Рішення

від 25.03.2024 по справі 320/9523/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року № 320/9523/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДПС в місті Києві №9694800/45119260 від 11.10.2023 року, №10017927/45119260 від 27.11.2023 року, №10031358/45119260 від 28.11.2023 року, №10031360/45119260 від 28.11.2023 року, №10055412/45119260 від 30.11.2023 року;

-зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні №11 від 25.08.2023 року, №12 від 26.09.2023 року, №8 від 06.10.2023 року, №1 від 02.10.2023 року, №2 від 04.10.2023 року датами їх фактичного подання на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті без обґрунтування причин відмови в реєстрації податкових накладних, не зазначено конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач стверджує, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації спірних податкових накладних, контролюючому органу було направлено письмові пояснення та первинні документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких були складені та направлені для реєстрації податкові накладні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідачі ГУ ДПС в місті Києві, ДПС України не подали до суду відзиви на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, жодних заяв чи клопотань до суду не надали.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 159 КАС України, визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» є зареєстрованим суб`єктом господарювання юридичною особою (дата державної реєстрації: 17.03.2023, дата запису: 17.03.2004, номер запису 10007010200000980). Позивач зареєстрований платником ПДВ з 01.04.2023, ІПН №451192626552, зареєстрований та знаходиться за своєю податковою адресою.

Видами діяльності ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» за КВЕД є: 50.20 Вантажний морський транспорт, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З метою забезпечення здійснення господарської діяльності та надання замовникам послуг перевалки вантажів, ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» укладено договори з виконавцями послуг:

-з ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 35855645) - договір від 12.07.2023 №1/120723 оброблення вантажів на послуги пов`язані з прямою перевалкою нафтопродуктів з суден до автомобільного транспорту;

-з ТОВ «СУДНОРЕМОНТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДУНАЙСУДНОСЕРВИС» - договір від 12.07.2023 №2/120723 про надання послуг з перевантаження експортних вантажів навалом (зернових, олійних і бобових культур);

-з ТОВ «Соф Марін» (код ЄДРПОУ 37929372) - договір від 12.07.2023 №2/120723 щодо організації та проведення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів;

-з ТОВ «Соф Марін» (код ЄДРПОУ 37929372) - договір від 25.08.2023 №250823 щодо організації та проведення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

В свою чергу, ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» було укладено договори із наступними замовниками послуг:

-договір від 26.07.2023 №260723 з ТОВ «Форс Авто Україна» про надання послуг з перевалки експортних вантажів навалом;

-договір від 08.09.2023 №30/23 з ТОВ «ТЕХНОБУДМАКС» про надання послуг з перевалки імпортних вантажів навалом;

-договір від 03.08.2023 №24/23 з ТОВ «ТЕРМІНАЛ СІСТЕМ» про надання послуг з перевалки нафтопродуктів;

-договір від 25.09.2023 №35/23 з ТОВ «ДЖЕТЛАЙН» про надання послуг з перевалки нафтопродуктів.

На виконання цих правочинів сторонами були складені наступні первинні документи на підтвердження господарських операцій:

- між Позивачем та ТОВ «Форс Авто Україна»: рахунок на оплату №22 від 24.08.2023 року, акт надання послуг №15 від 03.09.2023 року;

- між Позивачем та ТОВ «ТЕХНОБУДМАКС»: рахунки на оплату №44 від 26.09.2023 року та №56 від 13.10.2023 року, акт надання послуг №33 від 13.10.2023;

- між Позивачем та ТОВ «ТЕРМІНАЛ СІСТЕМ»: рахунки на оплату №40 від 25.09.2023 року та №49 від 06.10.2023 року, акт надання послуг №28 від 06.10.2023 року;

- між Позивачем та ТОВ «ДЖЕТЛАЙН», рахунки на оплату №43 від 25.09.2023 року та №52 від 06.10.2023 року, акт надання послуг №27 від 06.10.2023 року.

Оплата контрагентами послуг підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №5 від 25.08.2023 року, №150 від 26.09.2023 року, №418 від 02.10.2023 року, №431 від 10.10.2023 року, №762 від 04.10.2023 року та №827 від 18.10.2023 року.

У відповідності до приписів п. 201.1 ст. 201 ПК України ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» було складено податкові накладні №11 від 25.08.2023 року, №12 від 26.09.2023 року, №8 від 06.10.2023 року, №1 від 02.10.2023 року, №2 від 04.10.2023 року та надіслано для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно отриманих квитанцій, на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України вказані податкові накладні прийнято, але реєстрацію зупинено. Зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 52.22 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку) а також ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п. 4, п. 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 р. № 520, ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» на адресу Головного Управління ДПС у місті Києві надіслано пояснення та копії документів щодо податкових накладних №11 від 25.08.2023 року, №12 від 26.09.2023 року, №8 від 06.10.2023 року, №1 від 02.10.2023 року, №2 від 04.10.2023 року, реєстрацію яких зупинено, стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, однак, рішеннями регіональної комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9694800/45119260 від 11.10.2023 року, №10017927/45119260 від 27.11.2023 року, №10031358/45119260 від 28.11.2023 року, №10031360/45119260 від 28.11.2023 року, №10055412/45119260 від 30.11.2023 року ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» було відмовлено в реєстрації податкових накладних №11 від 25.08.2023 року, №12 від 26.09.2023 року, №8 від 06.10.2023 року, №1 від 02.10.2023 року, №2 від 04.10.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Додаткова інформація: первинні документи щодо придбання/постачання товарів/послуг.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правове обґрунтування обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165 (надалі - Порядок зупинення), - у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно із п. 11 цього порядку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165 у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідачем не наведено в електронних документах, направлених позивачу, конкретних підстав, переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття (фактичних і юридичних) та не зазначено вичерпний перелік копій документів, які необхідно надати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Згідно п. 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 (надалі - Порядок 520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно із п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктом 7 Порядку N 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

З матеріалів справи слідує, що первинні документи, які необхідні для здійснення відповідних господарських операцій, були надані.

Згідно п. 3 Порядку № 520 комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно п. 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Згідно п. 11 Порядку № 520, - Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Однак, оскаржувані рішення відповідача в даній справі не містять чіткої підстави їх прийняття, оскільки не зазначено вичерпний перелік документів, які необхідно надати платнику податків, не зазначено яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних та які документи складені/оформлені із порушенням законодавства.

Суд зазначає, що оскаржувані в даній справі рішення контролюючого органу є актами індивідуальної дії та стосуються прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований. Відповідно таке рішення повинно містити чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Як наслідок, оскаржувані рішення податкового органу не відповідають вищезазначеним критеріям акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідач також не довів наявність дефекту форми, змісту або походження поданих позивачем документів та пояснень, визначених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок N 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п. 200.1.3 і п. 200.1.9 ст. 200.1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 520 (додаток до Порядку). Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

З наявних копій оскаржуваних рішень комісії, зміст яких не спростовується учасниками справи, слідує, що такі рішення містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток до вказаного Порядку), без зазначення конкретних документів, які не надано позивачем або складено з порушенням законодавства.

Тому суд вважає, що зміст оскаржуваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія з питань реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, розглядаючи подані позивачем документи, не перевірила об`єктивно та добросовісно на відповідність вимогам чинного законодавства (наявність обов`язкових реквізитів, дотримання встановленої законом форми тощо), не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій, щодо яких позивачем сформовано податкові накладні, та не визначила документи, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Наведені обставини з врахуванням вимог норми ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є достатніми для висновку суду про протизаконність та необґрунтованість оскаржуваного позивачем рішення відповідача та висновку про порушення відповідачем прав позивача як добросовісного платника податків.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 N 1246, - податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Суд вважає, що ефективний засіб правового захисту, у розумінні статті 13 Європейської конвенції з прав людини, - повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Разом з тим суд застосовує при визначенні способу відновлення порушеного права норму ч. 4 ст. 245 КАС України, відповідно до якої - у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки відповідач не довів, що не вчинив які-небудь дії, які визначені законодавством та юридично обов`язкові для прийняття оскаржуваного рішення, або що має виключні дискреційні повноваження повторно їх вчиняти у разі визнання судом протиправності таких дій, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і в частині зобов`язання відповідача до вчинення реєстраційних дій та виключення позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, Комісія Головного управління ДПС в місті Києві, не зважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього документи, прийняла спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Судом, з урахуванням доказів, наданих позивачем до контролюючого органу після зупинення реєстрації податкових накладних (пояснення та копії бухгалтерських документів), встановлено, що позивачем надано документи, що повністю розкривають зміст господарських операцій та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2022 року у справі № 320/3484/21.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.77 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління ДПС в місті Києві по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем-1 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.77, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача-1, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навели мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісії Головного управління ДПС в м. Києві документів, а відтак, не довели правомірності свого рішення.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ДПС по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їхнього ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.77, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття спірних рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №9694800/45119260 від 11.10.2023 року, №10017927/45119260 від 27.11.2023 року, №10031358/45119260 від 28.11.2023 року, №10031360/45119260 від 28.11.2023 року, №10055412/45119260 від 30.11.2023 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №11 від 25.08.2023 року, №12 від 26.09.2023 року, №8 від 06.10.2023 року, №1 від 02.10.2023 року, №2 від 04.10.2023 року, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи N R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 N 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановленні у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Згідно з пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 N 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні №11 від 25.08.2023 року, №12 від 26.09.2023 року, №8 від 06.10.2023 року, №1 від 02.10.2023 року, №2 від 04.10.2023 року були вчасно подані до реєстрації в ЄРПН.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 140,00 грн. Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в місті Києві, оскільки саме спірні рішення відповідача призвели до виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 9, 14,73-78,90,143,242-246,250,255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в м. Києві №9694800/45119260 від 11.10.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» № 11 від 25.08.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в м. Києві №10017927/45119260 від 27.11.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» № 12 від 26.09.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в м. Києві №10031358/45119260 від 28.11.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» № 8 від 06.10.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в м. Києві №10031360/45119260 від 28.11.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» № 1 від 02.10.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в м. Києві №10055412/45119260 від 30.11.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» № 2 від 04.10.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 11 від 25.08.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» датою її фактичного подання на реєстрацію.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 12 від 26.09.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» датою її фактичного подання на реєстрацію.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 06.10.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» датою її фактичного подання на реєстрацію.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 02.10.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» датою її фактичного подання на реєстрацію.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.10.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» датою її фактичного подання на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ПРОДУКТ УКРАЇНА» понесені судові витрати у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в місті Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.