Постанова

від 02.04.2024 по справі 336/6396/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.04.2024 Справа № 336/6396/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 336/6396/22 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.

№ 22-ц/807/466/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Онищенко Е.А.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про виключення відомостей про батьківство з акту про народження дитини,

ВСТАНОВИВ

В листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про виключення відомостей про батьківство з акту про народження дитини.

Вобґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2013 року проживала без реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився ОСОБА_3 . Після припинення стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у 2016 році, останній 02.07.2019 року уклав шлюб із ОСОБА_1 . Після фактичного припинення стосунків між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 поновили свої стосунки у грудні 2020 року та почали проживати разом. 11.09.2021 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано за спільною заявою подружжя, яке не мало дітей. Водночас, на момент розірвання шлюбу ОСОБА_1 була вагітна. У грудні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_3 , але про її існування не знали ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_7 . Після початку повномасштабного вторгнення Російської федерації на територію України ОСОБА_7 мобілізувався до лав ЗС України, а ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання бойового завдання. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач ОСОБА_2 народила дитину ОСОБА_4 . Також зазначала, що ОСОБА_7 не був біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Посилаючись на вищезазначене просила суд, виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про ОСОБА_7 як про батька дитини, а також зобов`язати відповідний орган РАЦС внести відповідні відомості до актового запису про народження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2023 року позов задоволено повністю.

Виключено з актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого 29 березня 2022 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) за номером 197, запис про ОСОБА_7 , як про батька дитини.

Зобов`язано Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести вищезазначені зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1984,80 гривень.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з положень ст. 122 СК України якою визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Суд першої інстанції врахував, що за твердженням позивача в березні 2022 року ОСОБА_7 вже проходив військову службу, реєстрація народження ОСОБА_3 відбулась без участі ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Походження дитини від подружжя визначено у відповідності до положень ст. 122 СК України, адже з моменту розірвання шлюбу та до народження ОСОБА_3 минуло менше десяти місяців.

Заяву про реєстрацію народження дитини батьки зобов`язані подати невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня народження дитини.

Причини неподання ОСОБА_1 заяви про реєстрацію народження ОСОБА_3 до 19.02.2022 року, як це передбачено чинним законодавством, відповідач у відзиві не вказувала.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_7 до органу реєстрації актів цивільного стану після народження дитини та до моменту своєї смерті не подав заяву про невизнання себе батьком дитини, суд оцінює критично, адже в такому випадку у відповідності до положень чинного законодавства мала бути подана спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про невизнання колишнього чоловіка ( ОСОБА_7 ) батьком дитини, а відповідна вимога могла бути задоволена виключно у разі подання ОСОБА_1 та іншою особою заяви про визнання батьківства.

Судом першої інстанції встановлено, що дитина ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація народження дитини відбулась лише 29.03.2022 року, коли ОСОБА_7 вже був мобілізований та виконував обов`язки військової служби, тож він очевидно міг не знати про те, що він записаний батьком ОСОБА_3 в актовому записі про народження дитини. Доказів того, що ОСОБА_7 був обізнаний про народження ОСОБА_3 одразу після народження дитини у січні 2022 року відповідачем суду не надано.

При цьому у самого ОСОБА_7 право оспорювати своє батьківство щодо неповнолітньої ОСОБА_3 в порядку ст. 136 ч. 1 СК України настало лише після реєстрації народження дитини та внесення його в якості батька в актовий запис про її народження, натомість як на момент реєстрації народження ОСОБА_3 . ОСОБА_7 вже проходив військову службу, а на третій день після реєстрації народження загинув. Отже фактична можливість ОСОБА_7 оспорювати своє батьківство в судовому порядку була відсутня або принаймні вкрай обмежена.

Положеннями ст.137ч.3СК Українивизначено,якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

Позивач ОСОБА_7 в обґрунтування своєї позиції за позовом вказувала, що належним, допустимим та достатнім доказом того, що батьком ОСОБА_3 не являється ОСОБА_7 , можуть стати результати генетично-молекулярної експертизи біологічних зразків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

З метою проведення вказаного дослідження позивачем були надані докази можливості проведення такої експертизи, а саме з`ясовано місце перебування біологічних зразків ОСОБА_7 , заявлено відповідне клопотання про призначення експертизи, яке було задоволено судом, а позивачем своєчасно проведено оплату такої експертизи.

