Постанова

від 09.04.2024 по справі 757/30627/18-ц

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №757/30627/18-ц Головуючий у 1 інстанції: Остапчук Т.В.

Провадження №22-ц/824/1430/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

09 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

за участю секретарів Дуб С.І. , Василенка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до ОСОБА_3 про виселення , визнання ордеру недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі ПАТ «КиївЗНДІЕП»)звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення, визнання ордеру недійсним.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило виселити ОСОБА_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 з займаної площі розміром 34,5 кв. м загальної площі та 23,3 кв. м житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення та зняти з реєстраційного обліку; усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_3 повернути у власність ПАТ «КиївЗНДІЕП» блок № НОМЕР_1 приміщення буфету 36,3 кв. м та підсобне приміщення 12,3 кв. м.; скасувати протокол спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «КиївЗНДІЕП» від 10.01.2007 року в частині надання Голові правління ВАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_3 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ «КиївЗНДІЕП» блок НОМЕР_2 з сусіднім побутовим приміщенням загальною площею 83,7 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що до статутного фонду ПАТ «КиївЗНДІЕП`в процесі корпоратизації товариства було передано будівлю гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідачка ОСОБА_3 була поселена в гуртожиток в зв`язку з перебуванням в трудових відносинах на умовах контракту на підставі наказу № 233 Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.09.2006 р. на посаді керівника ПАТ «КиївЗНДІЕП».

Згідно наказу Мінрегіонбуду від 16.10.2012 року № 504 «ОС» ОСОБА_3 звільнена з посади за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

20.10.2017 ій було направлено вимогу про звільнення займаного нею житлового приміщення.

Крім того, згідно з уточненою позовною заявою від НОМЕР_1.02.2019, позивач просив суд поновити строк оскарження видачі ордера, посилаючись на те, що про наявність протоколу спільної наради і видачу відповідачці ордеру з наданих нею заперечень.

Вважає, що ордер на житлову площу в гуртожитку № 01 від 10.01.2018 року, виданий з порушеннями, оскільки може бути виданий лише на житлове приміщення.

Блоки НОМЕР_7 це два різних приміщення з окремим входом в кожне приміщення. Блок НОМЕР_3 та підсобне приміщення яке розташоване поряд не є житловими, а підсобні. Ордер на ці приміщення житлова комісія не мала права видавати.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Скасовано протокол спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «КиївЗНДІЕП» від 10.01.2007 року в частині надання Голові правління ВАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_3 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ «КиївЗНДІЕП» блок НОМЕР_2 з сусіднім побутовим приміщенням загальною площею 83,7 кв.м.

Визнано ордер на житлову площу в гуртожитку № 01 від 10.01.2018 року, виданий ОСОБА_3 на блок НОМЕР_4 в частині нежитлових приміщень недійсним.

Зобов`язано ОСОБА_3 звільнити нежитлові приміщення (приміщення буфету 36,3 кв. м та підсобне приміщення 12,3 кв. м.) гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 .

В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 13 червня 2023 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок, викладений в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Крім того, не може вважатися законним та обґрунтованим оскаржуванерішення суду в частині визнання недійсним ордеру на житлову площу в гуртожитку№ 01 від 10.01.2018 року, який ВАТ «КиївЗНДІЕП» (ПАТ «КиївЗНДІЕП») ОСОБА_3 ніколи не видавався, на, що звертав увагу її представник під чассудових дебатів у суді першої інстанції.

На відміну від висновку суду, оскаржуваним ордером не посвідчено правовідповідача на зайняття нежитлових приміщень у гуртожитку, як помилково вважавсуд в оскаржуваному рішенні.

Вважає, що скасування судом протоколу спільної нарадиадміністрації та профспілкового комітету ВАТ «КиївЗНДІЕП» від 10.01.2007 року не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільного права та інтересу.

Слід зауважити, що твердження позивача про те, що гуртожиток призначений дляпроживання аспірантів не відповідає дійсності, оскільки, як вбачаєтьсяз доданого до позову додатку 1 до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 21.03.2007 року № 28/8-327/1 переліку нерухомого майна, до статутного фонду ВАТ «КиївЗНДІЕП» підінвентарним № 2375 було передано будинок гуртожитку інституту, літера «А» (а.с.3, т. 1), а не гуртожиток для проживання аспірантів.

Крім того, сертифікат на наукову діяльність ПАТ «КиївЗНДІЕП» був дійсним2012 року, але вже з 2009 року до інституту не було зараховано жодногоспіранта, а отже, на час виникнення спірних правовідносин твердження Позивача у дій частині позову не відповідало дійсності.

Вважає, що наданий позивачем технічний паспорт на будівлюгуртожитку не відповідає вимогам щодо його складання та оформлення.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що строк звернення до суду не пропущений.

