Рішення

від 09.04.2024 по справі 202/5605/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/5605/23

Провадження № 2/202/145/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року Індустріальний районний м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Бєльченко Л.А.,за участю секретаря судового засідання Ульянченко А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з цим позовом, представник позивача, адвокат Меюс Я.С., зазначила, що сторони з 01.09.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2020 року шлюб між ними розірваний. У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення шлюбних відносин проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , і син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з відповідачем.

30.04.2021 року позивачем була надана нотаріальна згода на тимчасовий виїзд з метою туристичної подорожі сина ОСОБА_5 за кордон з 03.05.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі ОСОБА_2 , матері дитини. До цього часу останні не повернулися.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 жодним чином не бере участі у вихованні сина ОСОБА_6 , не приділяє йому уваги, не цікавиться станом його здоров`я, матеріально не забезпечує; не піклується про його моральний та фізичний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Окрім того, відповідач, знаходячись за кордоном, позбавляє спілкування позивача та старшого сина з молодшим сином, що є порушенням, на думку позивача, моральних норм життя.

З огляду на це, представник позивача просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , та стягнути судові витрати у справі.

Під час судового розгляду позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Боровик Л.О., заперечуючи проти позову, зазначила, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визначено місце проживання обох дітей з останньою.

30.04.2021 року ОСОБА_1 була надана нотаріальна згода на тимчасовий виїзд за кордон відповідача з сином ОСОБА_7 строком до 03.05.2021 року. Старший син ОСОБА_6 виїхати з ними не зміг через учбовий процес.

Піклуючись про інтереси старшого сина, між ОСОБА_2 і позивачем 30.04.2021 року укладено угоду щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей з метою, щоб на той період, що відповідач буде відсутня в Україні, інтереси старшого сина були захищені.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 Договору, батьки домовились про місце проживання дітей та порядок здійснення батьківських прав матір`ю та батьком, які проживають окремо від дітей.

Відповідно до п.п.1.3 п.1 Договору місце постійного проживання сина ОСОБА_6 визначено разом із батьком на території України, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.п.1.4 п.1 Договору місце постійного проживання сина ОСОБА_7 визначено разом із матір`ю на території України, за адресою: АДРЕСА_3 ; на території російської федерації за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до п.п.3.1 та п.п. 3.2 п.3 Договору мати зобов`язується піклуватися про здоров`я, забезпечити достатній рівень освіти, брати участь у вихованні та духовному розвитку ОСОБА_5 , а батько виконувати ті ж самі обов`язки по відношенню до сина ОСОБА_6 .

Відповідно до п.п.4.10 п.4 заключних положень Договору у випадку настання форс-мажорних обставин батьки вирішують питання за попередньою домовленістю між собою або чекають закінчення таких обставин.

У зв`язку з наведеним, представник відповідача указує, що відповідач жодним чином не порушувала умови договору та завжди піклувалася про обох дітей. А позивач навмисно замовчує, що між ними був укладений такий договір.

Після виїзду разом із сином ОСОБА_7 за кордон, у червні 2021 року вона уклала шлюб з громадянином російської федерації ОСОБА_8 , де проживають за вищевказаною адресою.

Зазначає, що строк нотаріальної згоди на виїзд сина ОСОБА_7 за кордон сплив у травні 2022 року. На той час між росією і Україною вже йшли бойові дії. За таких обставин, щоб не наражати на небезпеку молодшого сина, вони не мали можливості провернутися до України.

Також представник відповідача указує, що відповідач виконує обов`язки батьківства по відношенню до сина ОСОБА_6 , спілкується з ним телефонним зв`язком, передає подарунки. Водночас позивач налаштовує сина ОСОБА_6 проти матері, здійснюючи на дитину психологічний тиск.

Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився. Направив до суду висновок про недоцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , а також заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

У висновку органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради відзначено, що між сторонами у справі 30.04.2021 року був укладений договір стосовно місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І.Ю. Згідно з умовами цього Договору місцем постійного проживання ОСОБА_9 визначено разом із батьком на території України, за адресою: АДРЕСА_2 . Місцем постійного проживання дитини сторін ОСОБА_7 визначено разом із матір`ю на території України, за адресою: АДРЕСА_3 ; на території російської федерації за адресою: АДРЕСА_4 . Цим же договором визначений порядок здійснення батьківських прав, у тому числі організації зустрічей батьків з дітьми на території України та за її межами. У висновку зазначено, що ОСОБА_2 постійно сама або через родичів намагається підтримувати телефонний зв`язок з малолітнім сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана у якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_2 завжди сумлінно ставилася до виконання батьківських обов`язків, займалася вихованням, розвитком дітей. Наразі їй відомо, що відповідач з сином ОСОБА_7 за кордоном, але вона продовжує спілкування з сином.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2020 року розірваний.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення шлюбних відносин проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , і син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з відповідачем.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визначено місце проживання обох дітей з останньою.

30.04.2021 року між сторонами був укладений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І.Ю.

Згідно з умовами цього Договору, місце постійного проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом із батьком на території України, за адресою: АДРЕСА_2 . Місцем постійного проживання дитини сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом із матір`ю на території України, за адресою: АДРЕСА_3 ; на території російської федерації за адресою: АДРЕСА_4 .

30.04.2021 року позивачем була надана нотаріальна згода на тимчасовий виїзд з метою туристичної подорожі сина ОСОБА_5 за кордон з 03.05.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі ОСОБА_2 , матері дитини. На даний час ОСОБА_2 з сином ОСОБА_7 проживають на території російської федерації за вище вказаною адресою.

Судом встановлено, що відповідач продовжує спілкування з сином ОСОБА_6 телефонним зв`язком, вітає з дитину з днем народження, цікавиться його життям.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

У пункту 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року звернуто увагу на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (п.16 постанови).

Згідно з частиною 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За встановлених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено, не надано доказів, а судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час розгляду справи встановлено, що сторони фактично і юридично визначили свої обов`язки по відношенню до обох дітей, уклавши договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей. Відповідачем умови вказаного договору не порушуються. Підстав вважати, що ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_6 , не цікавиться його життям, не дбає про нього розвиток, у суду немає.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4,10,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.