Постанова

від 11.04.2024 по справі 120/304/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 120/304/23

адміністративне провадження № К/990/34219/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А.Г.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2023 (головуючий суддя - І.М. Поліщук)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 (головуючий суддя - В.Ю. Сторчак, судді - Ю.П. Полотнянко, Л.С. Граб)

у справі № 120/304/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ і КО»

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування постанов,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ і КО» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.12.2022 № 337975;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.12.2022 № 337976.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані постанови є безпідставними та необґрунтованими, винесеними за відсутності фактів порушення чинного законодавства про автомобільний транспорт. Позивач вказує, що відомості, які відображені в актах перевірок, на підставі яких прийнято спірні постанови, не відповідають фактичним обставинам, оскільки під час рейдових перевірок у водіїв автобусів були наявні та ними були пред`явлені усі необхідні документи, передбачені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» для водія автобуса при здійсненні регулярних пасажирських перевезень маршрутом загального користування.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області № 337975 та № 337976 від 27.12.2022.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних постанов.

Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування

5. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник вказує, що в результаті рейдової перевірки транспортних засобів, які перевозили пасажирів за маршрутом № 138, у водіїв на момент проведення перевірки були відсутні схеми маршруту, розклад руху та таблиці вартості проїзду саме цього маршруту. Підкреслює, що наявність у водіїв на час рейдової перевірки схеми маршруту, розклад руху та таблиці вартості проїзду іншого маршруту не означає дотримання автомобільним перевізником вимог та правил виконання пасажирських перевезень, що, на думку заявника касаційної скарги, свідчить про порушення судами норм матеріального права, а саме, частини третьої статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позиція інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційних скарг

9. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

11. 09.12.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено перевірку належних Товариству з обмеженою відповідальністю «ТТ і КО» транспортних засобів марки «Богдан А-09202» д.н.з. НОМЕР_1 та «Богдан А-09201» д.н.з НОМЕР_2 .

12. За результатами проведеної перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 335849 та № 335840.

13. Як слідує із змісту актів № 335849 та № 335840, за наслідком проведеної перевірки виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 39 цього Закону, зокрема схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду.

14. 27.12.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанови № 337975 та № 337976 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі по 17 000 грн за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Джерела права

15. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

18. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

19. Частиною сьомою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

20. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

21. Згідно з частинами сімнадцятою-двадцять першою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

22. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок № 1567).

23. Відповідно до пункту 1 Порядку № 1567 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) такий визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

24. Пунктом 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

25. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

26. Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначені у статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

27. Частиною другою статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

28. Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій автобуса зобов`язаний, зокрема, мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

29. Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

30. Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів визначає Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278 (далі - Порядок № 278).

31. Пунктом 1.3. Порядку № 278 передбачено, що автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

32. Відповідно до пункту 1.4. Порядку № 278 схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

33. Паспорт маршруту включає, серед іншого, схему маршруту; копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень) (пункт 2.1. Порядку № 278).

Позиція Верховного Суду

34. З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

35. Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

36. У справі, що розглядається, за наслідком проведеної перевірки належних позивачу транспортних засобів, контролюючим органом встановлено відсутність у водіїв на момент проведення перевірки за маршрутом № 138 схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду.

37. Враховуючи факт наявності у водіїв паспорту № 18 за назвою маршруту № 138, який містив схеми маршруту, розклад руху та таблиці вартості проїзду, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність прийнятих відповідачем оскаржуваних постанов від 27.12.2022 № 337975 та № 337976.

38. Верховний Суд вважає такий висновок судів передчасним з огляду на таке.

39. Так, за встановлених обставин у цій справі, транспортними засобами марки «Богдан А-09202» д.н.з. НОМЕР_1 та «Богдан А-09201» д.н.з НОМЕР_2 , що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТТ і КО» здійснювалися перевезення пасажирів за маршрутом № 138 м. Вінниця (АС «Східна», зал/вокзал) (Вінницький державний аграрний університет) - смт. Стрижавка - с. Коло-Михайлівка - ресторан «Дубовий гай».

40. За доводами відповідача, в результаті рейдової перевірки транспортних засобів, які перевозили пасажирів за маршрутом № 138, у водіїв на момент проведення перевірки були відсутні схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду саме цього маршруту. Відповідач наголошує про наявність у водіїв на час перевірки паспорту маршруту № 18.

41. Одним із доводів на підтвердження відсутності у водіїв під час рейдової перевірки схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду маршруту № 138 відповідачем вказувалось на те, що згідно трафарету, який прикріплено на лобовому склі транспортного засобу марки «Богдан А-09202» д.н.з. НОМЕР_1 , вбачається маршрут Залізничний вокзал - ч/з Київську - Ц. Ринок; згідно трафарету, який прикріплено на лобовому склі транспортного засобу марки «Богдан А-09202» д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається маршрут «Слобода-центр - ринок-автовокзал, Київська-Зал. Вокзал». Означене на переконання відповідача вказує на відмінність маршруту, які здійснює позивач.

42. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи належну оцінку таким доводам відповідача не надали, а лише послались на те, що на трафаретах міститься найменування основних зупинок маршруту.

43. Верховний Суд звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

44. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

45. Тож при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

46. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

47. При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази,

48. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).

51. Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

52. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/304/23 скасувати.

3. Справу № 120/304/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Вінницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.Г. Загороднюк

Н.М. Мартинюк