Постанова

від 09.04.2024 по справі 208/4573/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2699/24 Справа № 208/4573/22 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга - ЄС» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року та додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга - ЄС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні2022року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Ліга - ЄС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, за яким просив суд просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Ліга-ЄС» на його користь середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати, починаючи з 01 вересня 2022 року по 01 квітня 2023 року в сумі 46043,40 грн та судові витрати.

У позові посилається на те, що 10 лютого 2017 року він був прийняти на роботу до ТОВ «Ліга - ЄС», в якості електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування, але відповідач не виплачував заробітну плату у зв`язку з чим утворилась заборгованість яка складає 54 924,51 грн., але вона була виплачена тільки станом на 01 квітня 2023 року, тобто через 8 місяців.

Оскільки профспілки на підприємстві відсутні, він змушений звернутися до суду для захисту свого порушеного права та просить суд:

Просив стягнути з ТОВ «Ліга-ЄС» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня 2022 року по серпень 2022 року включно в сумі 54 924,51грн., а також середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати, починаючи з 01 вересня 2022 року по час прийняття рішення суду, виходячи з середньоденного заробітку 348,81 грн..

Рішенням Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від12жовтня 2023року позовзадоволено частковота ухваленостягнути зТОВ «Ліга-ЄС»на користь ОСОБА_1 середній заробітокза часзатримки увиплаті заробітноїплати,починаючи з01вересня 2022року по31березня 2023року усумі 46043грн.40коп.;вирішено питаннястосовно судовихвитрат;в іншій частині позовну відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення задоволено частково та ухвалено стягнути з ТОВ «Ліга-ЄС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ліга-ЄС» просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно заяви від 09 лютого 2017 року видано наказ № 02 лютого 2017к від 10 лютого 2017 року на підставі якого ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Ліга-ЄС», в якості електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування, тобто укладений безстроковий договір (а.с.5).

31 серпня 2022 року позивач надав до ТОВ «Ліга-ЄС» заяву про розірвання договору за згодою сторін(а.с.6).

Оскільки позивачу не виплачувалась відповідачем заробітна плата в період з березеня по серпень 2022 року, утворилась заборгованість, яка складає 54 924,51 грн., що підтверджується довідкою про заробітну плату № 54 від 31 серпня 2022 року. (а.с.9).

Профспілка на підприємстві відсутня, що підтверджується листом № 56 від 08 вересня 2022 року на адвокатський запит № 07/09/22 від 07 вересня 2022 року, а відтак за захистом свого порушеного права позивач звертається до суду.

В зв`язку з тривалою не виплатою заробітної плати позивачу, ним було змінено предмет позову.

Заборгованість по заробітній платі станом на 01 вересня 2022 року становить 54 924,51 грн. вказана сума заборгованості по заробітній платі у сумі 54 924,51 грн. виплачена тільки станом на 01 квітня 2023 року тобто через 8 місяців. Так середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати станом на 01 березня 2023 року становить 46 043,40 грн. (7673,90 грн. Х 6 місяців).

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Проте, колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте не може погодитись з розрахунком, який був проведений судом першої інстанції.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно із абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Є встановленим, що на день звільнення позивача роботодавець не провів з ним остаточного розрахунку та виплатив заборгованість по заробітній платі лише 01 квітня 2023 року.

Так, матеріалами справи встановлено, що з урахуванням постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 351,47 грн.

Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 31 серпня 2022 року заробітна плата не виплачена в повному обсязі, то у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто починаючи з 01 вересня 2022 року по 31 березня 2023 року, оскільки фактичний розрахунок при звільненні проведений 01 квітня 2023 року. Кількість робочих днів за цей період складає 151 дні.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга - ЄС» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її розмір з 46 043,40 грн. до 44 988,16 грн. (357,47 грн. *128 р.д.) та в частині визначеного періоду стягнення визначивши його з 01 вересня 2022 року по 28 лютого 2023 року, з урахуванням обмеження у 6 місяців, які визначені ст. 117 КЗпП України.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання ) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 1-3 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані Договір про надання правової допомоги №06/09/22-1 від 06 вересня 2022 року, Додаткову угоду №0 від 06 вересня 2022 року до Договір про надання правової допомоги №06/09/22-1 від 06 вересня 2022 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, актом про надання правничої допомоги за Договором №06/09/22-1 від 06 вересня 2022 року.

Так, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

З вище викладено вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, але лише в разі подання іншою стороною клопотання про їх не співмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року (справа № 907/357/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, керуючись нормами ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції з врахуванням співмірності з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви та стягнення 12 000 грн. судових витрат.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення, як законне та обґрунтоване, підлягає залишенню без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга ЄС» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Ліга ЄС» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року змінити в частині розміру середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга - ЄС» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її розмір з 46 043,40 грн. до 44 988,16 грн. та в частині визначеного періоду стягнення визначивши його з 01 вересня 2022 року по 28 лютого 2023 року.

В решті рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко