Постанова

від 08.04.2024 по справі 279/6205/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/6205/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 80 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

за участю секретаря

судового засідання Нестерчук М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/6205/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Укрпалетсистем»

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути із ПП «Укрпалетсистем» на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі із 07.12.2022 року по 29.05.2023 року в розмірі 49 635,65 грн.

На обґрунтування позову вказував, що він із 2016 року працював в ПП «Укрпалетсистем», однак наказом №78-к від 12.02.2021 року його було звільнено з роботи за прогул. Постановою Верховного Суду у справі №279/1345/21 від 05.10.2022 року його було поновлено на роботі на посаді оператора заправних станцій в ПП «Укрпалетсистем». 07 грудня 2022 року відповідачем було видано наказ №634-к про поновлення на роботі, однак зазначений наказ було видано формально і на жодну з посад, які наявні в штатному розписі підприємства, його поновлено не було. Роботодавець реально виконав рішення суду та поновив його на роботі з фактичним допуском до виконання трудових обов`язків лише 29.05.2023 року. За період 05 жовтня 2022 року по 07 грудня 2022 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з відповідача вже стягнуто в судовому порядку. За період із 07 грудня 2022 року по 29 травня 2023 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі становить 49635,65 грн. з розрахунку 180 робочих годин з середньогодинною заробітною платою 48,05 грн., та має бути стягнутий із відповідача.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ПП «Укрпалетсистем» на користь ОСОБА_1 49635,65 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.12.2022 року та 29.05.2023 року та 1073,60 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПП «Укрпалетсистем» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 07.12.2022 року наказом № 634-к від 07.12.2022 року на виконання постанови Верховного Суду у справі №279/1345/21, було скасовано наказ «Про звільнення з роботи» №78-к від 12.02.2021 року, таким чином позивача було поновлено на раніше займаній посаді оператора заправних станцій. Дане поновлення чітко відповідає вимогам постанови Верховного Суду у справі №279/1345/21, згідно резолютивної частини якої ПП «Укрпалетсистем» зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді оператора заправних станцій ПП «Укрпалетсистем».

Позивачем проігноровано той факт, що він був ознайомлений з наказом №634-к від 07.12.2023 року, згідно якого поновлення на роботі відбулося саме шляхом скасування попереднього наказу про звільнення, а не шляхом нового прийняття на роботу на нову посаду.

ПП «Укрпалетсистем» неодноразово листами від №07.12/01 від 07.12.2022 року, №17.03/01 від 17.03.2023 року, №13.04/01 від 13.04.2023 року повідомляло позивача про наявність вакансій оператора заправних станцій та пропонувало прибути до підприємства, однак позивач вказане проігнорував та не бажав з`являтися до місця роботи. Так як позивач ігнорував всі вимоги щодо виконання трудових обов`язків наказом №433-к від 15.05.2023 року, його було переміщено до АЗС №123 ПП «Укрпалетсистем». В подальшому, на підставі заяви про звільнення за власним бажанням від 05.06.2023 року, позивача було звільнено з роботи. До виконання посадових обов`язків позивач так і не приступив.

Таким чином, постійне ігнорування вимог з`явитися до роботодавця, чи принаймні повідомити побажання щодо місця роботи чи посади з боку позивача, та подальше його звільнення без виконання посадових обов`язків, свідчить про умисне ухилення ним від роботи, та спрямоване на зловживання ним процесуальними правами (подання позову, який має очевидно штучний характер (п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що 07.12.2022 року відповідачем було винесено формальний наказ №634-к про поновлення на роботі, після видання якого він фактично поновлений на роботі не був і не отримав можливості працювати. 29.05.2023 року відповідачем винесено наказ №461-к, яким доповнено п. 1 наказу №634-к від 07.12.2022 року словами «поновити його на посаді оператора заправних станцій АЗК №123 (м. Київ, проспект Правди, 47) ПП «Укрпалетсистем» та вилучено в пункті 2 наказу підпункт 2. Після винесення відповідачем формального наказу про поновлення на роботі від 07.12.2022 року, він не отримав можливості працювати на займаній ним до звільнення посаді оператор заправних станцій АЗС №63, як і на будь-якій іншій посаді на підприємстві. Посада, яку він займав до звільнення (оператор заправних станцій АЗС №63) відсутня в штатному розписі підприємства, так як АЗС №63 вже кілька років не працює. Додає, що посади «оператор заправних станцій» в штатному розписі підприємства також немає, адже на підприємстві на кожній конкретній АЗС різні посади, зокрема: «оператор заправних станцій АЗК №130», «оператор заправних станцій АЗС №55», тощо.

Вважає, що належне та реальне поновлення на роботі відбулось саме 29.05.2023 року, коли відповідачем винесено наказ, яким змінено наказ про поновлення на роботі і доповнено його словами «поновити його на посаді оператор заправних станцій АЗК №123», і таким чином поновлено позивача на рівнозначній посаді.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанціївідкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судовоїповісткиабозайого клопотанням,коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місцерозглядусправи,не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що наказом ПП «Укрпалетсистем» №78-к від 12.02.2021, ОСОБА_1 , оператора заправної станції, 01.09.2020 звільнено за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Постановою Верховного Суду у справі №279/1345/21 від 05.10.2022 року позивача поновлено на роботі на посаді оператора заправних станцій в ПП «Укрпалетсистем» із 02.09.2020 року, стягнуто з ПП «Укрпалетсистем» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2020 року по 05.10.2022 року (а.с.16-20).

Наказом ПП «Укрпалетсистем» № 634-к від 07.12.2022 року скасовано наказ №78-к від 12.02.2021 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 із 02.09.2020 року» та запропоновано ОСОБА_1 наявні вакансії оператора заправних станцій (а.с.26).

Наказом №461-к «Про внесення змін до кадрових наказів» від 29.05.2023 року прийнятим згідно постанови Верховного Суду від 15.10.2022 року та у зв`язку із тим, що АЗС №63 (м. Київ) припинила свою роботу з 16.01.2018 року, доповнено п. 1 наказу №634-к від 07.12.2022 року положеннями про поновлення ОСОБА_1 на посаді оператора заправних станцій АЗК №123 ПП «Укрпалетсистем» та видалено у пункті 2 підпункт 2 (а.с.27).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.04.2023 року позов ОСОБА_1 до ПП «Укрпалетсистем» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в справі №279/1609/23 задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 17316,26 грн. за період з 06.10.2022 по 06.12.2022 року. Постановою Житомирського апеляційного суду від 23.08.2023 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.04.2023 року залишено без змін (а.с.64-66).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, оскільки відповідачем фактично судове рішення було виконано лише 29 травня 2023 року, що відповідно до статі 236 КЗпП України є підставою для стягнення з ПП «Укрпалетсистем» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.12.2022 року та 29.05.2023 року в розмірі 49635,65 грн.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Права громадян на працю захищаютьсядержавними гарантіями, до яких стаття 5-1 КЗпП Українивідносить, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Стаття 235 КЗпП Українивизначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

КЗпП Українине містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України, згідно з якою у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Викладене свідчить, що у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі порушене право працівника підлягає захисту шляхом звернення з вимогами про стягненнясереднього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України (аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 у справі №702/725/17 та від 21 червня 2023 року у справі №461/7423/21).

Судом під час розгляду справи встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду від 05.10.2022, відповідачем видано наказ № 634-к від 07.12.2022 року, яким скасовано наказ №78-к від 12.02.2021 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » з 02.09.2020 року, та запропоновано ОСОБА_1 наявні вакансії оператора заправних станцій. Згідно повідомлення №07.12/01 від 07.12.2022 року ПП «Укрпалетсистем», яке було направлено на адресу позивача, останньому запропоновані вакантні посади за посадою оператора заправних станцій станом на 07.12.2022 року, у зв`язку з тим, що АЗС №63 на якій працював позивач припинила свою роботу з 16.01.2018 року.

В подальшому до 29.05.2023 року, відповідач направляв позивачу листи-повідомлення від 17.03.2023 року, 13.04.2023 року, 15.05.2023 року про наявність вакантних посад оператора заправних станцій. Однак, як вбачається з виданого ПП «Укрпалетсистем» на виконання рішення суду наказу № 634-к від 07.12.2022 року, позивача не було поновлено на жодній з посад, які наявні в штатному розписі підприємства, тобто конкретне місце роботи позивачу визначено не було, що свідчить про те, що фактично до роботи ОСОБА_1 , як поновленого працівника, допущено не було.

Отже, лише після видачі відповідачем 29.05.2023 РОКУ наказу №461-к, яким було доповнено п. 1 наказу №634-к від 07.12.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді оператора заправних станцій АЗК №123 ПП «Укрпалетсистем» із визначенням конкретного робочого місця, позивача фактично було поновлено на роботі.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що роботодавцем неповно виконано рішення про поновлення позивача на роботі, а саме в частині фактичного забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків, суд першої інстанції з урахуванням статі 236 КЗпП України дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ПП «Укрпалетсистем» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07.12.2022 року та 29.05.2023 року в розмірі 49635,65 грн.

Вищенаведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини з боку роботодавця в затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуПриватного підприємства«Укрпалетсистем» залишитибез задоволення,а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року.

Головуючий Судді