25 серпня 2023 року надійшов відзив ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», в якому просило апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення без змін.

У судовому засіданні адвокат Неселовська В.В. - представник ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Адвокат Григоренко М.І. - представник ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» заперечувало проти апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 233 Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.09.2006р. ОСОБА_3 працювала на посаді Генерального директора (а.с.20 т.1).

Згідно наказу Мінрегіонбуду від 16.10.2012 року № 504 «ОС» ОСОБА_3 звільнена з посади за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України та за станом здоров`я (а.с.21 т.1).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії витягу з протоколу спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «КиївЗНДІЕП» від 10.01.2007 року було прийнято спільне рішення про надання Голові правління ВАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_3 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ «КиївЗНДІЕП» (правонаступник ПАТ «КиївЗНДІЕП») та додаткову площу згідно вимог Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208 та реєстрацію в приміщенні гуртожитку, згідно її звернення, погодженого зі спостережною радою, а саме житлове приміщення 2-й поверх, блок НОМЕР_6 з сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м (а.с. 131, т. 1).

На виконання спільного рішення ВАТ «КиївЗНДІЕП» на ім`я ОСОБА_3 видано ордер № 01 від 10.01.2007 року на право зайняття з сім`єю у складі з 3 осіб житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_5 , розміром жилої площі 56,6 кв. м, загальна площа 83,7 кв. м, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 132, т. 1).

Судом першої інстанції встановлено, що зазначене вселення відбулося без порушень і на законних підставах.

До матеріалів справи долучено копію договору оренди (найму) житлового приміщення № 01-07 від 10.01.2007 року, укладеного між ВАТ «КиївЗНДІЕП», в особі ТВО Голови правління Брусана А.А. та ОСОБА_3 , згідно умов якого наймачу та членам його сім`ї було передане для проживання житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 83,7 кв. м, що відповідає даним, зазначеним у спільному рішенні та ордері № 01 від 10.01.2007 року.

Факт передання у користування житлового приміщення у гуртожитку за вказаною адресою відповідно до умов договору оренди (найму) житлового приміщення від 10.01.2007 року № 01-07 підтверджується Актом прийому-передачі житлової площі від 10.01.2007 року (а.с. 133, т. 1).

Суд першої інстанції також встановив, що звільнення ОСОБА_3 з підприємства відбулося не за її власним бажанням, як помилково вважає позивач, а з інших причин, що не дає законних підстав, передбачених ст. 132 ЖК УРСР, для її виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог ПАТ «КиївЗНДІЕП» зазначило, що звільненню ОСОБА_3 з роботи передувала постанова про притягнення її як обвинуваченого (а.с. 213-214, т. 1).

Згідно з листом начальника відділення СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві від 01.10.2019 року, надісланого на запит суду, відповідно до даних ЄРДР у кримінальному провадженні № 12012110000000088 від 23.НОМЕР_1.2012 року жодній особі не було повідомлено про підозру.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «КиївЗНДІЕП» про виселення ОСОБА_3 з гуртожитку на підставі ст. 132 ЖК УРСР без надання іншого житлового приміщення, відповідно до наведених обставин є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягали.

Також суд першої інстанції вважав, що стосовно вимоги ПАТ «КиївЗНДІЕП» про визнання недійсним ордера на житлову площу в гуртожитку № 01 від 10.01.2018 року, виданого ОСОБА_3 на блок НОМЕР_5 зазначив, що про спірне рішення та видачу ордеру позивачу стало відомо з заперечень відповідача, яка була головою правління, тому відповідно до ст. 263 ЦК України строк звернення до суду не був пропущений.

ВАТ «КиївЗНДІЕП» на ім`я ОСОБА_3 було видано ордер № 01 від 10.01.2007 року.

Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «КиївЗНДІЕП» від 10.01.2007 року вирішено надати ОСОБА_3 ордер на житлове приміщення у гуртожитку, а саме, блок НОМЕР_6 з сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м (а.с. 131, т. 1).

На виконання спільного рішення ВАТ «КиївЗНДІЕП» на ім`я ОСОБА_3 видано ордер на жилу площу у гуртожитку № 01 від 10.01.2007 року на право зайняття з сім`єю у складі з 3 осіб житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_7 , розміром жилої площі 56,6 кв. м, загальна площа 83,7 кв. м (а.с. 132, т. 1).

Як вбачається зі змісту Акту прийому-передачі житлової площі для проживання та користування від 10.01.2007 року (а.с. 133, т. 1), відповідно до ордеру № 01 від 10.01.2007 року ОСОБА_3 передано у користування житлове приміщення:

1) блок № НОМЕР_1 , загальною площею 83,7 кв. м, житловою площею 56,6 кв. м, яка складається з двох кімнат, які потребують поточного ремонту.

2) сумісного санітарно-гігієнічного вузла, загальною площею 6,9 кв. м, який потребує поточного ремонту.

3) коридор, площею 4,9 кв. м, який потребує поточного ремонту.

4) кухні, площею 8,7 кв. м, яка потребує поточного ремонту.

5) комора, площею 2,9 кв. м, яка потребує поточного ремонту.

В обґрунтування вимоги ПАТ «КиївЗНДІЕП» зазначав, що приміщення блоку № НОМЕР_1, який було надано для проживання ОСОБА_3 є нежитловим (підсобним) приміщенням, блоки НОМЕР_7 є двома різними приміщеннями, а отже, житлова комісія не мала права видавати ордер на приміщення, яке не відповідало санітарним та технічним вимогам.

Відповідно до вказаних документів ОСОБА_3 10.01.2007 року для проживання у гуртожитку було надано ВАТ «КиївЗНДІЕП» житлові та інші приміщення. В зв`язку з цим мешканці гуртожитку позбавлені права користування загальною кухнею та підсобними приміщеннями.

Таким чином спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «КиївЗНДІЕП» від 10.01.2007 року про надання нежитлових приміщень ОСОБА_3 та видача ордеру на ці приміщення суперечить ст. 128, 129 ЖК

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування протоколу спільної наради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «КиївЗНДІЕП» від 10.01.2007 року в частині надання Голові правління ВАТ «КиївЗНДІЕП» ОСОБА_3 ордера на постійне проживання в гуртожитку ВАТ «КиївЗНДІЕП» блок НОМЕР_2 з сусіднім побутовим приміщенням загальною площею 83,7 кв. м., визнання недійсним ордера на житлову площу в гуртожитку № 01 від 10.01.2007 року в частині нежитлових приміщень підлягають задоволенню та зобов`язав ОСОБА_3 звільнити нежитлові приміщення (приміщення буфету 36,3 кв. м та підсобне приміщення 12,3 кв. м.) гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи зокрема, з копії Технічного паспорту від 17.12.2001 року (т. 1 а.с. 36-41), гуртожиток літера «А» № 2777, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) побудований 1969 року, має 6 поверхів. Остання поточна інвентаризація будівлі гуртожитку літера «А» на замовлення ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» проводилась станом на 12.02.2007 року, про, що свідчить лист № 062/14-1743(И-2018) від 14.02.2018р. (т. 2 а.с. 5), що співпадає з відмітками зазначеними на кожній сторінці в Технічному паспорті від 17.12.2001 року.

З технічного паспорту гуртожитку вбачається, що (аркуш - 4) блоки НОМЕР_7 це два різних приміщення між якими наявна несуща стіна без видимих ознак втручання.

Стосовно наданого ОСОБА_3 ордеру на вселення в блок НОМЕР_5 з сусіднім побутовим приміщенням, загальною площею 83,7 кв. м., колегія суддів звертає увагу, що відповідно чинного Житлового кодексу України, ордер на вселення видається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету лише на житлове приміщення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до технічного паспорту гуртожитку, блок НОМЕР_1 та приміщення, яке розташоване поряд з ним не є житловим, а тому комісія не мала права видавати ордер на приміщення, яке не відповідало санітарним та технічним вимогам.

В апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що у суді першої інстанції просила застосувати до позову строк позовної давності, а причини пропуску строку для звернення до суду вказані позивачем не можна визнати поважними.

Стосовно вище вказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на те, що в матеріалах справи міститься вимога про звільнення житлового приміщення (т. 1 а.с. 22-23), лист з проханням надати документи про право на проживання в гуртожитку (т. 1 а.с. 25), повторний лист з проханням надати документи про право на проживання в гуртожитку (т.1 а.с. 27) з доказами отримання вказаних листів, службова записка зав. гуртожитку Понне Т.П. про те, що корінець ордеру на вселення ОСОБА_3 було передано в адміністрацію інституту (т. 1 а.с. 116).

У відповідь ОСОБА_6 посилалась на те, що саме ПАТ «КиївЗНДІЕП» мало здійснювати контроль за зберіганням документів суворої звітності, яким і є ордер.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом, до позовної заяви дійсно не було долучено копію ордеру та не ставилось питання визнання його недійсним. Вперше копія ордеру була долучена до матеріалів справи разом із запереченнями ОСОБА_3 , а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що про спірне рішення та видачу ордеру позивачу стало відомо з заперечень відповідача, яка була головою правління, тому відповідно до ст. 263 ЦК України не пропущений строк звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 10 квітня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Л.П. Сушко

В.І. Олійник