Постанова

від 11.04.2024 по справі 380/17239/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №380/17239/22

адміністративне провадження № К/990/22497/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Погребняка Дмитра Євгеновича

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (головуючий суддя - Большакова О.О., судді: Затолочний В.С., Качмар В.Я.)

у справі № 380/17239/22

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 майстер-сержанта ОСОБА_2 від 10 листопада 2022 року щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у перетинанні Державного кордону України на виїзд з України;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) утриматись від вчинення певних дій відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме утриматися від заборони перетинання громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , державного кордону України на виїзд з України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 листопада 2022 року у контрольно-пропускному пункті «Рава-Руська-Хребенне» відповідачем безпідставно відмовлено у перетині державного кордону з виїзду з України. При цьому, позивач надав повний пакет документів, які підтверджують, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України є неправомірним.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 майстер-сержанта ОСОБА_2 від 10 листопада 2022 року щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 у перетинанні Державного кордону України на виїзд з України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

5. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати таке рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2023 року для розгляду справи №380/17239/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Мартинюк Н.М., Губська О.А.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

9. Листом Люблінського політехнічного університету (Республіка Польща) від 27 жовтня 2022 року підтверджено, що позивач з 01 жовтня 2022 року буде проходити курс польської мови тривалістю 1 рік денної форми в цьому університеті - до 30 червня 2023 року, для його підготовки до навчання першого рівня.

10. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 25 травня 2009 року позивач як військовозобов`язаний перебуває на обліку у Житомирському військовому комісаріаті Житомирської області.

11. Зі змісту довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04 листопада 2022 року № ВВОБСС/522 судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.

12. Відповідний запис щодо відстрочки від призову наявний у розділі «VII. Службові відмітки» військового квитка позивача.

13. 10 листопада 2022 року позивач прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська-Хребенне» з метою здійснити перетинання державного кордону на виїзд з України.

14. Однак, інспектором прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 майстер-сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 .

15. Відповідно до вказаного рішення, на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 57, громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

16. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, пред`явивши під час перетину державного кордону України документи, які підтверджують, що він є студентом Люблінського політехнічного університету (Республіка Польща) очної форми навчання та довідку ІНФОРМАЦІЯ_6 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, мав право на перетин державного кордону України як здобувач фахової вищої освіти, який навчається за кордоном та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

18. При цьому суд першої інстанції наголосив, що можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, чого зроблено не було.

19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.

20. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що навіть факт наявності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, передбачених абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та дозвіл керівника районного ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо виїзду з України відповідно до вимог частини четвертої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не наділяє позивача правом на перетин кордону для виїзду з України під час введення правового режиму воєнного стану, адже відповідно до положень пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57, у разі введення на території України воєнного стану право на перетин державного кордону не поширюється, серед інших, на здобувачів освіти (денна форма здобуття освіти), яким є позивач (абзац 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі представник позивача зазначає підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» у взаємозв`язку з приписами статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

22. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач поступив на денну форму навчання за кордоном, мав відстрочку від мобілізації та отримав дозвіл на виїзд за кордон від ІНФОРМАЦІЯ_10, проте не зміг реалізувати своє право через дії відповідача, адже жодним законом не встановлено обмеження на виїзд за кордон чоловіків від 18 до 60 років.

23. Звертає увагу на те, що у статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» також жодного слова не сказано про обмежувальні заходи щодо виїзду за кордон осіб, яким законом надається право на відстрочку від мобілізації в особливий період, до яких відносяться і студенти, зокрема закордонних вузів. Самі по собі Правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57, не можуть містити заборони конституційного права за статтею 33 Конституції України, яка встановлюється виключно законом. В порушення вимог частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» суд апеляційної інстанції не зазначив і яким саме законодавством передбачена відмова у виїзді за кордон.

24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач звертає увагу на те, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання державного кордону для виїзду з України, оскільки в силу положень пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57, таким правом він в умовах воєнного стану не наділений. Надана позивачем довідка від 04 листопада 2022 року, по-перше, видана для продовження навчання за кордоном, яке позивач ще не розпочинав, а, по-друге, не є військово-обліковим документом, а отже не може бути застосована для підтвердження відстрочки від призову на військову службу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

26. Спірні правовідносини між сторонами склались щодо законності підстав для заборони/обмеження позивачу перетнути кордону України.

27. В рамках спірних правовідносин Верховний Суд має дати відповідь на питання, які були поставлені представником позивача у касаційній скарзі:

чи існує заборона виїзду чоловікові віком від 18 до 60 років і яким законом така заборона встановлена;

чи має право на виїзд за кордон особа, якщо йому надано відповідний дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_10.

28. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» у взаємозв`язку з приписами статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

29. Слід зауважити про те, що після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22, від 31 серпня 2023 року у справі №380/572/23, від 27 вересня 2023 року у справі № 380/16876/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3428/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3951/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/15200/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 260/4613/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 380/18153/22 сформував правовий висновок, відповідно до якого той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

32. Водночас, стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

33. Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

34. Зі змісту статті 23 Конституції України слідує, що кожна людина має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. З цього випливає, що людина є частиною суспільства, інтереси якого (як от національна безпека, громадський порядок, права та свободи інших людей) можуть виправдати обмеження прав людини, які не є абсолютними. Належне виконання громадянами своїх обов`язків має бути забезпечене державою.

35. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

36. Положеннями пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

37. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).

38. Пунктом 3 цього Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

39. Із запровадженням Указу № 64/2022, а саме з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, почали свою дію певні обмеження прав людини і громадянина, серед яких право на вільне пересування (у тому числі за межі держави), право на приватне і особисте життя, право на освіту тощо, про що було поінформовано Генерального секретаря Ради Європи вербальною нотою №31011/32-017-3 від постійного представництва України при Раді Європи від 28 лютого 2022 року, зареєстрованої в Генеральному секретаріаті 01 березня 2022 року, та у подальшому неодноразово була пролонгована.

40. Таким чином, помилковим є посилання представника позивача у касаційній скарзі на те, що після 24 лютого 2022 року Міністерство закордонних справ України не зверталося до Генерального секретаря Ради Європи про намір скористатися правом на відступ від своїх зобов`язань за Конвенцією (з Протоколами) через військовий напад РФ, а тому протиправно обмежуються права, захист яких встановлено, зокрема, статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

41. Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 (далі - Указ № 65/2022), затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 342/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).

42. Із початком широкомасштабної військової агресії РФ фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.

43. Частиною другою статті 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

44. Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

45. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_9) (частина сьома статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

46. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

47. За приписами абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

48. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

49. Призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтею 22 якого визначено такий обов`язок громадян як з`являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

50. Статтею 23 цього ж Закону передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

51. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

52. За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

53. Загальний порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57 (далі - Правила № 57), згідно з пунктом 2 якого у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.

54. Відповідно до пункту 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, на здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

55. З огляду на викладене, слід зазначити, що необхідність заборони виїзду військовозобов`язаних осіб пов`язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії.

56. При цьому законодавцем передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

57. Підставою відмови в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 було тимчасове обмеження у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

58. Як було встановлено судами, відповідно до листа Люблінського політехнічного університету (Республіка Польща) від 27 жовтня 2022 року, позивач з 01 жовтня 2022 року буде проходити курс польської мови тривалістю 1 рік денної форми в Люблінському політехнічному університеті до 30 червня 2023 року для підготовки його до навчання першого рівня.

59. Відповідно до статті 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти, зокрема, є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

60. Таким чином, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.

61. Проте позивач не надав доказів того, що він зарахований студентом до закладу вищої освіти за кордоном - Люблінського політехнічного університету (Республіка Польща), студентський квиток позивач також не надав.

62. Наданою в пункті пропуску через державний кордон України довідкою Люблінського політехнічного університету (Республіка Польща) підтверджено проходження ОСОБА_1 з 01 жовтня 2022 року курсу польської мови тривалістю один рік для підготовки його до навчання першого рівня, а не зарахування студентом цього університету.

63. ІНФОРМАЦІЯ_7 04 листопада 2022 року видав позивачу довідку № ВВОБСС/522 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, згідно з якою ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.

64. Відповідаючи на питання представника позивача чи має право на виїзд за кордон особа, якій надано відповідний дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_10, колегія суддів зазначає, що питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.

65. Так, частина шоста статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає перелік видів військової служби, серед яких, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

66. Частина дев`ята статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає перелік категорій громадян у сфері військового обліку, серед яких, зокрема: призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

67. Частина перша статті 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

68. Особи, які перебувають на військовому обліку призовників, визначені в пункті 1 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

69. Щодо відстрочки від призову на строкову військову службу, то це питання регулює стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

70. Абзац 2 частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

71. Особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, визначені в пункті 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

72. Щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то це питання регулює стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

73. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що:

призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;

строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані;

призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.

74. Водночас колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.

75. Згідно із вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).

76. При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року № 678/2022.

77. Крім того, у подальшому Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» було доповнено статтею 18-1.

78. Отже, мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.

79. При цьому правове регулювання військового обов`язку, як вже зазначалося вище, здійснюється відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

80. Довідка ІНФОРМАЦІЯ_5 , видана позивачу, містить інформацію про відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації та не дає права позивачу на виїзд за межі України з метою проходження курсу польської мови в іноземному вищому навчальному закладі.

81. Наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як-от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

82. Також і обмеження на виїзд з України (а не заборона, як формулює представник позивача у касаційній скарзі) для громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації (віком від 18 до 60 років), зумовлені правовим режимом воєнного стану та конституційним обов`язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України відповідно до статті 65 Конституції України.

83. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» особливий правовий режим воєнного стану передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, повноважень необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

84. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що надані представнику Державної прикордонної служби України документи не давали підстав для прийняття позитивного рішення на перетин позивачем державного кордону України уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.

85. Підсумовуючи викладене, враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, колегія суддів дійшла висновку, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.

86. Таким чином, оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України прийнято в межах та на підставі наданих уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону повноважень, відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним та не може бути скасоване.

87. Крім того, оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред`явлення позивачем всіх необхідних документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить йому перешкод для перетину кордону України за наявності на те законних підстав.

88. Слід звернути увагу на те, що наразі постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №366 доповнено Правила № 57 пунктом 2-19 та визначено вичерпний перелік підтвердних документів для здобувачів освіти закладів вищої освіти України державної або комунальної форми власності, які є учасниками програм освітньої академічної мобільності, та прямують на навчання в іноземні заклади освіти, зокрема військово-облікові документи з відповідними відмітками районного (об`єднаного районного), міського (районного у містах, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_10.

89. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

90. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

91. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погребняка Дмитра Євгеновича залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 380/17239/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду