Рішення

від 03.04.2024 по справі 904/6642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6642/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління", м. Біла Церква, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестрандсол", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 116 227,94 грн.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 718 419,30 грн., що складають суму заборгованості за договором постачання товару № 24 від 19.03.2020; 319 038,39 грн. - інфляції грошових коштів; 78 770,25 грн. - річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання товару № 24 від 19.03.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 27.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

05.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/6642/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2024, про що постановлено ухвалу від 08.01.2024.

30.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про державну реєстрацію зміни адреси, в якій зазначено нову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління", а саме: 09108, Київська область, м. Біла Церква, проспект Незалежності, буд. 95.

30.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла також заява про участь у судовому засідання 06.02.2024 в режимі відеоконференції, у задоволенні якої господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 31.01.2024.

05.02.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника підприємства останнього.

Ухвалою від 06.02.2024 господарським судом відкладено підготовче засідання до 05.03.2024.

27.02.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів штучного затягування відповідачем розгляду справи.

04.03.2024 до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду спору по суті.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального України, у зв`язку з чим господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.04.2024, про що постановлено ухвалу від 05.03.2024.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 904/6642/23, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, формувань надсилались ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024, 06.02.2024 та 05.03.2024.

Конверти із зазначеними вище ухвалами було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листів з ухвалами суду та повернення їх до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У судове засідання, що відбулося 03.04.2024, представники сторін не з`явились.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали від 05.03.2024) в його електронний кабінет 07.03.2024.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

03.04.2024 у судовому засіданні ухвалено рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору постачання товару № 24 від 19.03.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

19.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" (далі - Постачальник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будстандарт ЛТД", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дестрандсол", (далі - Покупець, відповідач у даній справі) укладено договір постачання товару № 24 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставичати і передавати у власність Покупцю Асфальтобетонні суміші гарячі дрібнощебневі тип Б марки 1 (Б-20), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар по номенклатурі, кількості та за ціною, передбаченою у видаткових накладних та рахунках-фактурах, які видаються на кожну партію товару.

Ціна на товар та кількість у партії, яка постачається, узгоджується при ухваленні заявки Покупця і вказується в накладних на передачу товару Покупцю (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.3. Договору загальна його сума відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару.

У пункті 3.1. Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю.

Відповідно до пункту 9.1. Договору останній набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на строк 1 рік (пункт 9.2.).

На виконання умов договору позивач у березні-квітні 2020 поставив відповідачеві товар на загальну суму 2 190 237,66 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000005 від 20.03.2020 на суму 971 818,36 грн., № РН-0000007 від 06.04.2020 на суму 810 568,90 грн. та № РН-0000009 від 16.04.2020 на суму 407 850,40 грн., копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 23-25).

Вказані видаткові накладні підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідачем здійснено частково розрахунки за отриманий товар за спірним договором в сумі 1 471 818,36 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № 10 від 23.03.2020 на суму 971 818,36 грн. та № 682 від 12.10.2020 на суму 500 000,00 грн. (а.с. 85-86).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар за договором постачання товару № 24 від 19.03.2020 складає суму 718 419,30 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія № 284 від 15.11.2023 з вимогою погашення, зокрема, суми основної заборгованості в розмірі 718 419,30 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи докази надсилання (а.с. 26-31).

Відповідач грошові кошти у сумі 718 419,30 грн. не сплатив, відповідь на претензію не надав, що й стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, при укладенні спірного договору, у пункті 3.1. сторони встановили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар на суму 718 419,30 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив до стягнення з відповідача річні у розмірі 78 770,25 грн. за загальний період прострочення з 20.04.2020 по 15.12.2023 та інфляцію грошових коштів у розмірі 319 038,39 грн. за загальний період прострочення з травня 2020 по листопад 2023.

Розрахунок інфляції здійснено позивачем відповідно до умов договору та діючого законодавства, у зв`язку з чим зазначена в розрахунку сума підлягає до примусового стягнення з відповідача.

Розрахунок річних позивачем завищено з огляду на те, що останнім не враховано положення пункту 3.1. спірного договору, яким встановлено , що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю.

Таким чином, після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягають річні в сумі 78 721,14 грн. за загальний період прострочення з 20.04.2020 по 15.12.2023 (за видатковою накладною № РН-0000007 від 06.04.2020 на суму заборгованості 310 568,90 грн. - з 20.04.2020 по 15.12.2023; за видатковою накладною № РН-0000009 від 16.04.2020 на суму заборгованості 407 850,40 грн. - з 22.04.2020 по 15.12.2023).

Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестрандсол" судові витрати, які складаються, зокрема, з витрат на відправку претензії на юридичну адресу відповідача в сумі 108,80 грн., на відправку претензії на адресу для листування відповідача в сумі 98,80 грн., на відправку позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача в сумі 108,80 грн. та на відправку позовної заяви з додатками на адресу Господарського суду Дніпропетровської області в сумі 108,80 грн. Всього на загальну суму 425,20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріали справи містять оригінали фіскальних чеків, накладних та описів вкладення у цінні листи щодо відправлення позивачем на адресу суду та відповідача кореспонденції під час підготовки справи до розгляду, відповідно до яких сума поштових послуг склала 316,40 грн.

Доказів, які б підтверджували понесення позивачем витрат в сумі 108,80 грн., пов`язаних з поштовими послугами щодо відправлення позовної заяви з додатками до суду, заявником не надано, у зв`язку з чим вказана сума судових витрат не розподілялась між сторонами.

До того ж, слід зазначити про те, що позивачем було відправлено на адресу для листування відповідача (вул. Вільямса Академіка, 86-Д, офіс 43, м. Київ, 03189) претензію про сплату заборгованості, яка є предметом даного судового розгляду, проте, матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами такої адреси для листування.

З огляду на викладене, понесені витрати щодо відправлення претензії на адресу для листування ТОВ "Дестрандсол" в сумі 98,80 грн. покладаються на позивача.

При викладених обставинах, господарський суд вважає, що загальна сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 217,60 грн.

Проте, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог до стягнення підлягають судові витрати в сумі 217,59 грн.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестрандсол" (49031, м. Дніпро, пр. О.Поля, буд. 59, код ЄДРПОУ 41945421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" (09108, Київська область, м. Біла Церква, проспект Незалежності, буд. 95, код ЄДРПОУ 34018864) 718 419,30 грн. - основного боргу, 78 721,14 грн. - річних, 319 038,39 грн. - інфляції грошових коштів, 217,59 грн. - витрат, пов`язаних з розглядом справи, та 16 742,68 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Решту витрат, пов`язаних з розглядом справи, покласти на позивача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 1 133 139,10 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 12.04.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко