Постанова

від 11.04.2024 по справі 420/27186/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27186/23

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 16.11.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Скрипченка В.О.,судді Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ТОВ «АІ БІ ДЖІ» (далі позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі відповідач, митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці №UA500500/2023/000562/2 від 31.08.2023 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. Усі документи, які зазначені у статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року позов задоволено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з таким рішенням, митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «АІ БІ ДЖІ» (Покупець) уклало зі ТОО «EURO PlyWood» (Республіка Казахстан) (Продавець), Контракт №1-2023Е від 12.07.2023 року на поставку товару згідно специфікації до контракту. Відповідно до Розділу 2 Контракту ціна контракту вказані в ЄВРО або доларах США за 1 метр кубічний товару і розуміються на умовах FCA склад відправника вантажу в м. Уральськ, Казахстан (за умовами ІНКОТЕРМС 2010). Загальний об`єм товару згідно контракту 5000 метрів кубічних. Загальна вартість товару 5000000 доларів США.

Відповідно до Розділу 3 Контракту товар поставляється на умовах 100% передоплати.

Згідно Розділу 4 Контракту «Умови поставки» товар поставляється узгодженими партіями. Продавець повідомляє про готовність до відвантаження партії товару і відправляє для оплати рахунок проформу. Після отримання передоплати Продавець поставляє товар не пізніше 20 днів з дати отримання коштів від Покупця.

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією №23UA500500030407U1 від 31.08.2023 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України.

Проте відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000562/2 від 31.08.2023 року.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) платіжній інструкції №39 від 09.08.2023 року вказана сума платежу 110097,31 дол. США з посиланням на зовнішньоекономічний договір від 12.07.2023 року №1-2023Е, але відповідно до пункту 2 цього договору, його сума складає 5000000,00 дол. США, а сума поставки згідно з інвойсом від 14.08.2023 року №7/1 26386,00 дол. США, що унеможливлює перевірити правильність розрахунку митної вартості задекларованого товару.

Також в рішенні зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

Згідно відзиву на позовну заяву, надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 МК України. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст.53 МК України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, митниця приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МК України (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до умов п.2 контракту від 12.07.2023 року №1-2023Е загальна вартість товару визначена 5000000,00 доларів США, а загальний об`єм товару згідно контракту складає 5000 метрів кубічних. Згідно Розділу 4. Контракту «Умови поставки» Товар поставляється узгодженими партіями. На кожну партію надається рахунок-проформа для передоплати, в якому вказується найменування товару, його кількість, об`єм товару в метрах кубічних, ціна за 1 метр кубічний та загальна сума для передоплати. Після проведення передоплати за партію товару Продавець поставляє товар згідно рахунку-фактури інвойсу, в якому вказується найменування товару, його кількість, об`єм товару в метрах кубічних, ціна за 1 метр кубічний та загальна сума, а також умови поставки товару. Умовами контракту передбачено передоплату за товар перед його поставкою і позивачем надано доказ на підтвердження передоплати.

Додатково позивачем було надано прайс-лист Продавця від 12.07.2023 року з цінами на товар для підтвердження вартості поставленого товару.

Отже, колегія суддів вважає та вірно встановлено судом першої інстанції, що з доданих позивачем до митної декларації рахунку-фактури інвойсу №7/1 від 14.08.2023 року, прайс-листа від 12.07.2023 року, довідки про транспортні витрати №1408/23 від 14.08.2023 року цілком можливо розрахувати митну вартість товару поставляємого на умовах FCA Уральськ.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3, 6 ст.57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2, п.4 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Також колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладенні у постановах від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15, а саме: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також в постановах від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 року у справі №140/804/19, Верховний Суд дійшов висновку, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Також Верховний Суд дійшов висновку, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять. (постанова від 30.04.2020 року по справі №820/231/16)

Отже, враховуючи наведені обставини та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, а рішення Одеської митниці №UA500500/2023/000562/2 від 31.08.2023 року про коригування митної вартості товарів необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо розподілу витрат позивача пов`язаних з розглядом даної справи та відповідним стягненням їх з відповідача.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді В.О. Скрипченко Ю.В. Осіпов