Ухвала

від 10.04.2024 по справі 640/24244/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа №640/24244/21

адміністративне провадження № К/990/11822/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №640/24244/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРІУМФ АГРО» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; крім того, зазначив, що з повторною апеляційною скаргою звернувся до суду у межах присічного річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ «ТРІУМФ АГРО» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 28.05.2021 за №2705176/38947434 і №2705175/38947434; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 29.03.2021 за №32 і №34 датою їх фактичного подання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2022 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 12.12.2022 суд апеляційної інстанції, залишивши без розгляду клопотання заявника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та констатувавши факт неусунення останнім у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги як таких, повернув йому дану скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у м. Києві не була оскаржена.

01.02.2023 контролюючий орган повторно звернувся із апеляційною скаргою, водночас порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, пропуск якого обґрунтовував обставиною повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги з причини несплати судового збору, що обумовлено відсутністю на той час необхідного бюджетного фінансування; також вказав, що вдруге скористався правом апеляційного оскарження у межах присічного річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення.

Керуючись нормами пункту 2 статті 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX, апеляційний суд постановив ухвалу від 02.02.2023 щодо витребування матеріалів цієї справи із Київського окружного адміністративного суду.

Надалі Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.12.2023 відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали навести інші поважні підстави пропуску строку звернення.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також, оцінюючи посилання скаржника на відсутність коштів для сплати судового збору при зверненні із первісною апеляційною скаргою, апеляційний суд виходив з того, що державний орган, який є рівним перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов`язаний діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку. У зв`язку із цим будь-які зволікання останнього зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи (з урахуванням того, що він мав при цьому можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів). З огляду на наведене суд вважав, що покладені в основу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи заявника щодо відсутності тимчасово бюджетного фінансування не можуть бути підтвердженням поважності пропуску вказаного процесуального строку.

На виконання вимог ухвали від 18.12.2023 податковий орган подав до суду клопотання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якому зіслався на обставини введення на території України воєнного стану, випадки відключення електроенергії.

Розглянувши подане клопотання, Шостий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 11.01.2024.

При цьому апеляційний суд зауважив, що заявник у своєму клопотанні не навів конкретних обставин, які, у зв`язку із запровадження воєнного стану в Україні, вплинули на пропуск ним строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022.

Отже, у даному випадку податковий орган не довів належними і допустимими доказами, що звернення із повторною апеляційною скаргою 01.02.2023 відбулося з причин, які дійсно не залежали від нього, та які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті відповідачем.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану як така не зупинила перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на запровадження воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах №340/6025/22, №460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі №761/28821/20.

Шостий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону й висновки касаційного суду та обґрунтовано ухвалою від 11.01.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно ж твердження скаржника про те, що поза увагою Шостого апеляційного адміністративного суду залишилось те, що повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору було обумовлене відсутністю у Головного управління ДПС у м. Києві достатнього бюджетного фінансування на такі цілі, то таке наведене ним не у взаємозв`язку із дійсними доводами клопотання, поданого ним на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 18.12.2023, та відповідно змісту висновків й мотивів, якими керувався суд при розгляд останнього та постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження від 11.01.2014.

В той же час оцінку вказаним доводам контролюючого органу Шостий апеляційний адміністративний суд надав ще в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18.12.2023 та, яка кореспондується із усталеною позицією Верховного Суду про те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж собою сплата судового збору суб`єктом владних повноважень при повторному поданні апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом систематичних та послідовних дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №640/24244/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРІУМФ АГРО» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова