Ухвала

від 11.04.2024 по справі 175/2047/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/630/24 Справа № 175/2047/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024052390000230 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

в с т а н о в и в :

ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання начальника Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024052390000230 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що сукупність доказів, які долучені до клопотання про арешт майна та встановлених на їх підставі обставин, не дають достатніх підстав зробити висновок згідно стандарту доведення «поза розумним сумнівом», що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме викрадення металу з території ТОВ «Краматорськтеплоенерго», про що зазначає прокурор в клопотанні про арешт майна. Крім того, на теперішній час, внесені до ЄРДР відомості про викрадення металобрухту з території Краматорської ТЕЦ, без відповідних заяв власника або володільця викраденого майна, є лише припущенням органу досудового розслідування.

На зазначене рішення прокурором Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході огляду 02.02.2024 року.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що досудове розслідування здійснюється за фактом можливої розтрати майна комунальної власності, шляхом крадіжки металу з території ТОВ «Краматорськтеплоенерго». Вказує, що оперуповноваженим під час заходів виявлено автомобіль завантажений металобрухтом. Виявлений автомобіль належить ТОВ «Метал Прогрес».

Зазначає, що вилучене майно визнано речовими доказами. В ході здійснення досудового розслідування за ч.4 ст.185 КК України, встановлено можливий факт незаконного відчуження посадовими особами КП «МІСТ» ввіреного майна об`єктів критичної інфраструктури третім особам, які не мають на нього прав.

Також прокурором наведені юридичні відомості щодо засновників та учасників ТОВ «Краматорськтеплоенерго», КП «МІСТ». При цьому, під час здійснення досудового розслідування встановлено, що незважаючи на охорону та особливий режим роботи об`єктів критичної інфраструктури у період дії воєнного стану в Україні, металевий брухт, який вивезений 02.02.2024 року з території Краматорської теплоелектроцентралі за цивільними угодами та посадовими особами КП «МІСТ» відчужено третім особам, а тому є достатні підстави вважати, що в діях посадових осіб КП «МІСТ» вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.191 КК України, у зв`язку з чим внесені відомості до ЄРДР від 27.02.2024 року.

Зазначає, що у разі ненакладення арешту на вилучене майно воно може бути втрачене, що унеможливить проведення судово-товарознавчих експертиз та доказування фактів і обставин, які мають значення для проведення досудового розслідування.

Зауважує, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям визначеним ч.1 ст.98 КПК України. При цьому, обґрунтованість підозри у вчинені кримінального правопорушення, законом не вимагається.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.

Так, положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Так, з матеріалів провадження вбачається, щовідомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України внесені до ЄРДР 02.02.2024 за №12024052390000230 на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення кримінальних правопорушень із фабулою: 02.02.2024 до ЧЧ Краматорського РУП надійшло повідомлення від працівника поліції про те, що 02.02.2024 під час проведення заходів було виявлено вантажний автомобіль марки «SCANIA», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «LAG», д.н.з. НОМЕР_2 , який виїхав з території Краматорської ТЕЦ та прослідував до АДРЕСА_1 . При перевірці автомобіля було встановлено, що в кузові напівпричепа знаходиться металевий брухт, викрадений з території Краматорської ТЕЦ під час дії воєнного стану, сума збитків встановлюється. ЄО № 2013 від 02.02.2024.

Відповідно до рапорту старшого о/у УКР ГУНП в Донецькі йобласті ОСОБА_8 від 02.02.2024, ним сумісно зі старшим о/у УКР ГУНП в Донецькій області ОСОБА_9 , під час проведення заходів, виявлено вантажний автомобіль «SCANIA», д.н.з. НОМЕР_1 , що виїжджав через прохідну з території ТЕС м. Краматорськ завантажений металобрухтом. Автомобіль прослідував по вул. О.Тихого, 10 (прохідні НКМЗ). Водій даного автомобіля представився як ОСОБА_10 та повідомив, що в кузові автомобіля знаходиться металобрухт, який він перевозив з території ТЕС до заводу НКМЗ та надав ТТН на вантаж, які викликали сумнів, у зв`язку із чим ним через оператора 102 було повідомлено про подію до ЧЧ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області.

Відповідно до рапорту старшого інспектора-чергового Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_11 (на підставі якого відомості зареєстровано в ЄО за №2013) 02.02.2024 о 13-52 год., працівник поліції повідомив, що за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 на автомобілі «SCANIA», д.н.з. НОМЕР_1 , перевозив металобрухт та надав документи сумнівного походження.

