Рішення

від 11.04.2024 по справі 500/814/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/814/24

11 квітня 2024 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація, в якому просить:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо не нарахування та виплати суддівської винагороди судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020,

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з врахуванням доплати за вислугу років з 01.01.2024 на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у відповідності до наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено що Указом Президента України "Про призначення суддів" №570/2013 від 18.10.2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області строком на 5 років. Повноваження на здійснення правосуддя припинилися 18.10.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який її було призначено. На сьогодні позивач обіймає посаду судді у зазначеному суді, але не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Згідно наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020, на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, даний наказ є чинним у судовому порядку не скасованим та не оспореним.

30.01.2024 на електронну адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов лист Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області адресований судді Мостецькій А. №3-240/24 від 30.01.2024 про призупинення нарахування та виплати доплати за вислугу років до посадового окладу судді ОСОБА_1 з 01.01.2024.

31.01.2024 виплата винагороди судді, була проведена в розмірі, що не відповідає розміру установленому Законом, а саме винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу у зв`язку з чим вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 14.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами прощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.02.2024 від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що відповідно до пункту 8.16 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2023 року, на підставі направлення від 28.09.2023 №236, виданого в. о. начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області Шкляр Г.Б., начальником відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади ОСОБА_2 , проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.

За результатами проведеної ревізії складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління від 28.12.2023 №131908-23/2, зі змісту якого слідує, що суддям, які не здійснювали правосуддя в зв`язку з припиненням повноважень судді із закінченням строку, на який його було призначено, продовжувалася виплата суддівської винагороди в розмірі посадового окладу судді із доплатами, що є порушенням частини 10 статті 135 Закону №1402-VIII. Загальна сума видатків на доплати вказаним суддям склала 1259432,22 грн (в т.ч. нарахування на оплату праці - 198639,88 грн) та як наслідок на зайві нарахування та виплати компенсацій за не використані відпустки та додаткової відпустки - 58170,99 грн, чим завдано державному бюджету збитків на загальну суму 1317603,21 гривень.

Територіальним управлінням були подані заперечення на вказаний акт, однак Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області складено висновок від 12.01.2024, яким вказані заперечення відхилено як такі, які не спростовують викладеного в акті ревізії.

19.01.2024 за вх. №03-489/24 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області надійшов лист Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 16.01.2024 №131908-14/202-2024 "Про усунення порушень законодавства" з вимогою (на підставі норм пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6, пункту 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550) забезпечити відшкодування на користь державного бюджету збитків на загальну суму 1317603,21 грн, заподіяних внаслідок нарахування та виплати доплат до посадових окладів суддям, які не здійснювали правосуддя, в тому числі з врахуванням норм статей 16, 22 Цивільного кодексу України, статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

У ревізованому періоді, в Тернопільському міськрайонному суді не здійснювала правосуддя у зв`язку із закінченням терміну, на який її було призначено на посаду судді - ОСОБА_1 (з 18.10.2018 по теперішній час).

На підставі наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29 жовтня 2020 року судді ОСОБА_1 нараховано доплату за вислугу років та, як наслідок, зайві нарахування та виплати додаткової відпустки і компенсації за не використані відпустки на суму 581148,37 грн, чим, згідно висновку аудиторів, завдано державному бюджету збитків.

На виконання вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, 26.01.2024 №03-223/24 Територіальне управління звернулось до голови Тернопільського міськрайонного суду з пропозицією вжиття відповідних заходів та надання розпорядчих документів Територіальному управлінню щодо виконання вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 16.01.2024 №131908-14/202-2024 "Про усунення порушень законодавства".

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

Указом Президента України "Про призначення суддів" №570/2013 від 18.10.2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області строком на 5 років.

Повноваження на здійснення правосуддя припинилися 18.10.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який позивача було призначено. На сьогодні позивач обіймає посаду судді у зазначеному суді, але не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Згідно наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020, на підставі частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Відповідно до пункту 8.16 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2023 року, на підставі направлення від 28.09.2023 №236, виданого в. о. начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ОСОБА_3 , начальником відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади ОСОБА_2 , проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.

В період з 02.10.2023 по 21.12.2023 в ревізії приймала участь заступник начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_4 (направлення від 02.10.2023 № 240, видане в.о. начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ОСОБА_3 ); в період з 10.10.2023 по 08.12.2023 - головний державний аудитор відділу контролю в галузі освіти, науки, спорту та інформації ОСОБА_5 (направлення від 09.10.2023 №246, видане начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ОСОБА_6 ); в період з 04.12.2023 по 08.12.2023 - головний державний фінансовий інспектор відділу контролю у сфері будівництва Кекіш Л.О. (направлення від 01.12.2023 №298, видане начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ОСОБА_6 ).

