Постанова

від 11.04.2024 по справі 320/3437/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3437/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Донець В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кобаля М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Центральної лабораторії виробничої промисловості про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2024 року, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Центральної лабораторії виробничої промисловості (далі - відповідач) податкового боргу в розмірі 1484854,41 грн.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, суддя суду першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не надано документів, що свідчать про те, що Коновалюк Владислав є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого він здійснює самопредставництво юридичної особи, тому позовна заява підлягає поверненню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Цією ж статтею передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, зокрема, якщо відсутні підстави для її повернення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як слідує із поданої позовна заява підписана представником Головного управління ДПС у м. Києві Коновалюком Владиславом.

На підтвердження наявності повноважень у представника додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно якої Коновалюк В. В. наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг.

Щодо засвідчення копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 70 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, крім випадків створення паперових копій електронних документів, що надійшли до установи через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (далі - система взаємодії), а також у випадках, передбачених цим пунктом.

Тобто, оскільки виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не створена Головним управлінням, в останнього відсутній обов`язок щодо засвідчення даної копії.

Щодо повноважень Коновалюка Владислава на підписання позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 КАС України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону № 755-IV).

Анаьлогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 908/592/19.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.З ст.9 Закону № 755-IV).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 Закону №755-IV, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 Закону №755-IV). Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч. 3 ст. 10 Закону №75 5-ІV).

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про особу, що підписала Позовну заяву Головного управління, наявна в такому Реєстрі.

Також, згідно з ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Тобто, норма зазначеної частини статті вказує про можливість прийняття участі безпосередньо в судовому засіданні відповідного представника. Участь представника юридичної особи в судовому засіданні зобов`язує надання документів, передбачених ч.ч. 3 та 4 ст. 55 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рийняття участі в судовому процесі, тобто, у правовідносинах, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства та підписання процесуального документу не є тотожними поняттями.

Також, важливим моментом у процесуальній формі реалізації повноважень з представництва юридичної особи є підтвердження повноважень представника на ту чи іншу процесуальну дію.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що підтвердженням щодо підписання позовної заяви є копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, відповідно до якої, Коновалюк В. В. наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг.

Таким чином представник позивача реалізує повноваження, визначені Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань представник, в порядку самопредставництва визначеному в ст. 55 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали не було прийнято до уваги ту обставину, що позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві від 22.01.2024 № 4057 підписана уповноваженою на те особою.

На підстав вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи, у зв`язку із чим порушено норми процесуального права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви.

За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задоволити.

Ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: М.І. Кобаль

Н.Є. Маринчак