Ухвала

від 11.04.2024 по справі 203/4517/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/752/24 Справа № 203/4517/23 Суддя у1-йінстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді -доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваної ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника

ОСОБА_7 , діючої в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , та прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023040000000299, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпропетровськ,

зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25березня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяця, тобто до 21 травня 2024 року включно, за винятком необхідності явки до слідчого, прокурора або суду, отримання невідкладної медичної допомоги або наявності інших обставин, що загрожують життю та здоров`ю, та поклавши на неї наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом; утриматись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього провадження.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з тим, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваної, слідчий суддя вважав, що прокурором не доведено наявності підстав, які б об`єктивно свідчили про неможливість запобігання наявним ризикам, застосуванням до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. В зв`язку з цим слідчий суддя прийшов до висновку, що необхідним та достатнім запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваної, є цілодобовий домашній арешт, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених п.п.1,4 ч.5 ст.194 КПК України, що на даному етапі досудового розслідування забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваної.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на необґрунтованість підозри, через недоведеність стороною обвинувачення таких кваліфікуючих ознак, як великий розмір завданих збитків, а також вчинення вказаного кримінального правопорушення організованою групою. Вказує на те, що на утриманні підозрюваної перебуває матір похилого віку, для утримання якої підозрювана повинна мати можливість покидати місце свого мешкання для придбання ліків, продуктів та виходити на роботу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 1305 прожиткових мінімумів, тобто 3502620 гривень.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. На думку сторони обвинувачення ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а тому більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити вимоги його апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, підозрюваної та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу, слідчий суддя заслухав доводи сторін кримінального провадження і дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на строк до 21 травня 2024 року з покладанням на неї певних обов`язків у відповідності до вимог ст.194 КПК України, посилаючись на наявність обставин, передбачених ст.178 КПК України.

Як слідує з матеріалів провадження, в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023040000000299 від 11 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

21 березня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, що виразилося у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах, вчинене організованою групою, вчинене у ролі організатора.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків, висновком судової економічної експертизи, протоколами огляду змісту мобільного телефону, протоколом про хід та результати проведення НСРД, а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Слідчий звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосовуючи до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував вагомість доказів винуватості підозрюваної, тяжкість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків, а також відомості про особу підозрюваної, яка раніше несудима,має постійнемісце реєстраціїта проживання,її вікта тривалутрудову діяльністьв галузіпозашкільної освіти,наявність чисельнихподяк тавідзнак, та прийшов до обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено те, що неможливо запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам шляхом обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Доводи прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Так, наявність ризику можливого знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження прокурор обґрунтовує тим, що на теперішній час досудовим розслідуванням не в повному обсязі встановлені документи щодо нарахування та отримання оплати надання послуг літніх майданчиків (таборів) для дітей на території структурних підрозділів КПНЗ «ДЮЦ «Штурм» ДМР.

Разом з тим, в рамках кримінального провадження в серпні 2023 року вже було проведено обшуки за місцем розташування КПНЗ «ДЮЦ «Штурм» ДМР та його структурних підрозділів, а також за місцем проживання підозрюваних, в ході яких було вилучено документацію щодо діяльності закладу та в подальшому за матеріалами проведено судові економічні експертизи.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги враховує принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішенні ЕСПЛ «Летельє проти Франції» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з доводами слідчого судді та оцінює критично доводи прокурора про те, що відомості про обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного дають підстави для застосування до ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стосовно тверджень захисника про необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 , слід зазначити, що повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)», який є нижчим ніж стандарту «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри. На даній стадії кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме вирішення питання стосовно достатності і допустимості доказів для визнання особи винною.

Водночас, слідчий суддя не обґрунтував необхідність застосування саме цілодобового домашнього арешту та неможливість застосування домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 у певний період доби відповідно до вимог ст. 181 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ по справі Бузаджі проти Республіки Молдова від 04 липня 2019 року, в пунктах 86-91 зауважено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Суд постановив, що цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі.

У рішенні по справі Александровська проти України від 25 березня 2021 року ЄСПЛ відзначив, що Конвенція вимагає, щоб під час обрання запобіжного заходу суди розглядали також і не пов`язані з позбавленням свободи заходи. При цьому рішення про тримання під вартою чи його продовження не може ґрунтуватися винятково на серйозності висунутих обвинувачень, а його обґрунтування не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.

З огляду на те, що домашній арешт є способом позбавлення свободи в розумінні ст.5 Конвенції, обґрунтування доцільності його продовження також не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.

Так, слідчий суддя хоча і послався в оскаржуваному судовому рішенні при обранні запобіжного заходу на відомості про особу підозрюваної, однак належним чином не врахував вік підозрюваної ОСОБА_8 ,що вона має постійнемісце реєстраціїта проживання,її тривалу трудовудіяльність вгалузі позашкільноїосвіти,наявність чисельнихподяк тавідзнак, до кримінальної відповідальності раніше не притягалася, має на утриманні матір,1938року народження,яка відповіднодо випискиіз медичноїкарти перенеслаінфаркт,хворіє напрогресуючу судиннулейкоенцефалопатію нафоні гіпертонічноїхвороби IIIст.та цукровийдіабет,тобто потребуєпостійного сторонньогодогляду,що свідчить про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, встановлених судом.

Також, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 , перебуваючи наразі на домашньому арешті, умови цього запобіжного заходу не порушує, належним чином виконує покладені судом на неї обов`язки, не вчиняє жодних спроб ухилятись чи перешкоджати досудовому розслідуванню.

Вищевикладені обставини, на думку суду апеляційної інстанції, знижують можливість настання встановлених ризиків, а також переконують апеляційний суд, що для їх запобігання достатньо застосування запобіжного у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в певний період часу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити

ОСОБА_8 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною залишати житло в період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня, що буде достатнім для забезпечення дотримання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити, апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді скасувати з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючої в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , задовольнити.

Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Кіровського районногосуду м.Дніпропетровськавід 25березня2024року прочасткове задоволенняклопотання слідчогопро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодо ОСОБА_8 тазастосуванні щодонеї запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , в період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня, строком до 21 травня 2024 року включно.

Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не залишати місце постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня, без дозволу прокурора чи суду, за виключенням випадків збройної агресії окупаційних військ Російської Федерації, авіаударів у м.Дніпрі, чи у випадках, зумовлених необхідністю врятування життя чи запобіганню загрози здоров`ю підозрюваної, в тому числі пов`язані з переміщенням до бомбосховищ, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти про зміну свого місця проживання; не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4