Ухвала

від 11.04.2024 по справі 626/1370/24

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/1370/24

Провадження № 2-з/626/2/2024

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

11.04.2024 року м. Красноград

Суддя Красноградського районного суду Харківської області Гусар П.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 09.04.2024 року звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Філія Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» про визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці в якій просить:

-задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі, а саме зупинити дію Наказу №370 від 15.03.2024 року БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Філії Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» про визнання незаконним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, який він буде оскаржувати шляхом подання позову до суду.

Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що з 11.10.2021 року по теперішній час він перебуває у трудових відносинах з філією Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» на посаді головного фахівця відділу службових розслідувань та співпраці з правоохоронними органами апарату управління БУ «Укрбургаз». 09.04.2024 року о 09 год. 40 хв. йому було надано попередження від 15.03.2024 року та Наказ №370 від 15.03.2024 року Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» про зміну істотних умов праці. Відповідно до вказаного наказу, його попереджено про зміну істотних умов праці, а саме встановлено неповний робочий день тривалістю 48 хвилин, з 08:00 год. до 08:48 год. щодня з понеділка по п`ятницю з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Зміни істотних умов праці, запроваджені наказом вступають у дію починаючи з 18.03.2024 року, але в будь-якому випадку не раніше повідомлення працівника про такі зміни. Підставами видачі даного наказу зазначені: наказ БУ «Укрбургаз» від 12.03.2024 року №338 «Про зміни в організації виробництва і праці» та службова записка менеджера з управління персоналом відділу організаційного розвитку департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_2 попередженні зазначено, що згідно ст. 32 КЗпП України працівник має право на свій розсуд погодитися зв зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. Для подальшої роботи заявнику необхідно надати заяву про згоду працювати в нових умовах праці. Ненадання заяви буде свідчити про відмову працівника працювати в нових умовах праці. У разі небажання працювати у нових умовах праці слід надати заяву про небажання продовжувати роботу. У разі відмови від роботи в нових умовах, трудовий договір буде припинено за п. 6 ст. 36 КЗпП України з виплатою згідно ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Попередження вручене 09.04.2024 року о 09:40 год. та вимагає від заявника надання відповіді до 10:00 год., що унеможливлює прийняття заявником виваженого та обґрунтованого рішення, що порушує його права. З даним наказом та підставами його ухвалення/прийняття він не погоджується та вважає його не законним та таким, що порушує його охоронні Законом Конституції та трудові права та має намір їх оскаржувати шляхом подачі позову до суду про визнання наказу незаконним та його скасування. Наказ, його підстави та їх обґрунтування є протиправними, такими, що порушують права позивача та прийнятий всупереч/з порушенням норм діючого законодавства та внутрішніх нормативних документів філії БУ «Укрбургаз» та АТ «Укргазвидобування», а ухвалення/прийняття наказу є намаганням відповідача створити штучні умови для унеможливлення подальшого належного виконання посадових обов`язків, що спонукає його звільнитися.

Також від ОСОБА_1 10.04.2024 року до суду надійшла заява в якій просить, під час розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви врахувати наступне. Зокрема, в період дії воєнного стану, дозволяється видавати наказ про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці без попередження працівника за два місяці. Повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП України, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов ( ч. 2 ст. 3 ЗУ №2136-ІХ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». У попередженні від 15.03.2024 року, яке він отримав о 09:40 год. 09.04.2024 року заначено: «Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України, ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та Наказу БУ «Укрбургаз» від 15.03.2024 року №370 «Про зміни істотних Умов праці» попереджаю Вас……., про наступну зміну з 18.03.2024 року істотних умов праці з моменту вручення цього попередження, а саме зміну режиму роботи, встановивши Вам неповний робочий день з понеділка по п`ятницю з 08:00 до 08:48 з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу». Тобто, попередження від 15.03.2024 року, а саме дата та час його вручення йому прямо суперечать вимогам ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Розглянувши заяву про забезпечення позову встановлено наступні правовідносини.

Згідно зі ст.ст.1,2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви регламентується ст.152 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або з інших підстав, визначених законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

За змістом ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

А також в силу вимог ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Як роз`яснено Верховним Судом України в п.4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (надалі Постанова) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, в п.5 Постанови зазначено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Також, такий спосіб забезпечення позову, як зупинити дію наказу про зміну істотних умов праці в силу вимог ч.10 ст.150 ЦПК України є допустимим лише у певній категорії справ, де оскаржуваним рішенням (діям) роботодавця передувало повідомленням позивачем або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Випадок заявника ОСОБА_1 не підпадає під ч.10 ст. 150 ЦПК України.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що обраний спосіб забезпечення позову фактично наперед вирішує питання, які будуть стосуватися розгляду частини позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов`язаний з предметом спору, що відповідно до вимог статті ч. 10 ст. 150 ЦПК України є недопустимим. Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним задоволенню частини заявлених вимог, які він має намір пред`явити до Філії БУ «Укрбургаз», що прямо заборонено процесуальним законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У справі №922/2163/17 Верховний Суд наголосив, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Однак, заявник не обґрунтував, чому необхідно застосувати забезпечення позову, не навів свої доводи і посилання на докази щодо обставин, які підтверджують потребу застосування таких заходів.

Також заявник не обґрунтував, чому слід застосувати обраний ним спосіб забезпечення позову, і не обґрунтував відповідність заявлених заходів фактичним обставинам спору й можливим наслідкам їх застосування або незастосування.

Крім того, з огляду на предмет позову, який буде подавати до суду позивач, невжиття заходів щодо забезпечення позову жодним чином не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Його значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного наказу роботодавця і позбавлення правових наслідків неправомірного наказу шляхом скасування.

За поданою заявою ОСОБА_1 фактично ставить питання про зупинення дії наказу «Про зміни істотних умов праці» від 15.03.2024 №370, що буде предметом позову, який він планує подавати, а відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, задоволенням заяви про забезпечення позову буде фактично ухвалене рішення по суті, оскільки позивач просить зупинити дію наказу, правомірність якого буде оспорювати та скасовувати, що за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог без вирішення спору по суті.

Таким чином, цивільне процесуальне законодавство не допускає вжиття подібних заходів забезпечення позову, оскільки є втручанням як у трудові правовідносини і компетенцію роботодавця так і в діяльність організації (установи), у якій працює такий працівник.

З урахуванням викладеного, слід дійти до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу роботодавця про зміну істотних умов праці, суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства, завданням та принципам законності, диспозитивності та змагальності цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 43, 44, 149-153, 353-355 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в Харківський апеляційний суд.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її виготовлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Суддя