Рішення

від 12.04.2024 по справі 720/3142/23

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.04.2024

Справа № 720/3142/23

Провадження № 2/720/60/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Лук`ян Г.В.

прокурора Каштиляна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області звернувся до суду з позовом до відповідача про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах, посилаючись на те, що відповідач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 7323010100:01:001:0101 площею 0,0683 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером 2403961573230. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 (паспорт НОМЕР_2 ). Однак, у подальшому та по даний час земельна ділянка ним самостійно не відчужена, чим безпідставно порушено річний строк, встановлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України. Оскільки відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7323010100:01:001:0101 площею 00,0683 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 її не відчужив, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити шляхом конфіскації.

Прокурор позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини своєї неявки. Зі згоди сторони позивача суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В частині 3 статті 56 ЦПК України зазначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008 року, державним нотаріусом Новоселицької державної нотаріальної контори Чернівецької області відповідачу було видано свідоцтва на право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_2 на частки земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 7323010100:01:001:0101 площею 0,0683 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Окрім того, 20 серпня 2021 року приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області відповідачу було видано свідоцтва на право на спадщину за законом після смерті його рідної сестри ОСОБА_3 на частки земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 7323010100:01:001:0101 площею 0,0683 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 331321626, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем за реєстраційним номером 2403961573230.

Відповідно до інформації Управління ДМС у Чернівецькій області № 7301.4-2887/73.1-23 від 19 травня 2023 року, відповідач ОСОБА_1 за обліками ЄІАС УМП ДМС України не значиться.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (паспорт НОМЕР_2 ), країна громадянства: російська федерація, проживає по АДРЕСА_2 .

Однак, після набуття земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги національного законодавства, її протягом року не відчужив.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т.ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов`язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.

Згідно в ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельну ділянки відповідач набув 24 вересня 2008 року на частки та 20 серпня 2021 року після державних реєстрацій речового права на нерухоме майно нотаріусом Новоселицької державної нотаріальної контори Чернівецької області та приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу.

Однак, у подальшому й по даний час земельну ділянку ним самостійно не відчужено. Чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, про що вказано вище.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 7323010100:01:001:0101 площею 0,0683 га, яка розташована по АДРЕСА_1 не відчужив, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Оскільки, відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 7323010100:01:001:0101 площею 0,0683 га, яка розташована по АДРЕСА_1 не відчужив, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити шляхом конфіскації та продажу на земельних торгах.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати по справі у вигляді судового збору.

На підставі ст.ст. 15, 16, 348 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 22, 81, 125, 140, 143, 145, 153 ЗК України, суд керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 56, 61, 76, 79, 80-82, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 274, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити правовласності громадянинуросійської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,на земельнуділянку ізцільовим призначеннямдля веденняособистого селянськогогосподарства ізкадастровим номером7323010100:01:001:0101площею 0,0683га,яка розташованапо АДРЕСА_1 ,шляхом їїконфіскації накористь держави та продажу на земельних торгах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2684 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Ляху Г.О.