Ухвала

від 11.04.2024 по справі 520/9269/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/9269/22

адміністративне провадження № К/990/11269/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 520/9269/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко Нова» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко Нова» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07 лютого 2022 року №3767464/39523548 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Компанія Еко Нова» №92 від 20 жовтня 2021 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 92 від 20 жовтня 2021 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко Нова» (пр. Героїв Сталінграда, буд. 45, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 39523548), датою її подання на реєстрацію 10 листопада 2021 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року, Головне управління ДПС у Харківській області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Харківській області подало до суду апеляційну скаргу на зазначене рішення. Одночасно, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2023 року клопотання залишено без задоволення; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року залишено без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

У встановлений зазначеною вище ухвалою суду апеляційної інстанції строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, представником Головного управління ДПС у Харківській області було подано клопотання про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено; продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 10 календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Головним управлінням ДПС у Харківській області повторно направлено до суду клопотання в якому відповідач просив продовжити строк на усунення недоліків. Обґрунтовуючи вищезазначене клопотання заявник зазначив, що на рахунках управління відсутні кошти для сплати судового збору. Після отримання фінансування оригінал платіжного доручення про сплату судового збору невідкладно буде направлено до суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2023 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року повернуто скаржнику.

07 вересня 2023 року Головне управління ДПС у Харківській області вдруге подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року. В апеляційній скарзі відповідач заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року; поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року залишено без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 КАС України.

01 грудня 2023 року представником Головного управління ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Обґрунтовуючи клопотання скаржник посилався на відсутність коштів на рахунку відповідача для сплати судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги; продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 10 календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

15 грудня 2023 року представником відповідача повторно подано до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку із відсутністю на даний час коштів на рахунку відповідача для сплати судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

27 грудня 2023 року Головне управління ДПС у Харківській області втретє подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом подання безпосередньо до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення заявник посилався на статті 8, 67, 129 Конституції України, статті 44, 47, 121, 292-297 КАС України, та вказував, що вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення першої інстанції у межах строку, визначеного законом, проте у зв`язку з несплатою судового збору апеляційну скаргу було повернуто. Зазначає, що при оскарженні рішення суду відповідач діяв швидко та відповідно до ситуації.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Також суд зазначив, що при первинному поданні апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було забезпечено відповідачу можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження, шляхом залишення апеляційної скарги без руху та продовженням строку для усунення недоліків, однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги. Суд зауважив, що загальний строк, що сплинув після ухвалення рішення суду першої інстанції (16 березня 2023 року) і до дня повторного подання апеляційної скарги становить більше ніж 9 місяців, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою. Відповідач не повідомив суд про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині своєчасного надання документа про сплату судового збору, не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 520/9269/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко Нова» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко