Постанова

від 11.04.2024 по справі 200/6561/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року справа №200/6561/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року по справі №200/6561/23 (суддя І інстанції ОСОБА_1 ) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль про стягнення коштів до державного бюджету,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль про стягнення суми боргу на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 по працівникам підприємства в розмірі 34535,32 грн. за період з 27.06.2022р. по 01.10.2023р.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму боргу на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 по працівникам підприємства за період з 27.06.2022р. по 01.10.2023р. у розмірі 34535 (тридцять чотири тисячі п`ятсот тридцять п`ять) грн. 32 коп..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд першої інстанції не з`ясував чи отримав відповідач розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також не з`ясував чи дійсно позивач поніс фактичні витрати. Відповідач наголошує на тому, що позивач не надав належних доказів вручення відповідачу відповідних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. З 24.02.2022р. виробнича діяльність Товариства припинена до закінчення воєнного стану в Україні. В матеріалах справи містяться докази того, що рекомендовані відправлення були повернуті відправнику за закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що відповідач об`єктивно не зміг ознайомитися з розрахунками та висловити свої заперечення.

На підприємстві відсутні посадові особи, уповноважені відповідно до законодавства та своїх посадових інструкцій на ведення податкового та бухгалтерського обліку. Відповідач неодноразово повідомляв позивача про неможливість виконувати свої зобов`язання щодо надання податкових розрахунків, звітів та інших відомостей, як і не мав можливість перевірити актуальність Списку №2 з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки перевірка та коригування зазначених відомостей перебували під повним контролем позивача. Крім того, відповідач зауважує, що з вказаного у позові та додатках неможливо встановити значущі для доказування факти, оскільки позивач не долучив до позовної заяви ані доказів зарахування пенсій на карткові рахунки пенсіонерів (відривні талони до відомостей на зарахування пенсій), ані доказів зарахування пільгового стажу, ані доказів наявності фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідач також зазначає, що ним було заявлено клопотання про проведення судово-економічної експертизи, яке на його думку, є необхідним для вирішення справи по суті, оскільки позивач звернувшись до суду не зміг документально підтвердити заявлений ним розрахунок. Оскільки, судом першої інстанції було відмолено у призначенні судово-економічної експертизи, відповідачем заявлено клопотання перед судом апеляційної інстанції про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Згідно пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV в таких розмірах: - для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. Інструкції №21-1 встановлено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За приписами п.6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на підставі пункту 6.4. Інструкції №21-1 позивач направив відповідачу відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за Списком №2.

Вказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивачем оскаржені не були, а отже є узгодженими.

Відтак, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Доказів виконання свого зобов`язання по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за спірний період відповідачем не надано.

Сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (список № 2), за період з 27.06.2022р. по 01.10.2023р. становить 34535,32 грн..

Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив у добровільному порядку, що підтверджується карткою особового рахунку платника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було прийнято рішення про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за списком №2 за період з 27.06.2022р. по 01.10.2023р. в розмірі 34535,32 грн..

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постановах від 20 грудня 2019 року у справі №812/1922/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 804/4547/17, від 29 травня 2020 року у справі № 826/7913/17, від 18 червня 2020 року у справі № 813/612/17, від 09 липня 2020 року у справі №804/1424/17, від 18 червня 2021 року у справі № 812/1926/17,від 29 серпня 2022 року справа № 826/3159/17.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не з`ясував чи отримав відповідач розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також не з`ясував чи дійсно позивач поніс фактичні витрати, колегією суддів не прийнято до уваги виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, були направлені позивачем рекомендованими листами з повідомленням на зареєстроване місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1 , які були повернуті поштою у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Отже, позивачем були виконані вимоги пункту 6.4 Інструкції №21-1.

Колегія суддів вважає, що не отримання відповідачем цих розрахунків, не спростовує наявність у останнього фактичної заборгованості зі сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та обов`язку їх відшкодування.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі розрахунки є достатніми доказами на підтвердження суми боргу, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в межах спірних правовідносин, предметом спору у якій є саме стягнення сум коштів, зазначених у розрахунках позивача, відсутні підстави для призначення експертизи в цій справі, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи в адміністративній справі.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська сіль на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі №200/6561/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі №200/6561/23 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 11 квітня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 11 квітня 2024 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А.Блохін

І.В. Сіваченко