Ухвала

від 11.04.2024 по справі 160/22934/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 160/22934/23

адміністративне провадження № К/990/12985/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевіривши касаційну скаргу адвоката Бойко Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №160/22934/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15.04.2017 року № 1549 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.04.2017 року № 138 о/с "По особовому складу", яким звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- поновити на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції, майора поліції ОСОБА_1 з 19.04.2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2017 року по день ухвалення рішення у цій справі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15.04.2017 року № 1549 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.04.2017 року № 138 о/с "По особовому складу", яким звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції, майора поліції ОСОБА_1 з 19.04.2017 року;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2017 року по 18.04.2018 року включно у розмірі 87 361,65 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

04 квітня 2024 року адвокат Бойко Н.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки стосується конституційного гарантованого права на працю.

Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Бойко Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №160/22934/23 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Б. Прокопенко