Ревізію проведено в період з 29.09.2023 по 21.12.2023 (із зупиненням на період з 03.10.2023 по 09.10.2021, з 23.10.2023 по 01.11.2023, з 08.11.2023 по 22.11.2023 та з 11.12.2023 по 18.12.2023) відповідно до питань Програми ревізії.

За результатами проведеної ревізії складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління від 28.12.2023 №131908-23/2.

Згідно висновків вказаного акта, в ході проведення ревізії, серед іншого встановлено, що суддям, які не здійснювали правосуддя в зв`язку з припиненням повноважень судді із закінченням строку, на який його було призначено, продовжувалася виплата суддівської винагороди в розмірі посадового окладу судді із доплатами, що є порушенням частини 10 статті 135 Закону №1402-VIII. Загальна сума видатків на доплати вказаним суддям склала 1259432,22 грн (в т.ч. нарахування на оплату праці - 198639,88 грн) та як наслідок на зайві нарахування та виплати компенсацій за не використані відпустки та додаткової відпустки - 58170,99 грн, чим завдано державному бюджету збитків на загальну суму 1317603,21 гривень.

Не погодившись із вказаними висновками, відповідач подав до Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області заперечення від 09.01.2024 №03-83/24, проте Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області складено висновок від 12.01.2024, яким відхилено вказані заперечення як такі, які не спростовують викладеного в акті ревізії.

Листом від 30.01.2024 №03-240/24 відповідач проінформував позивача про призупинення з 01.01.2024 нарахування та виплати доплати за вислугу років до посадового окладу судді.

Не погоджуючись із такими діями суб`єкта владних повноважень, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зміст статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Згідно пункту 17 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (Закон №1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

В пункті 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про судоустрій і статус суддів" (чинного до 01 січня 2020 року) видно, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про судоустрій і статус суддів" (чинного до 01 січня 2020 року) визначено що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

За змістом підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі - Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

Згідно частин 1-3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI, в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Частинами п`ятою, сьомою статті 133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини 10 статті 133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, зокрема, за якими суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Із змісту підпункту 3.4 Рішення Конституційного Суду України видно, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом №2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом №1402-VIII.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453-VI у редакції №192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Суд зазначає, що застосований законодавцем у положенні частини 10 статті 133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №192-VІІІ підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Рада суддів України у рішенні від 03 вересня 2021 року №35 наголосила, що будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. В контексті питання виплати доплат таким суддям, дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат у 2021 році свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування".

Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, була викладена і в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року №21.

Суд зазначає, що положення частини 10 статті 133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини 10 статті 135 Закону "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.

Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності законами №1401-VIII, №1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у даній категорії справи є з`ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до ч.5 ст.86 Закону №1402-VIII); закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої (обставини, з якою Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 пов`язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді.

Таким чином, від чіткої відповіді на питання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення спору.

Суд зазначає, що на сьогодні позивач обіймає посаду судді в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області, але не здійснює правосуддя з 18.10.2018, у зв`язку із закінченням строку повноважень (у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень на посаді судді).

Суд погоджується із доводами позивача про те, що вона не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від неї особисто та не обумовлені її поведінкою, а саме суддя знаходиться наразі в процедурі кваліфікаційного оцінювання призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 №8/зп-18 та не завершеного у зв`язку з припинення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в листопаді 2019 року "У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", а тому має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018(4062/15) у відповідності до наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно).

Отже, з урахуванням наведеного, на думку суду, оскільки суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 в період з 1810.2018 і по даний час не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від неї особисто або не обумовлені її поведінкою, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, та правову позицію Ради суддів України, викладену у рішенні від 19.04.2019 №21, з 01.01.2024 позивач мала право на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 30 відсотків.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки зазначені у листі-вимозі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області від 16.01.2024 №131908-14/202-2024 "Про усунення порушень законодавства" про зайве нарахування та виплату доплати за стаж роботи позивачу, не відповідають вимогам вказаних вище нормативно-правових актів та рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018. При цьому, вказаний лист-вимога не є нормативно-правовим актом, який може регулювати питання нарахування та виплати суддівської винагороди.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо не здійснення з 01.01.2024 року виплати суддівської винагороди судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020.

Тому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років з 01.01.2024 року на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у відповідності до наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо не здійснення з 01.01.2024 виплати суддівської винагороди судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області провести 01.01.2024 нарахування та виплату суддівської винагороди судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років з на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у відповідності до наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №281-к від 29.10.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 11 квітня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 26198838);

третя особа:

- Державна судова адміністрація України (місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ: 26255795) .

Головуючий суддяМартиць О.І.