Рішення

від 11.04.2024 по справі 161/1914/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1914/24

Провадження № 2/161/1550/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 квітня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Луцька міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наливайка 2», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що квартира АДРЕСА_1 неприватизована, він є квартиронаймачем. У вказаній квартирі також зареєстрований його син - ОСОБА_2 . Однак, відповідач у вказаному житловому приміщенні з 2020 року не проживає, комунальні платежі не сплачує, участі в утриманні квартири не приймає. Факт реєстрації ОСОБА_2 порушує право ОСОБА_1 на вільне розпорядження і користування майном.

У зв`язку із вказаним сторона позивача просить суд визнати відповідача, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Представник позивача в письмовій заяві просить здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом подачі відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.

Представник Луцької міської ради в письмовій заяві просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Представник ОСББ «Наливайка 2», будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань на адресу суду не подавав.

За погодженням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . Ордер на вселення у вказану квартиру був виданий ОСОБА_1 для здійснення прописки (а.с.6-8).

З матеріалів справи вбачається, що у вказаній квартирі окрім позивача зареєстрований його син ОСОБА_2 (а.с.18).

Факт не проживання відповідача за адресою зареєстрованого місця проживання (з 2020 року по теперішній час) підтверджується повідомленням Луцького РУП ГУНП у Волинській області (а.с. 8 зворот).

Згідно зі статтею 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Статтею 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК Української РСР).

Із урахуванням положень статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, статей 64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилися в жиле приміщення як член сім`ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17.

Позивач є єдиним, хто фактично проживає у квартирі, сплачуює комунальні платежі (а.с.9-11). Перебування відповідача протягом тривалого часу на реєстраційному обліку за адресою житла ОСОБА_1 завдає збитків, оскільки нарахування платежів за певні комунальні послуги здійснюється з розрахунку зареєстрованих осіб.

Належними та допустимими доказами доведено той факт, що відповідач дійсно не проживає у спірній квартирі більше шести місяців без поважних причин, втратив інтерес до вказаного житла, за місцем реєстрації не з`являється.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою чи проживанні в ній, про поважність причин його відсутності понад законодавчо встановлені строки, наявність між сторонами домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання його таким, що втратив право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.

З врахуванням вищенаведених норм закону та, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк