Справа № 372/139/24
Провадження № 2-721/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Потабенко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Буртовій О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
Приватне акціонерне товариство «Обухівське» звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача виплачені на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 30 000 грн., що складаються з виплачених позивачем коштів в сумі 20000 грн. та штрафу в сумі 10 000 грн. та судового збору.
Мотивуючи позовнівимоги,позивач зазначає,що міжним тавідповідачем 04.04.2016року укладенопопередній договіроренди земельноїділянки №70,відповідно доякого сторонизобов`язались післязавершення процесурозпаювання таприватизації сільськогосподарськихугідь,що перебуваютьв постійномукористуванні ПАТ«Обухівське» відповіднодо Державнихактів,що знаходятьсяна територіїПершотравенської сільськоїради,Нещерівської сільськоїради,Обухівської міськоїради,але непізніше 30календарних днівз моментуотримання майбутніморендодавцем ОСОБА_1 документа,який підтверджуєвиникнення прававласності наземельну ділянкупай,укласти договіроренди даноїземельної ділянки.До укладенняосновного договорупозивач навиконання зобов`язанняза попереднімдоговором орендиземельної ділянкивиплатив позивачугрошові коштив сумі10000грн.за 2016рік, 10000 грн. за 2017 рік . У 2022 році позивач виявив, що відповідач набув право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувала у користуванні позивача та направлений йому проект основного договору оренди не підписав та не повернув, а натомість в порушення умов попереднього договору передав земельну ділянку в оренду іншому суб`єкту господарювання, чим порушив умови попереднього договору, а тому позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30.01.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить провести розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, через свого представника на адресу суду надав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, позовні вимоги не визнав.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно дост.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинноґрунтуватисяназасадахверховенстваправа,бутизаконниміобґрунтованим.Законнимєрішення,ухваленесудомвідповіднодонормматеріальногоправаіздотриманнямнормпроцесуальногоправа.Судоверішення маєвідповідатизавданнюцивільногосудочинства,визначеномуцимКодексом.При виборіізастосуваннінормиправадоспірнихправовідносин судвраховуєвисновкищодозастосуваннявідповіднихнормправа,викладенівпостановахВерховногоСуду.Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як установлено судом, 04.04.2016 року між ПрАТ «Обухівське» та ОСОБА_1 укладено попередній договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого сторони зобов`язалися укласти договір оренди земельної ділянки після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів: на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 2 зазначеного договору майбутній орендар ПАТ «Обухівське» до дати укладення основного договору зобов`язується за цим договором виплачувати майбутньому орендодавцеві щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 10 000 грн., з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України. За умовами зазначеного попереднього договору оренди майбутній орендодавець з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, зобов`язаний протягом п`яти днів надати майбутньому орендареві оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею. Проект основного договору готує майбутній орендар та надає майбутньому орендодавцю на ознайомлення, а майбутній орендодавець після узгодження умов основного договору зобов`язаний ознайомитись з проектом основного договору, підписати його та повернути майбутньому орендареві протягом п`яти днів. Сторони домовились і погоджуються, що в разі, якщо одна із сторін ухиляється від укладення основного договору, то друга сторона має право звернутись до суду з вимогою про укладення основного договору. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору повинна відшкодувати іншій стороні прямі збитки, завдані простроченням в укладенні основного договору або його неукладення. У разі порушення однією зі сторін обов`язків, зазначених у п. 1, 2. 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень. Умовами попереднього договору передбачено, що після його підписання, майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору
Згідно наданихпозивачем відомостейпро нарахуваннявинагороди таквитанцій проїх виплати, ОСОБА_1 було за2016рік нарахованодо виплати10000,00грн.,з якихвиплачено 8050грн.,та утримано1800,00грн.ПДФО та150,00грн.військового збору; та за 2017 рік нараховано до виплати 10 000,00 грн., з яких виплачено 8050 грн., з яких утримано 1800,00 грн. ПДФО та 150,00 грн. військового збору.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру Київської області від 27.03.2018 року № 10-2716/15-18-сг набув у власність земельну ділянку площею 3,6204 га (кадастровий номер 3223186200:05:004:0009) унаслідок приватизації сільськогосподарських угідь.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 31.03.2018 року зареєстровано передачу відповідачем згідно договору оренди в строкове платне володіння та користування ТОВ «Роза-Л» земельної ділянки розміром 3,6204 га (кадастровий номер 3223186200:05:004:0009) унаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до 31.03.2035 року, що перебуває у приватній власності відповідача.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Частиною 2 статті 635 ЦК України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частина 3 статті 635 ЦК України).