На підтвердження існування обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, органом дізнання до клопотання долучено протокол огляду місця події від 02.02.2024 ділянки місцевості поблизу воріт ПрАТ «НКМЗ» за адресою: м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 10, в ході якого водій ОСОБА_10 повідомив, що автомобіль та причеп належить ТОВ «Металл погрес», а в причепі згідно транспортної накладної міститься 22.100т вантажу, а саме сталевого брухту, що належить КП «Міст». Крім того, під час огляду ОСОБА_10 добровільно видав свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, оригінали ТТН та документів до них на 10 арк., ключ до автомобілю в пластику чорного кольору з логотипом. Вилучені транспортні засоби поміщені на штрафмайданчик Краматорського РУП.

Постановою слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_12 від 02.02.2024 вилучені в ході огляду місця події речі: транспортні засоби, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, ключі та ТТН - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024052390000230.

Перевіряючи доводи вказаного клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні докази, які б давали розумні підстави і підозри вважати, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З таким висновком слідчого судді не погоджується колегія суддів та вважає, що в даному випадку не дотримано норми національного законодавства, з якими пов`язано вирішення питання щодо накладення арешту на майно, а висновок слідчого судді таким, що не відповідає засадам ст.132, 98, 170-173 КПК України.

В судовому засіданні прокурор надала пояснення, що наразі проводиться досудове розслідування та встановлюються обставини кримінального провадження, в тому числі чи є означені об`єкти металобрухтом або обладнання і устаткуванням, для чого необхідно здійснити додаткові слідчі дії. Зазначила, що відсутність заяви володільця чи власника майна про викрадення не може слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту, оскільки посадові особи могли бути причетні до кримінального правопорушення.

З огляду на що, слідчим суддею в порушення вимог чинного законодавства, не взято до уваги вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно якої, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також вимогам ч. 4 даної статті, згідно якої у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Випадки, коли слідчий суддя може відмовити у накладенні такого арешту прямо передбачені в ст. 173 КПК України, а саме лише у випадку, якщо слідчий не доведе необхідності його арешту або він не доведе наявності ризиків, передбачених ст. 170 ч.1 абз. 2 КПК України.

Як слідує з клопотання слідчого та матеріалів провадження, вказані обставини ним доведено, оскільки вилучене майно, процесуально визнане речовим доказом, воно має сліди злочину та є знаряддям злочину. На нього необхідно накласти арешт з метою його збереження від пошкодження, переховування, перетворення, знищення, що може бути виконано зацікавленою особою для уникнення від кримінальної відповідальності. Інакше майно підлягає поверненню власнику, внаслідок чого будуть втрачені докази кримінального правопорушення.

З огляду на що, лист директора КП «МІСТ» від 07.02.2024 року (а.с. 23) стосовно відсутності фактів незаконного заволодіння, таємного викрадення, пошкодження чи розукомплектування майна, яке належить КП «МІСТ» та розташовується на території ТОВ «Краматорськтеплоенерго» колегією судів до уваги не приймаються.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що постанова слідчого про визнання майна речовим доказом не може бути беззаперечним фактом відповідності майна критеріям ст.98 КПК України та підставою для накладення арешту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання прокурора на внесення інших відомостей в ЄРДР за фактом розтрати комунального майна, за правовою кваліфікацією ч.4 ст.191 КК України не є підставою для накладення арешту на вилучене майно у даному кримінальному провадженні.

Окрім того, згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ встановлює, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування повинно бути ретельним, що означає обов`язок органів влади завжди добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки та зобов`язання вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події («Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Вказане в свою чергу слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення, процесуального примусу, або втручання у її права і свободи.

Пояснення прокурора, надані в судовому засіданні свідчать про існування підстав, на даний час, для накладення арешту на майно, оскільки це не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, які гарантовані законом і завданням цього кримінального провадження.

З метою проведення невідкладних слідчих дій, збереження доказів вчинення кримінального правопорушення, зазначений речовий доказ підлягає арешту шляхом заборони будь-кому розпоряджатися та користуватися ним.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із ухваленням колегією суддів нової ухвали.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст.170, 171,173, 174, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу прокурора Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024052390000230 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, скасувати.

Постановити нову, якою клопотання начальника Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024052390000230 від 02.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на:

- вантажний автомобіль марки «SCANIA» моделі «R440» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2013 року випуску;

- напівпричіп марки «LAG», моделі «03-42 01» д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, в якому міститься брухт сталевий, негабаритний, великоваговий вид 500, приблизною вагою 22.100 т.;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу вантажного автомобілю марки «SCANIA» моделі «R440» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2013 року випуску, серія СТО № НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу напівпричіп марки марки «LAG», моделі «03-42 01» д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, серія НОМЕР_4 ;

- ключ від вантажного автомобілю марки «SCANIA» моделі «R440» д.н.з. НОМЕР_1 в пластику чорного кольору;

- документи до вантажу на 10 аркушах формату А4.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді