Рішення

від 11.04.2024 по справі 320/2726/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року № 320/2726/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ради адвокатів Житомирської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІІ-002/2021 від 01.12.2021, яким було задоволено скаргу Голови Ради адвокатів Житомирської області ОСОБА_2 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІ-013/2021 від 30.06.2021, яким було задоволено скаргу Голови Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_3 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 ;

стягнути на користь позивача за рахунок Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 100 000,00грн. моральної шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

Протокольною ухвалою від 22.05.2023 до участі у справі залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України.

На обґрунтування позовних вимог, заявлених до ВКДКА, позивач зазначив, що оспорювані рішення ВКДКА прийнято за результатами розгляду скарг особи, права якої жодним чином не порушено, оскільки рішення про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії та стосуються виключно прав та інтересів особи, щодо якої вони були прийняті.

Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Головою Ради адвокатів Житомирської області до суду подані письмові пояснення, відповідно до яких адміністративний позов просить залишити без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Треті особи - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області та Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України жодних пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надали.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Протоколу №26 засідання кваліфікаційної палати КДКА Житомирської області від 03.10.2019 ОСОБА_1 визнано таким, що успішно склав письмовий кваліфікаційний іспит для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 «Про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту» за результатами протоколів засідання кваліфікаційної палати №24 від 20.09.2019, №26 від 03.10.2019 та №27 від 11.10.2019 ОСОБА_1 - ЖТ№000515 вирішено видати свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Радою адвокатів Житомирської області 25.11.2019 прийнято рішення №30/3, яким відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування в зв`язку з відсутністю у нього стажу роботи помічником адвоката не менше одного року за останні два роки на день звернення із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог частини 5 статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пункту 12.1 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №80 від 01.06.2018 р. (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) та пункту 8.4 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 109 від 25.07.2018 року (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №240/2620/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020, визнано незаконним та скасовано Рішення органу адвокатського самоврядування Ради адвокатів Житомирської області №30/3 від 25.11.2019 року у частині, що стосується прийняття відповідного рішення стосовно ОСОБА_1 , та зобов`язано Раду адвокатів Житомирської області повторно розглянути заяву про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування з урахуванням висновків суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №240/291/21 визнано незаконним та скасовано Рішення органу адвокатського самоврядування Ради адвокатів Житомирської області №42 від 01.12.2020, у частині, що стосується прийняття відповідного рішення стосовно ОСОБА_1 та зобов`язано Раду адвокатів Житомирської області повторно розглянути заяву про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 рішення Житомирського окружного адміністративного суду 01.07.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Абзац третій резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року викладено в наступній редакції:

"Зобов`язати Раду адвокатів Житомирської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування". В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року залишено без змін.

Радою адвокатів Житомирської області 06.12.2021 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1.

У той же час за результатами розгляду скарги Голови Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_3 на рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 30.06.2021 прийнято рішення №VІ-013/2021, яким скаргу задоволено та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 .

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.12.2021 №ХІІ-002/2021 за результатами розгляду скарги Голови Ради адвокатів Житомирської області ОСОБА_2 на рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту в частині, що стосується ОСОБА_1 , скаргу задоволено та скасовано рішення №14/1/1 від 22.10.2019 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, є Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 5076-VI кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом.

У силу частини другої статті 9 № 5076-VI кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України. Рада адвокатів України може встановити плату за складення кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення.

Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 9 Закону № 5076-VI особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.

Зразок свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту затверджується Радою адвокатів України.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через шість місяців. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через один рік.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів (частина п`ята статті 9 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частин першої та сьомої статті 10 Закону № 5076-VI стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.

Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

Частиною першою статті 11 Закону № 5076-VI передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (частина перша статті 12 Закону № 5076-VI).

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України (частина перша статті 46 Закону № 5076-VI).

За змістом частин першої та третьої статті 50 Закону № 5076-VI Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.

Згідно з пунктами 1-3 частини п`ятої статті 50 Закону № 5076-VI до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, зокрема: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до ВКДКА або до суду (частина восьма статті 50 Закону № 5076-VI).

За змістом частин першої, четвертої, п`ятої статті 52 Закону № 5076-VI ВКДКА є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

ВКДКА: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

ВКДКА за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Рішення ВКДКА може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття (частина сьома статті 52 Закону № 5076-VI).

Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури затверджено 09.06.2017 рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України 2017 року.

Відповідно до пункту 3.9 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 04-05.07.2014 №78, ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги, що відповідає вимогам, які визначені у Положенні про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженому рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014, витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.

Згідно із пунктом 3.29 Регламенту порушення строку на оскарження рішення КДКА без поважних причин є підставою для відхилення скарги, про що зазначається в рішенні ВКДКА про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін.

Відповідно до пункту 3.30 Регламенту строк на оскарження рішення КДКА, який встановлений статтею 50 Закону №5076-VI, може бути поновлено за рішенням ВКДКА згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску, про що зазначається в протоколі засідання ВКДКА.

Згідно пункту 3.36 Регламенту рішення, постанови ВКДКА викладаються письмово з наведенням мотивів їх прийняття і підписуються головуючим на засіданні ВКДКА та секретарем засідання ВКДКА.

Відповідно до статті 1 Положення № 120, це положення розроблено відповідно до Закону №5076-VI, Закону України "Про звернення громадян", Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Згідно статті 12 Положення № 120 дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Стаття 14 Положення № 120 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає вимоги до скарги.

Згідно із статтею 15 Положення № 120, заява (скарга), оформлена без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження.

Стала практика Європейського Суду з прав людини сформулювала підхід, відповідно до якого нормативні положення слід тлумачити саме у такий спосіб, який забезпечував би максимально ефективний захист прав людини. Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, національний суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі "Скордіно проти Італії").

У постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але і принципи та цінності; суд повинен, у першу чергу, захищати конституційні права та свободи особи, при виникненні ситуації, за якої потрібно вибирати пріоритет: вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод, варто робити вибір на користь останнього, враховуючи також дотримання балансу суспільних та приватних інтересів.

Фактично йдеться про розширювальне тлумачення прав особи та водночас обмежувальне тлумачення прав - можливостей дій держави. Норми, що визначають правовий статус держави, її органів та посадових осіб (така теза випливає зі спеціально-дозволенного типу правового регулювання діяльності державних органів, закріпленого у статті 19 Конституції України) потрібно тлумачити буквально (а то й звужено).

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Разом з тим, частиною восьмою статті 50 Закону №5076-VI передбачено альтернативні можливості оскарження рішень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: або до ВКДКА, або до суду. Можливості захисту прав і у ВКДКА, і в суді мають бути ідентичними.

Зазначеним положенням законодавчо надано ВКДКА статус квазісудового органу, і внаслідок цього статусу ВКДКА зобов`язана дотримуватись принципів, закріплених статтею 6 Конвенції.

Такий обов`язок закріплено й у Регламенті, відповідно до пункту 3.16 якого розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється згідно з вимогами положень Конвенції.

Отже, принципи, які застосовуються судом при оскарженні індивідуальних актів, повинні застосовуватись і ВКДКА.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт дев`ятнадцять частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Протоколу №26 засідання кваліфікаційної палати КДКА Житомирської області від 03.10.2019 ОСОБА_1 визнано таким, що успішно склав письмовий кваліфікаційний іспит для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 «Про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту» за результатами протоколів засідання кваліфікаційної палати №24 від 20.09.2019, №26 від 03.10.2019 та №27 від 11.10.2019 ОСОБА_1 - ЖТ№000515 вирішено видати свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Радою адвокатів Житомирської області 25.11.2019 прийнято рішення №30/3, яким відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування в зв`язку з відсутністю у нього стажу роботи помічником адвоката не менше одного року за останні два роки на день звернення із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог частини 5 статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пункту 12.1 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №80 від 01.06.2018 р. (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) та пункту 8.4 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 109 від 25.07.2018 року (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №240/2620/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 визнано незаконним та скасовано Рішення органу адвокатського самоврядування Ради адвокатів Житомирської області №30/3 від 25.11.2019 року, у частині, що стосується прийняття відповідного рішення стосовно ОСОБА_1 та зобов`язано Раду адвокатів Житомирської області повторно розглянути заяву про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №240/291/21 визнано незаконним та скасовано Рішення органу адвокатського самоврядування Ради адвокатів Житомирської області №42 від 01.12.2020, у частині, що стосується прийняття відповідного рішення стосовно ОСОБА_1 та зобов`язано Раду адвокатів Житомирської області повторно розглянути заяву про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 рішення Житомирського окружного адміністративного суду 01.07.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Абзац третій резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року викладено в наступній редакції:

"Зобов`язати Раду адвокатів Житомирської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката без проходження стажування". В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року залишено без змін.

Радою адвокатів Житомирської області 06.12.2021 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1.

У той же час, за результатами розгляду скарги Голови Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_3 на рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 , Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 30.06.2021 прийнято рішення №VІ-013/2021, яким скаргу Голови Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_3 задоволено та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 .

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.12.2021 №ХІІ-002/2021 за результатами розгляду скарги Голови Ради адвокатів Житомирської області ОСОБА_2 на рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту в частині, що стосується ОСОБА_1 , скаргу задоволено та скасовано рішення №14/1/1 від 22.10.2019 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що у розрізі встановлених обставин справи №600/6322/21-а Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2022 року висловив правову позицію з приводу застосування частини восьмої статті 50 Закону №5076-VI, яка полягає у тому, що приписи цієї правової норми не надають право кожному оскаржити будь-яке рішення КДКА до ВКДКА або до суду, а визначають загальний порядок і строк оскарження рішень КДКА у випадках, прямо передбачених відповідними статтями цього Закону, що регулюють порядок вирішення питань, віднесених до повноважень КДКА.

Проаналізувавши положення частини восьмої статті 50 і частини сьомою статті 52 Закону №5076-VI у системному зв`язку із положеннями статей 8 і 9 цього Закону, Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що відповідно до приписів статей 8 і 9 Закону №5076-VI у процедурі допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту та визначення рівня її фахової підготовленості до ВКДКА або до суду можуть бути оскаржені рішення КДКА про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту та про відмову у видачі їй свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, тоді як оскарження рішень КДКА про допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу їй свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту цими нормами Закону не передбачено.

Поряд із цим Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що лише особа, якій відмовлено в допуску до складення кваліфікаційного іспиту або у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, вправі оскаржити відповідні рішення КДКА, що створюють для неї негативні наслідки. Натомість рішення КДКА про допуск до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту не порушують будь-чиїх прав або інтересів у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість їх оскарження і перегляду.

Таке правове регулювання зумовлене віднесенням рішень КДКА з питань допуску до складення кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту до індивідуальних актів, які стосуються прав та інтересів визначеної в цих рішеннях особи та дія яких вичерпується їх виконанням.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 8 грудня 2022 року у праві № 640/21192/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 140/7522/21, від 24 січня 2023 року у справі № 140/7517/21.

У розрізі обставин цієї справи суд також констатує, що за своєю природою рішення КДКА Житомирської області, як правильно зазначає позивач, є актами індивідуальної дії, які вичерпують свою дію їх виконанням. Цими актами оформлюються правовідносини у процедурі отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, учасниками яких є позивач як особа, яка виявила бажання стати адвокатом, та КДКА Житомирської області як суб`єкт, уповноважений приймати відповідні рішень щодо допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва про складення цими особами кваліфікаційного іспиту.

Тобто, рішення КДКА Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення позивачем письмового кваліфікаційного іспиту та від 22.10.2019 №14/1/1 про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту мають безпосередній вплив на ОСОБА_1 , щодо якого ці рішення прийнято. Водночас, голова Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України та Рада адвокатів Житомирської області не є учасниками указаних правовідносин, а їх законних прав, свобод чи інтересів ці рішення КДКА Житомирської області не порушують та не зачіпають.

Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі №9901/22/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 18 вересня 2019 року у справі №2040/6074/18, від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19 сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на оскарження акту індивідуальної дії надано особі, щодо якої його прийнято або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Оскільки голова Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України та Рада адвокатів Житомирської області не є учасниками (суб`єктами) правовідносин щодо отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, тому відповідні рішення КДКА Житомирській області від 03.10.2019 про успішне складення позивачем письмового кваліфікаційного іспиту та від 22.10.2019 №14/1/1 про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту не породжують для них права на захист, тобто права на їх оскарження до ВКДКА або до суду.

У контексті цієї справи суд також уважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ професія є складовою права на приватне життя. Зокрема, у пункті 165 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11) вказано, що: приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру" (див. рішення від 07.08.1996 у справі "С. проти Бельгії" (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Поняття "приватне життя", яке охороняє стаття 8 Конвенції в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі "Нємець проти Німеччини" (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А N 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. рішення у справах "Сідабрас та Джяутас проти Литви" (), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004, та "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, п. п. 22-25, від 28.05.2009).

Питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у рішенні ЄСПЛ від 28 травня 2009 року у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява №26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката, вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначив, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (пункт 33 рішення).

У пункті 34 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру.

У зв`язку з цим у пункті 35 наведеного рішення ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Оскільки відповідно до вимог і процедур, визначених Законом №5076-VI, позивач набув право на заняття адвокатською діяльністю, то він мав гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності. Отже оспорювані у цій справі рішення ВКДКА мають негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, в аспекті доступу до професії.

У світлі викладеного суд дійшов висновку, що, скасувавши рішення КДКА Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення позивачем письмового кваліфікаційного іспиту та від 22.10.2019 №14/1/1 про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, ВКДКА допустила непропорційне втручанням у право позивача на повагу до приватного життя, що захищено статтею 8 ЄКПЛ.

З урахуванням наведеного у сукупності суд погоджується із твердженнями позивача про те, що відповідач допустив реалізацію не передбаченого законодавством права на оскарження рішення про успішне складення позивачем письмового кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту суб`єктом, який не наділений правом на їх оскарження, тобто третьою особою, якої такі рішення не стосуються, та, поновивши строк на їх оскарження, відповідач допустив порушення принципу юридичної визначеності, оскільки відсутність умови належного здійснення їх розгляду і дотримання вказаного принципу приводила б до постійного збереження стану невизначеності у цих відносинах через можливість оскарження невизначеним колом осіб таких рішень внаслідок поновлення строків звернення на їх оскарження.

Враховуючи встановлені судом порушення відповідачем під час прийняття скарг на рішення КДКА Житомирської області та, як наслідок, безпідставне та необґрунтоване прийняття оскаржуваних рішень, що є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними та скасування, суд не вважає за доцільне досліджувати оскаржувані рішення по суті.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №640/20588/21.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІІ-002/2021 від 01.12.2021, яким задоволено скаргу Голови Ради адвокатів Житомирської області ОСОБА_2 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, в частині, що стосується ОСОБА_1 та рішення №VІ-013/2021 від 30.06.2021, яким задоволено скаргу Голови Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_3 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 , прийняті відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано та не з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІІ-002/2021 від 01.12.2021, яким було задоволено скаргу Голови Ради адвокатів Житомирської області ОСОБА_2 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, в частині, що стосується ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІ-013/2021 від 30.06.2021, яким було задоволено скаргу Голови Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_3 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача за рахунок Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 100 000,00грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування …".

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).

Проте, позивачем не зазначено, в чому саме виразились його моральні страждання, не доведено причинного зв`язку між стражданнями позивача та діями відповідача, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, не надано відповідних доказів.

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації за завдану моральну шкоду суд вважає, що мова йде про справедливе та розумне відшкодування, а не про покарання відповідача за його неправомірні дії, що не відповідає принципам та завданням Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, зі змісту наведених норми випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 року у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 року у справі № 9901/377/18.

Суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Проте, позивач не виконав свого обов`язку щодо доказування та не надав суду жодного доказу на підтвердження моральних страждань, а також не надав жодного обґрунтування щодо заявленого розміру моральної шкоди.

Оскільки під час розгляду справи позивачем не представлено належних доказів заподіяння йому неправомірними та винними діями відповідача шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач, звертаючись 02.01.2023 до суду з даним позовом, заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки про оскаржувані рішення він дізнався 28.12.2022 з отриманого запиту голови КДКА Житомирської області про отримання пояснень для розгляду подання.

Належних доказів своєчасного отримання позивачем оскаржуваних рішень відповідачем до суду не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскаржувані рішення направлялися на адресу позивача: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання від 19.10.2020 №1314, виданою відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_1 з 19.10.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження рішень ВКДКА від 30.06.2021 та від 01.12.2021 в межах строків, визначених ч. 1 ст. 42 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2147,20грн., що підтверджується квитанцією від 02.01.2023 №5779-8104-3762-5395 на суму 1 073,60грн. та від 02.01.2023 №2516-1867-2014-2687 на суму 1 073,60грн., зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2147,60грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ХІІ-002/2021 від 01.12.2021, яким задоволено скаргу Голови Ради адвокатів Житомирської області ОСОБА_2 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №14/1/1 від 22.10.2019 про прийняття рішення про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІ-013/2021 від 30.06.2021, яким задоволено скаргу Голови Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_3 та скасовано рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 03.10.2019 про успішне складення письмового кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп за рахунок Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.