Ухвала

від 11.04.2024 по справі 537/1768/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2-з/537/4/2024

Справа № 537/1768/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Маханьков О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057287, юридична адреса: Полтавська область, місто Кременчук, площа Перемоги, будинок 2,

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

встановив:

Заявником ОСОБА_1 подано до суду заяву, в якій остання просить прийняти рішення, яким зупинити дію рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ухвалене рішення № 625 від 22.03.2024 «Про демонтаж та евакуацію стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності»; накласти арешт на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва магазин продовольчих товарів з кафетерієм по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , а також на земельну ділянку, на якій розташоване вказане майно; заборонити вчиняти будь-які дії щодо будівельних конструкцій цього майна, які були вивезені 01.04.2024 співробітниками Комунальне підприємство «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та зобов`язати співробітників Комунальне підприємство «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області забезпечити схоронність зазначених будівельних конструкцій.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 (чоловікові заявника) належало на праві власності нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва магазин продовольчих товарів з кафетерієм по АДРЕСА_2 . Зокрема, згідно розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 20-Р від 20.07.2018 незавершеному будівництвом магазину продовольчих товарів з кафетерієм присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 , про що видано свідоцтво № НОМЕР_2 . Під зазначений об`єкт незавершеного будівництва сформована земельна ділянка та присвоєний кадастровий номер 5310436500:09:001:0076. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік заявника і ОСОБА_1 успадкувала після його смерті майно. 24.01.2024 на стіну об`єкту розміщено було повідомлення без номеру та дати про явку до управління контролю за станом благоустрою виконкому Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області виклик на 25.01.2024 протягом робочого дня для розгляду питання щодо рухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . 25.01.2024 представником заявника з метою запобігання знищенню майна, було надано працівнику управління копії документів власника, щодо спадкування об`єкта незавершеного будівництва. Також, для фіксації отримання необхідних документів, які надані представником ОСОБА_1 компетентними органами, документи були направлені Укрпоштою та на електронну пошту. Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ухвалив рішення № 625 від 22.03.2024 «Про демонтаж та евакуацію стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності». Зазначає, що як на правову підставу прийняття зазначеного рішення виконавчий комітет посилається на Положення про порядок демонтажу та евакуації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, розміщених на території населених пунктів Кременчуцької міської територіальної громади. Проте, зазначене положення не діє щодо об`єкту магазину заявника, оскільки він є об`єктом нерухомості, знесення якого можливе тільки за рішенням суду. Вказує, що 01.04.2024 КП «Благоустрій Кременчука» провело частковий демонтаж споруди за адресою: АДРЕСА_2 . Також без будь-якого попередження власника цього об`єкту, без складання акту та вивезли демонтований павільйон магазину. ОСОБА_1 зазначає, що має намір звернутися до суду із позовною заявою про скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ухвалене рішення № 625 від 22.03.2024 «Про демонтаж та евакуацію стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності». Проте необхідно невідкладно вжити заходи забезпечення позову, так як невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав у разі здійснення демонтажу та евакуації належного заявниці об`єкту нерухомого майна, що призведе до повного його руйнування і знищення.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Такий правовий висновок щодо розуміння сутності інституту забезпечення позову наведений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 924/150/17.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

При розгляді клопотання про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, співрозмірності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви підлягає частковому задоволенню в частині накладення арешту на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва магазин продовольчих товарів з кафетерієм.

Перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні інших заходів забезпечення позову, які заявник просить застосувати, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову таким шляхом, що зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідача шляхом демонтажу та евакуацією тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, вказаного об`єкту нерухомого майна, будуть спрямовані на порушення прав позивача, яка власника цього майна. Проте, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача, будуть спрямовані на порушення прав позивача, яка власника нерухомого майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, інших окрім арешту нерухомого майна, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Потенційна можливість вчинення відповідачем дій, які будуть перешкоджати позивачу, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Тому суд вважає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, а саме, накладення арешту на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва магазин продовольчих товарів з кафетерієм по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , є виправданим заходом, який буде достатнім та забезпечить можливість як розгляду цієї справи, так і реального виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також забезпечить ефективне поновлення порушених прав заявника та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 149-154, 157, 174-175, 177, 187, 189, 258, 260, 274-279, 353 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення, а саме накласти арешт на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва магазин продовольчих товарів з кафетерієм по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на праві власності, відповідно до свідоцтва про право на спадщину (зареєстрованого в реєстрі за № 1714 від 18.05.2023).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Копії ухвали для виконання направити до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а також учасникам справи для відома.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Маханьков О.В.