Ухвала

від 11.04.2024 по справі 160/240/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №160/240/23

адміністративне провадження № К/990/28646/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Замули Ростислава Олеговича про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

В грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2022 року №1348985-2408-0410, яким позивачці нараховано податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 166 311,78 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023, в задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд постановою від 28 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 у справі №160/240/23 скасував та ухвалив нове рішення. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровської області, як відокремленого підрозділу ДПС України, від 22 серпня 2022 року №1348985-2408-0410. Стягнув на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровської області, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП44118658; місцезнаходження:49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а) судові витрати на сплату судового збору в сумі 6813 (шість тисяч вісімсот тринадцять) грн 30 коп.

02 квітня 2024 року до Верховного Суду від представника позивачки - адвоката Замули Ростислава Олеговича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просить стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46631,18грн.

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області подало заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах, зокрема, від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18, від 20 грудня 2018 року у справі №316/1923/16-а, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, зазначає, що визначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є неспівмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг з правової допомоги. Вказує також, що представником позивача не подано належних документів, які б підтверджували понесення заявлених до відшкодування витрат (платіжного доручення тощо).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в заяві доводи та аргументи відповідача з цього приводу, колегія суддів КАС ВС, виходить з наступного.

Відповідно до пунктів частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із прибуттям сторін та їх представників належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат , зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що представником позивача докази понесених судових витрат до закінчення розгляду справи не подавалися; відповідна заява (про необхідність стягнення судових витрат) до закінчення розгляду справи заявлена не була. У поданій представником позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги до ухвалення у справі постанови.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відтак, оскільки позивач не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Керуючись статтями 134, 139, 252, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Замули Ростислава Олеговича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

Л.І. Бившева ,

Судді Верховного Суду