Ухвалою суду від 02.02.2023 року призначено посмертну судову генетично-молекулярну експертизу, зобов`язано відповідача ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 з`явитись до експертної установи для відбору зразків протягом встановленого експертами строку.

16.02.2023 року позивачем сплачено вартість експертизи, надано квитанцію на підтвердження здійснення оплати.

Листом від 17.02.2023 року відповідача ОСОБА_1 та її представників було повідомлено про необхідність явки ОСОБА_1 разом із неповнолітньою ОСОБА_3 до експертної установи для відбору біологічних зразків, роз`яснені наслідки невиконання зазначеного обов`язку. Одночасно ОСОБА_1 та обом її представникам адвокатам Мар?єнко В.Ю. та ОСОБА_8 направлено копію клопотання експерта, в якому зазначено час роботи експертної установи.

Одночасно судом були роз`яснені відповідачеві та її представникам положення ст. 109 ЦПК України щодо наслідків ухилення від подання експертам необхідних матеріалів.

10.04.2023 року експертом повідомлено про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для відібрання зразків до експертної установи.

14.04.2023 року відповідача ОСОБА_1 , а також її представників адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 повторно повідомлено про необхідність явки ОСОБА_1 разом із неповнолітньою ОСОБА_3 до експертної установи для відбору біологічних зразків (лист отримано 20.04.2023 року та 25.04.2023 року відповідно).

24.05.2023 року експертною установою на запит суду повідомлено, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 до експертної установи не з`являлись.

Статтею 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи положення цієї норми, суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що дії відповідача ОСОБА_1 свідчать про те, що вона системно, послідовно та тривалий час, а саме протягом майже дев`яти місяців, ухилялась від явки до експертної установи з метою відібрання біологічних зразків ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 та її представниками не надано суду жодного пояснення невиконання ОСОБА_1 покладеного на неї судом обов`язку явки до експертної установи та не наведено жодної причини неможливості надання біологічних зразків ОСОБА_3 , що свідчить про умисне ухилення відповідача від надання експертам необхідних матеріалів.

Судова колегія враховує також, що у апеляційній скарзі відповідач не посилається на існування будь-яких нездоланних перешкод для проведення біологічної експертизи, не ставить питання ані про призначення такої нової експертизи, ані про умови її проведення, а навпаки посилається на своє небажання доводити батьківство експертним шляхом, зазначаючи про те, що у примусовому порядку неможливо змусити дитину здати тест ДНК.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що має місце факт небажання відповідачки проводити експертизу.

При апеляційному розгляді від позивача надійшли додаткові відомості щодо обставин реєстрації дитини відповідача, які були отримані після ухваленого судового рішення.

З урахуванням часу їх отримання та важливості для предмету доведення, судова колегія вважала можливим прийняти їх.

Так, з листа начальника Шевченківського відділу ДРАЦС у м. Запоріжжя, вбачається, що відповідач подавала заяву про реєстрацію народження дитини ОСОБА_10 , у заяві були зазначені мати та батько дитини.

Заява була підписана обома батьками.

З копії зазначеної заяви вбачається, що таку заяву подавала відповідач з значенням відомостей про батька дитини - ОСОБА_11 . ОСОБА_11 була підписана така заява з зазначенням паспортних, контактних та інших даних батька.

У сукупності з іншими доказами та відмовою відповідачки від проведення експертизи, зазначені відомості можуть додатково свідчити про спростування батьківства ОСОБА_7 щодо народженої у відповідачки дитини, до того ж сама відповідач не зазначала про своє бажання зареєструвати дитину на іншу особу.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по наданню правничої допомоги при апеляційному розгляді у розмірі визначеному судом у 5000 гр. з урахуванням складності справи та обсягу наданих послуг, а також засад розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гр. (п`ять тисяч гр..)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко