Постанова

від 10.04.2024 по справі 822/991/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 822/991/18

касаційне провадження № К/9901/61516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 (головуючий суддя - Біла Л.М., судді - Граб Л.С., Гонтарук В.М.) у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Капучіно-8" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив "Капучіно-8" (далі - Кооператив, позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 18.08.2017 за формою "Р" №0006361209.

Позовні вимоги обґрунтовані хибністю висновків контролюючого органу про порушення платником вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження платником об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у сумі 1320608,00 грн в результаті ненарахування податкового зобов`язання на суми операції з нецільового використання коштів неприбуткової установи всього в сумі 237710,00 грн з підстав того, що до 12.08.2015 включно чинне на той момент законодавство не містило підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України та, відповідно, не передбачало правових наслідків за порушення зазначеної норми. Також, позивач посилається на правомірність визначення ним податкових зобов`язань з податку на прибуток за рахунок господарських операцій з ТОВ "Валіо Груп", які мають реальний характер, підтверджуються належними первинними документами бухгалтерського обліку. Зазначив, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Кооперативу, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 08.05.2018 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що статутом Кооперативу передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку, тому перерахування коштів на адресу TOB "Валіо Груп" в 2015 році у сумі 3523986,04 грн проводилось без мети забезпечення безпосередньої діяльності позивача та є нецільовим використанням коштів для даної неприбуткової установи, а відтак відповідачем доведено порушення платником вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України і оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 16.08.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 18.08.2017 за формою "Р" №0006361209 на суму 237710,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що контролюючим органом не надано достатньо належних доказів на підтвердження фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ "Валіо Груп", а також тієї обставини, що оплата позивачем коштів ТОВ "Валіо Груп" за проведені роботи є нецільовим використанням коштів, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без достатніх на те підстав і підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник доводить, що статутом Кооперативу передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку, тому перерахування коштів на адресу TOB "Валіо Груп" в 2015 році у сумі 3523986,04 грн проводилось без мети забезпечення безпосередньої діяльності позивача, є нецільовим використанням коштів для даної неприбуткової установи, що свідчить про порушення платником вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України та, як наслідок, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У доводах касаційної скарги відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно зазначеного вище контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій. Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку наявності в межах кримінальних проваджень №32015100020000162, №32016100070000026, №32017100070000002 протоколу допиту засновника та директора TOB "Валіо Груп" ОСОБА_1 , який підписував первинні документи від імені Кооперативу, про його непричетність до діяльності Кооперативу. Скаржник зауважує, що надані позивачем первинні документи не відображають зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не підтверджують фактичне виконання будівельних робіт. Відповідач вважає, що судами не досліджено і не надано оцінку змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентом, доводам відповідача стосовно лише документального оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності, відсутності достатньої кількості виробничих та трудових ресурсів, необхідних для виконання будівельних робіт у обсягах, наведених у довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актах приймання виконаних робіт, що, на думку відповідача, спростовує реальність таких взаємовідносин.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 10.04.2024.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Кооперативу з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт від 09.08.2017 №1574/22-01-14-06/39349913 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 237710,00 грн, в тому числі: за серпень 2015 року в сумі 77846,00 грн; за ІІІ квартали 2015 року в сумі 85610,00 грн; за IV квартал 2015 року в сумі 74254,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 форми "Р" №0006361209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 237710,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про нецільове використання коштів позивачем як неприбутковою установою, нереальність і непідтвердження господарських операцій між позивачем і зазначеним вище контрагентом з підстав відсутності належних первинних документів в підтвердження виконання будівельних робіт, виробничих потужностей, найманих працівників, наявності кримінальних проваджень відносно директора і засновника контрагента позивача за фактом фіктивного підприємництва, що виключало можливість виконання ним договірних зобов`язань перед позивачем.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 133.4 статті 134 ПК України визначено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України обов`язковою умовою для неприбуткових організацій, є те, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно з підпунктом 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов`язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до вимог пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону №996-ХІV, є саме: рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Статутом Кооперативу передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

Позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Валіо Груп" (підрядник) за договором підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-24п, предметом якого є виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, належному позивачу. Вартість будівельних робіт склала 3523986,04 грн з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актом звірки взаєморозрахунків.

За проведені роботи позивач перерахував зазначеному контрагенту грошові кошти в сумі 3523986,04 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов до висновку, що зазначені кошти витрачені без мети забезпечення безпосередньої діяльності Кооперативу та є нецільовим використанням коштів для даної неприбуткової установи.

За висновками суду апеляційної інстанції зазначені вище кошти були перераховані ТОВ "Валіо Груп" за виконання відповідних будівельних робіт на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, а тому вказані кошти витрачені за цільовим використанням.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про підтвердження первинними документами господарських операцій позивача з його контрагентом, зокрема, довідками про вартість виконаних робіт та витрат за травень - жовтень 2015 року, актами звіряння взаємних розрахунків за січень 2015 року - грудень 2016 року, копіями виписок з банку, податковим звітом про використання коштів неприбуткових установ та організацій від 25.02.2016 №1600026261.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції і вважає такі висновки передчасними, оскільки, судом: не надано оцінку висновкам акту перевірки, доводам контролюючого органу, якими він обґрунтовує свою правову позицію відносно господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток; не надано оцінку доводам відповідача щодо наявності негативної податкової інформації; не досліджено зміст такої інформації, зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за вказаними господарськими операціями, на які посилається позивач в обґрунтування правомірності відображення ним податкових зобов`язань з податку на прибуток по взаємовідносинам із наведеним контрагентом; не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань платників податків. Не надано правової оцінки доводам відповідача про відсутність у контрагента необхідних основних засобів, достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання умов укладених договорів. Не досліджено і не встановлено чи проводився з працівниками, що безпосередньо здійснювали/надавали відповідні роботи/послуги, розрахунок не надано оцінку доводам скаржника про відсутність у контрагента позивача дозволу на здійснення робіт підвищеної небезпеки. Судом не досліджено наявності у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, технічних та технологічних можливостей для виконання договірних зобов`язань та/або залучення контрагентом позивача з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення ними витрат, пов`язаних із таким залученням.

Крім того, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача про наявність кримінальних проваджень №32015100020000162, №32016100070000026, №32017100070000002, по яких здійснюється досудове розслідування за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 200, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Наведені обставини не досліджені судом апеляційної інстанції та не надано таким обставинам належну правову оцінку.

Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено осіб, які підписували договір, первинні документи бухгалтерського обліку, їх повноваження на підписання. Не з`ясовано, чи підписані договори і первинні документи бухгалтерського обліку саме особою, яка в межах кримінальних проваджень свідчить про непричетність до господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", не перевірено і не надано оцінку таким свідченням зазначеної особи.

При цьому, Верховний Суд визнає, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суд повинен встановити фактичні обставини у справі щодо взаємовідносин позивача з наведеним контрагентом, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів сторін має встановити фактичні правовідносини учасників господарських взаємовідносин, дослідити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, наявність змін у майновому стані платника, встановити наявність документів первинної звітності, бухгалтерського обліку, складського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних будівельних робіт та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача з його контрагентом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідивши зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова