Ухвала
від 11.04.2024 по справі 500/1051/23
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №500/1051/23

адміністративне провадження № К/990/7432/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року

у справі №500/1051/23

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові

до заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича, начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойника Романа Петровича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

за участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт»

про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

У березня 2023 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернулася до суду з позовом до заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича, начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойника Романа Петровича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08 березня 2023 року №20611, винесене заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківим Андрієм Михайловичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 листопада 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про зупинення вчиненням виконавчих дій від 02 січня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 05 грудня 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про поновлення вчинення виконавчих дій 08 березня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про стягнення виконавчого збору 11 листопада 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про перевірку виконавчого провадження в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року задоволено апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційного суду, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вп`яте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

05 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду визнано неповажними, зазначені Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №500/1051/23 залишив без руху.

До Верховного Суду надійшло клопотання від скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, при цьому, зазначає, що з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків, проте ухвалами Верховного Суду від 08 листопада 2023 року, 30 листопада 2023 року, 04 січня 2024 року та від 08 лютого 2024 року касаційні скарга були повернуті відповідачу, що не перешкоджає повторному зверненню. Просить Суд звернути увагу, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції при цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22).

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів зазначає, що наведеним доводам вже була надана оцінка в ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2024 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 28 вересня 2023 року Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 30 жовтня 2024 року, а скаргу подано вп`яте 22 лютого 2024 року.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.

Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, вперше з касаційною скаргою відповідач звернувся 25 жовтня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, на підставі пункту першою частини п`ятої статті 332 КАС України. Суд прийшов до висновку, що касаційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

З відомостей автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що копію ухвали Верховного Суду від 08 листопада 2023 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 09 листопада 2023 року о 01:04.

09 листопада 2023 року скаржник вдруге звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року повторна касаційна скарга було повернуто заявнику скаржнику, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Судом встановлено, що касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України. Проте, норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, заявник не зазначив, а отже, належно не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися.

Копію ухвали Верховного Суду від 30 листопада 2023 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 01 грудня 2023 року о 02:16.

11 грудня 2023 року відповідач втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення. Проте, ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2024 року касаційна скарга повернута скаржнику, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Ухвалу Верховного Суду 04 січня 2024 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 04 січня 2024 року о 12:03.

Вчетверте відповідач звернувся до Верховного Суду 18 січня 2024 року, в той же час, клопотання про поновлення строку не містить обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.

Верховний Суд ухвалою 08 лютого 2024 року четверта касаційна скарга знову повернута скаржнику, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Ухвалу Верховного Суду 08 лютого 2024 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 08 лютого 2024 року о 23:00 та відповідно до абзацу другого частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 09 лютого 2024 року.

З цією касаційною скаргою відповідач звернувся лише 22 лютого 2024 року, а клопотання про поновлення строку не містить обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Неодноразове невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Щодо посилання скаржника на обставину запровадження з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною (черговою) скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам скаржника, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Також, Європейським судом з прав людини здійснено розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Зокрема, у рішенні в справі «Zubac v. Croatia», заява № 40160/12, вказано, що оскільки верховенство права є основоположним принципом демократичної держави і Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary) [ВП], № 20261/12, п. 117, ЄСПЛ 2016), Конвенція чи будь-що інше не може породжувати очікування того, що Верховний Суд ігноруватиме або не помічатиме очевидні процесуальні порушення.

З огляду на наведену практику ЄСПЛ в системному взаємозв`язку із встановленим конституційною нормою обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти лише у визначений законом України спосіб, можна виснувати про відсутність ознак надмірного формалізму у діях суду апеляційної інстанції при відмові скаржнику у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

1. Відмовити в задоволені клопотання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №500/1051/23.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.04.2024
Оприлюднено12.04.2024
Номер документу118305795
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Судовий реєстр по справі —500/1051/23

Ухвала від 05.09.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 11.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 05.03.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 08.02.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Прокопенко О.Б.

Ухвала від 04.01.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 04.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білак М.В.

Ухвала від 30.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білак М.В.

Ухвала від 08.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Загороднюк А.Г.

Ухвала від 08.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Загороднюк А.Г.

Постанова від 28.09.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Довга Ольга Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні