Рішення

від 12.04.2024 по справі 501/3721/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 12.04.2024

Справа № 501/3721/23

2/501/585/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» звернулося до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 31493,63 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила, що 10 липня 2019 року в багатоквартирному будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» (далі по тексту ОСББ «Чорноморська перлина»), що здійснює функції з управління будинком через свої органи управління. В межах покладений обов`язків, для належного утримання будинку та прибудинкової території, загальними зборами ОСББ «Чорноморська перлина» було затверджено розмір внесків на утримання будинку, обов`язкових до сплати всіма власниками квартир та нежитлових приміщень будинку.

ОСББ «Чорноморська перлина» належним чином виконує зобов`язання, передбачені Статутом, зокрема в частині забезпечення комунальних послуг та інших послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності. Загальна площа квартири відповідача складає 96,50 кв.м. В період з 01 січня 2020 року по 01 березня 2023 року відповідач не виконував належним чином свого обов`язку з оплати внесків, до яких входять оплата послуг з у тримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 25129,52 грн. (двадцять п`ять тисяч сто двадцять дев`ять грн., 52 копійок).

Також враховуючи той факт, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора має сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення в сумі 4744,81 грн., 3% річних в сумі 1619,30 грн. Всього просить стягнути 31493,63 грн.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача, зокрема, звертав увагу на те, що квартира відповідача №345 фактично є недобудованою, а тому не може вважатись житлом у розумінні Житлового кодексу України, що, у свою чергу, виключає примушення громадянина до сплати комунальних послуг за користування нежитловою квартирою.

На переконання відповідача, ОСББ не надано детального розрахунку щодо заявленої суми боргу по комунальним платежам, а також не визначено, які суми нараховані за загальнобудинкові послуги, а які за послуги виключно в межах квартири. Також, у першому випадку не надано розрахунків щодо арифметичного поділу загальнобудинкових послуг на 549 квартир, а у другому руху коштів з надавачами послуг.

Також представник відповідача вказав, що ОСББ як заявник у справі про стягнення мало б надати до справи оригінали всіх протоколів проведення загальних зборів з метою проведення відповідачем ідентифікації цих документів та перевірки їх дійсності.

Суд, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №268637374 від 2 серпня 2021 року та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

10 липня 2019 року в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань від 10 липня 2019 року за № 15541020000004376.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» діє на підставі Статуту, який затверджено установчими зборами співвласників багатоквартирного житлового будинку, протоколом № 1 від 30 квітня 2019 року.

Пунктом 2.1. Статуту встановлено, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, здійснення заходів щодо доведення прийнятого в експлуатацію будинку по АДРЕСА_1 до стану, придатного для проживання в ньому, забезпечення його належної експлуатації та утримання, дотримання співвласниками своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Відповідно до п. 3.1. Статуту, органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління та ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.

Частинами 1, 4ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина», як колективний споживач, використав своє право укладати договори про надання комунальних послуг відповідно до Статуту в інтересах споживачів, об`єднаних таким колективним споживачем, як це передбачено ч. 3ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Позивачем здійснювався комплекс регламентних робіт з забезпечення утримання будинку та прибудинкової території на підставі укладених договорів.

Забезпечення електроенергією здійснюється за договором № б/н від 01 січня 2020 року про участь у витратах за договором про постачання електроенергії № 03-1042-ПЦВ від 01 січня 2019 року укладеним з ТОВ «ООЕК» та за договором № И1042 від 26 вересня 2012 року, зміненим Додатковою угодою № 1 від 17 квітня 2019 року, укладеним з АТ «Одесаобленерго».

Послуги з утримання сайту здійснюється відповідно до договору на інформаційно-обчислювальне обслуговування між ОСББ та ТОВ «Айдом» № 00236 від 09 січня 2020 року та договору на інформаційно-обчислювальне обслуговування між ОСББ та ФОП ОСОБА_2 № 3096 від 01 квітня 2020 року.

Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється відповідно до договору між ОСББ та КП «Чорноморськводоканал» №79 від 11 грудня 2019 року.

Вивезення сміття здійснюється відповідно до колективного договору на послуги з поводження з побутовими відходами між ОСББ та ТОВ «ТВ-Серрус» № 146-ЧР від 01 січня 2020 року та № 193-ЧР від 01 січня 2021 року.

Постачання теплової енергії здійснюється згідно договору з колективним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії між ОСББ та ТОВ «КАЛОРЕ» № 4 від 30 листопада 2019 року.

Всі укладені договори погоджені протоколами засідання правління ОСББ, а також погоджені рішенням загальних зборів ОСББ, протокол № 2 від 20 червня 2020 року.

Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 2 від 20 червня 2020 року, затверджено розмір внесків на утримання будинку з 2020 року.

Загальні збори щодо затвердження розміру внесків на утримання будинку у 2021-2022 році є такими, що відбулися, але рішення щодо затвердження кошторису не прийнято, отже залишається діючим затверджений попередній кошторис.

Позивачем надані відповідні акти виконаних робіт щодо надання послуг згідно з укладеними договорами, що свідчить про виконання позивачем своїх обов`язків.

Відповідач не виконував належним чином своїх обов`язків з оплати внесків, які входять до послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим з 01 січня 2020 року по 01 березня 2023 року виникла заборгованість, яка становить 25129,52 грн.

Позивач просить окрім суми заборгованості за надані послуги згідно наданого розрахунку, стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 4744,81 грн. та три проценти річних в сумі 1619,30 грн.

Представник відповідача-адвокат Марочкін В.О. надав письмові пояснення, в яких вказав, що:

квартира відповідача №345 фактично є недобудованою, а тому не може вважатись житлом у розумінні Житлового кодексу України, що, у свою чергу, виключає примушення громадянина до сплати комунальних послуг за користування нежитловою квартирою;

ОСББ не надано детального розрахунку щодо заявленої суми боргу по комунальним платежам, а також не визначено, які суми нараховані за загальнобудинкові послуги, а які за послуги виключно в межах квартири. Також, у першому випадку не надано розрахунків щодо арифметичного поділу загальнобудинкових послуг на 549 квартир, а у другому руху коштів з надавачами послуг;

ОСББ як заявник у справі про стягнення мало б надати до справи оригінали всіх протоколів проведення загальних зборів з метою проведення відповідачем ідентифікації цих документів та перевірки їх дійсності.

Відповідно до ч.1ст.2 Цивільного процесуального кодексу України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч.1ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.2ст.382 Цивільного кодексу Українивстановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди,якіпризначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

ЗакономУкраїни «Прооб`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (ч.1ст.17,ст.20,ч.ч.6,7,8ст.22,ч.4ст.23)встановлено обов`язок власників квартир у багатоквартирному будинку нести витрати по утриманню спільного неподільного майна, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників.

Відповіднодо ч.ч.1,2 ст.20 ЗаконуУкраїни «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною 10 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено обов`язок співвласника багатоквартирного будинку своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором.

Аналізуючи доводи сторін стосовно предмету спору та фактичних обставин, суд наголошує на такому.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на обставини надання ним заяви у позасудовому порядку до позивача з проханням надати інформацію щодо розрахунку заборгованості, оскільки це не пов`язано із фактом сплати останнім заборгованості, що утворилась. При цьому, надання або ненадання відповіді це інший юридичний склад, а тому такі правовідносини мають бути розглянуті окремо від спору про стягнення заборгованості.

Крім цього, Верховний Суд під час розгляду справ як суд касаційної інстанції та Велика Палата Верховного Суду зокрема сформували висновок, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам» (постанови ВП ВС: 05.06.18, справа № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18); 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); 11.09.19, справа № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); 19.02.20, справа № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19); 04.04.20, справа № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19); 15.09.20, справа № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Із вказаними висновками суд звертає увагу на доводи відповідача стосовно не підтвердження руху коштів по рахунках ОСББ та його створення як такого. Щодо статусу позивача як юридичної особи суд бере до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, а саме інформацію з ЄДР та копію протоколу установчих зборів. Слід звернути увагу, що процедура та факт утворення ОСББ не є предметом даного спору, а відповідач у встановленому законом порядку не оскаржував відповідні рішення ОСББ чи державного реєстратора про створення/реєстрацію юридичної особи. Стосовно ж руху коштів суд вказує, що бухгалтерська та фінансова діяльність ОСББ не впливає на спір щодо стягнення коштів по боргу з комунальних та інших обов`язкових платежів.

13 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/14833/15-ц висловив позицію, що «відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати за відповідними рахунками у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.»

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт надання йому позивачем зазначених послуг, за які останній зобов`язаний здійснювати оплату, матеріали справи також не містять доказів того, що позивачем не надавались чи не якісно надавались послуги за які відповідач повинен сплачувати кошти у встановленому розмірі.

Суд зазначає, що розгляд справи проводиться в межах заявлених позовних вимог, оцінуючи їх на підставі наданих суду доказів, відповідно до положеньч.1ст.13 Цивільного процесуального кодексу України.Зустрічних позовних вимог відповідачем в встановлений строк не подавалися, оцінка його доводів проводиться на підставі наданих ним доказів.

Судом враховується правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц, відповідно до яких споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Суд зазначає, що відповідно до положень Статуту ОСББ співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані виконувати обов`язки, передбачені Статутом, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, та здійснювати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Згідно положень ст.ст.68,162 Житлового кодексу Української РСР, квартирна плата та плата за житлово-комунальні послуги сплачуються своєчасно.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6- 2951цс15 викладеній в постанові від 20 квітня 2016 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

У цьому контексті суд звертає увагу на доводи позивача, із якими суд погоджується, про те, що документально та фактично багатоквартирний будинок здано в експлуатацію. Суд не залишає поза увагою пояснення позивача про те, що будівля станом на момент введення в експлуатація мала певні проблеми, описані представником відповідача, однак така характеристика надана станом на 13 листопада 2015 року, тобто 8 років тому.

Представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що на даний момент будівля є неприйнятною для проживання, відсутні комунікації з надання електропостачання, водопостачання та опалення. Суд дослідив надані представником відповідача фотографії житла відповідача (квартири АДРЕСА_3 ), однак зауважує, що ОСББ не несе відповідальності ані за стан приватної власності відповідача, ані за стан будинку при його прийнятті в експлуатацію, адже ОСББ утворено лише у квітні 2019 року.

Таким чином, у контексті устрою будинку, у якому знаходиться квартира відповідача, відсутні підстави вважати фонд нежитловим. Жодних рішень уповноважених органів з цього приводу не прийнято, відповідач на такі рішення не вказав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача має бути стягнута заборгованість за надані послуги відповідно до позовної заяви та наданих розрахунків.

Протилежних доводів відповідачем суду не надано, в судовому засіданні судом не встановлено.

Підлягають задоволенню позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, які складають 4744,81 грн. та три проценти річних в сумі 1619,30 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц вказала, що устатті 625 Цивільного кодексу Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина другастатті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, а також аналогічного правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року по справі № 712/8916/17, встановлено, що за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другоюстатті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, тому він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно достатті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановленихстаттею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу Українипередбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті552, частини 2 статті625 Цивільного кодексу України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складає: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Доводи та заперечення відповідача та його представника висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Позивач, окрім заборгованості просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги та сплатою судового збору.

Частиною 1статті 133 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції Українигарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Між позивачем та адвокатом Романенко А.В. було укладено договір про надання правової допомоги від 02 лютого 2023 року.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8ст.141 Цивільного процесуального кодексу Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

Також, відповідно до ч.1ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 та витрати на правову допомогу в сумі 3750,00 грн., що разом становить 6434,00 грн.

Згідно ч.ч.1-4ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост.76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідност.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При вирішенні спору по суті суд враховує те, що відповідач та його представник під час розгляду справи доводів позивача не спростували.

Оцінивши надані докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСББ «Чорноморська перлина» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» заборгованість по платежам та внескам за утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), інших платежів в загальному розмірі 31493,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» судові витрати в розмірі 6434,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 12 квітня 2024 року.

Суддя