набуття якого, сплачено грошові кошти законному власнику ПП «Рідекс».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2024 року для розгляду справи №320/13187/24 визначено суддю Діску А.Б.

В той же час, матеріали адміністративної справи №320/13187/24 передано судді лише 08 квітня 2024 року, що підтверджується актом від 08 квітня 2024 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».

Крім того, у постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17 у від 19 червня 2019 року у справі №802/385/18-а, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи, а не позивача.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 16 листопада 2021 року №4113/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення від 01.07.2021 №59052213, прийняте державним реєстратором Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Зайцевим Ігорем Петровичем.

При цьому зі змісту позовних вимог та з огляду на фактичні обставини справи, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених майнових прав позивача і не пов`язане із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного-процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Зі змісту позовних вимог та наведених на їх обґрунтування доводів вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, відповідачем права власності на приміщення, яке з огляду на суб`єктний склад сторін у справі підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Київського окружного адміністративного суду,-

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя Діска А.Б.