Як слідує з умов укладеного між сторонами попереднього договору, сторони зобов`язалися укласти договір оренди земельної ділянки не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем, як майбутнім орендодавцем, документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку.
До того ж, у пункті 15 попереднього договору передбачено, що після підписання цього попереднього договору майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору.
Водночас, після набуття відповідачем права власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру Київської області від 27.03.2018 року № 10-2716/15-18-сг на земельну ділянку площею 3,6204 га (кадастровий номер 3223186200:05:004:0009), відповідач уклав договір оренди земельної ділянки від 31.03.2018 року з ТОВ «Роза-Л» строком на 17 років.
Таким чином, відповідачем порушені пункти 1, 4 попереднього договору щодо надання позивачу протягом п`яти днів після виникнення права власності на земельну ділянку оригіналу та копії документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, а також щодо укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем.
Натомість, у пункті 11 попереднього договору сторонами погоджено, що в разі порушення майбутнім орендодавцем обов`язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цих договорів, внаслідок чого основні договори не будуть укладені, в доповнення до обов`язку згідно пункту 9 цих договорів, майбутній орендодавець повертає майбутньому орендареві отриману відповідно до пункту 2 цих договорів винагороду.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично отримав від позивача на виконання умов попереднього договору оренди та додаткової угоди грошові кошти в сумі 16 100 грн., а саме: 8050 грн. за 2016 рік та 8050 грн. за 2017 рік.
Вказані суми були отримані відповідачем у зв`язку з взяттям ним на себе зобов`язань передати позивачу в оренду земельні ділянки, право власності на які буде оформлене в майбутньому а, відтак, підлягають стягненню з нього на користь позивача згідно з умовами укладеного попереднього договору, які відповідачем не були дотримані.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача суму коштів з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору. Разом з тим, вказані податок та збір були сплачені позивачем відповідно до Податкового кодексу України до бюджету. Відтак, стягнення з відповідача коштів, які він не отримував, суперечить вимогам закону та змісту попередніх договорів, у яких зазначено, що «…майбутній орендодавець повертає майбутньому орендаревіотриманувідповідно до пункту 2 цих договорів винагороду».
Оскільки внаслідок порушення відповідачем умов попереднього договору основний договір оренди земельної ділянки між сторонами не був укладений, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу сплачених на користь відповідача грошових коштів у сумі 16 100 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Попередніми договорами оренди земельних ділянок було визначено, що у разі порушення однією зі сторін обов`язків, вона сплачує іншій стороні штраф. Розмір штрафів визначений попередніми договорами та додатковими угодами про внесення змін до договорів.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
За змістом статті 3 ЦК України цивільні відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
У попередньому договорі оренди зазначено, що у разі порушення зобов`язань відповідач має сплатити неустойку у розмірі 10 000 грн.
Водночас, за наведених у справі обставин, зважаючи на майновий стан обох сторін, обсяг відповідальності відповідача вбачається невиправдано обтяжливим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
Розмір сплачених позивачем на користь відповідача грошових коштів за попереднім договором за два роки складає 16 100 грн., а тому суд виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, ураховуючи майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки, а тому до стягнення підлягає неустойка в розмірі 5000 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року в справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо строків застосування строків позовної давності.
Главою 19 ЦК Українивизначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ст.256 ЦК України.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ст.257 ЦК України.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбаченихстатті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено устатті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Встановлено що з вказаним позовом Приватне акціонерне товариство «Обухівське» звернулося до суду 03.01.2024 року, в якому просить стягнути з відповідача виплачені на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти за період з 2016 по 2017 рік, та неустойку за попереднім договором.
Також судом встановлено, що відповідач зареєстрував своє право власності на земельну ділянку 31.03.2018 року, та уклав договір оренди землі з ТОВ «Роза-Л» який також зареєстрував Державному реєстрі речових прав 31.03.2018 року.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, правовий режим якого діє до сьогодні.
Враховуючи, що з 12.03.2020 на території України установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів, є обґрунтованими, оскільки трирічний строк позовної давності припадає на початок введення на території України карантину.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське», місце знаходження мікрорайон Петровський, 26, м. Обухів Київської області, ЄДРПОУ 00857284, 16 100 гривень кошти сплачені на виконання умов попереднього договору та 5 000 гривень неустойку, судовий збір у розмірі 2 684 гривень, а всього стягнути 23 784 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Обухівське», відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.В. Потабенко
Суд | Обухівський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2024 |
Оприлюднено | 15.04.2024 |
Номер документу | 118315671 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них оренди |
Цивільне
Обухівський районний суд Київської області
Потабенко Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні