Постанова

від 11.04.2024 по справі 160/549/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/549/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

за участю секретаря судового засідання: Ретинська В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №160/549/24 (суддя Горбалінський В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альгір» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альгір» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення №19911 від 14.12.2023 року Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «АЛЬГІР» критеріям ризиковості платника податків;

- зобов`язати Східне міжрегіональне управляння ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬГІР» із переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив зупинити дію оскарженого рішення №19911 від 14.12.2023 року до набрання законної сили рішення суду у даній справі та зобов`язати Східне міжрегіональне управляння ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬГІР» із переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказав, що після віднесення платника податку до категорії ризикового складені ним податкові накладні/розрахунки коригування зупиняються, що підтверджує фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у даній справі, оскільки безвибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадуть під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення. Також позивач зазначав, що не вжиття заходів забезпечення позову може вплинути на права та обов`язки його контрагентів позивача; буде істотно ускладнено виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог) в частині поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки всі вчинені до того часу господарські операції та контрагенти будуть дискредитовані, як такі, що мали взаємовідносини з ризиковим платником податку на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альгір» про забезпечення адміністративного позову. Так, суд зупинив дію рішення №19911 від 14.12.2023 року Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬГІР», податковий номер 42616474, критеріям ризиковості платника податків до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/549/24.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції шляхом забезпечення позову фактично вирішено спір між сторонами до ухвалення рішення у справі, що є неприпустимим. В контексті спірних відносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача зазначив, що доводи апеляційної скарги безпідставні, оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною. Наполягає, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від дії такого рішення контролюючого органу, що і було враховано судом при ухваленні оскарженого судового рішення. Просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на скаргу, приходить до висновків, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У відповідності до приписів частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову. Зокрема, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наведені позивачем доводи, які врахував суд першої інстанції, не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог. Не доведено позивачем та не встановлено судом при розгляді клопотання неможливості захисту прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення.

Суд першої інстанції не врахував, що сама по собі наявність спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову з наведених заявником обставин.

Апеляційний суд підкреслює, що суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які послався суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.12.2021 у справі №140/11033/20.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованого судом заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України. Застосовані судом заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви ТОВ «Альгір» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, п.2,4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №160/549/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альгір» про забезпечення позову у справі №160/549/24 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11.04.2024р.

Повний текст постанови виготовлено 11.04.2024р.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяО.О. Круговий

суддяН.І. Малиш